У Львові знайшли 5 нових архівів ОУН
Документи були закопані у бідонах і пролежали в землі 60 років.
Фото: IA ZIK
Фото: IA ZIK

21 березня 2017, 10:18

У Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові представили останні п’ять архівів підпілля ОУН, які знайшли за останніх півроку на Львівщині та Тернопільщині. Про це повідомляє ІА ZIK.

За словами директора музею «Тюрма на Лонцького» Руслана Забілого, знайдені документи набагато глибше і детальніше розкривають не тільки підпільну боротьбу і діяльність українського визвольного руху, але й яскраво показують на локальному рівні, як відбувалася боротьба радянської карально-репресивної системи проти українського визвольного руху. Навіть більше, вони засвідчують, яким чином цей репресивний апарат насаджував, зокрема, колгоспну систему у західноукраїнських областях і не тільки в них.

«Серед цих документів є унікальні знахідки, що стосуються опитування біженців зі Східної України, які в період голоду 1946-1947 років опинилися на території, зокрема, Тернопільської області і розповідали про колгоспну систему і про життя в умовах радянської влади на тих територіях. І саме голод гнав їх на Західну Україну. Тут вони мали можливість вижити і тут вони встановлювали контакти із підпіллям ОУН», – розповів Руслан Забілий.

Особливий інтерес для дослідників становить знайдений кілька тижнів тому на Бережанщині архів служби безпеки ОУН. Він був закопаний фактично в корені дерева і його випадково знайшов місцевий мешканець. У цьому архіві містилися протоколи допитів, повідомлення про загибель повстанців, а також особливо рідкісні документи – внутрішні розслідування всередині повстанських структур і розвідувальні матеріали, а саме про вищі навчальні заклади Львова і про працівників радянських структур.

Усі документи потребують реставрації, але загалом 85-90% буде збережено. Після реставрації документів їх планують оцифрувати, щоб зробити доступними для громадськості.

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Читайте також

CityLife
Чого ми не знаємо про Романа Шухевича та як Львів сформував генерала УПА
Про Романа Шухевича (30.06.1907 – 05.03.1950) багато сказано-написано, але його життя і боротьба не перестають викликати інтерес та дискусії. Знаний за псевдо Білий, Дзвін, Роман Лозовський, Степан, Чернець, Чух, Тур, Тарас Чупринка, Головний командир Української повстанської армії (УПА) став символом незламності та боротьби за незалежну Україну. Його життя, сповнене викликів, рішень та відповідальності, нерозривно пов'язане зі Львовом. Тут він народився, формувався як особистість і прийняв свій останній бій. Сьогодні, 5 березня, минає 76 років з дня його смерті.
Hero Image

05 березня, 08:15

Цей матеріал, який започатковує рубрику «Постать», про ключові етапи життя Романа Шухевича і його багатогранність як лідера, інтелектуала та людини. Він базований на розмові у межах «Клубу експертів та експерток» з Олесею Ісаюк – кандидаткою історичних і докторкою гуманітарних наук, науковою співробітницею Центру досліджень визвольного руху і музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького». Вона є авторкою праць про життя та діяльність Романа Шухевича, книжок «Роман Шухевич» (КСД, 2015) і «Роман Шухевич...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon
Війна
«Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
До Дня захисника та захисниць, який цього року вперше відзначаємо 1 жовтня, Тvoemisto.tv розповідає історію боротьби за Україну двох поколінь однієї сім’ї – народного артиста Андрія Хавунки, бійця 103-ї бригади Сил тероборони, та його дідуся Григорія, який був зв’язковим ОУН.

01 жовтня 2023, 16:42

Андрій Хавунка – гітарист і вокаліст ансамблю «Орфей», а тепер військовий 103-ї бригади Сил тероборони ЗСУ (позивний «Хава») бере до рук гітару, яку мав при собі на війні, і співає бандерівську пісню, яку чув у дитинстві від свого діда: «Подай, дівчино, руку на прощання». Співає так, що сліз не спинити: Подай, дівчино, руку на прощання, Може, в останній вже раз. Прийшла година, час іти до бою, Мушу сповняти свій наказ Ми йшли до бою темненької ночі, А ясні зорі нам сіяли, Гармати били, а ми наступали, Один по одному падали… Андрій від народження є затятим греко-католиком і бандерівцем...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"