Папа Франциск готовий їхати до москви, щоб поговорити з путіним. Науковий співробітник Інституту історії Церкви і викладач УКУ, автор книги «Історія УГКЦ за 90 хвилин» Анатолій Бабинський говорить, що Папа Римський нарешті наблизився до того, щоб назвати росію агресором, намагався зробити все, що міг, але його намагання розбились об стіну.

Читайте також: Папа Римський хоче поїхати у москву, щоб поговорити з путіним

Останнє інтервʼю Папи мені виглядає як розмова людини у безвиході, яка намагалась зробити все, що могла, але її найкращі інтенції розбились об стіну. Але... Те, що він хотів би поїхати до путіна, це ніяка не «зрада», а його намагання особисто переконати того зупинитись (хоч це й наївно). Він для цього ходив в посольство росії (як він там же ж говорить). В цьому інтервʼю він, мабуть, найбільш близько підійшов до називання росії на ім'я. Кіріла, який 20 хвилин показував йому карти, «аткуда гатовілось нападєніє», присадив і назвав прислужником російського президента.

Щодо НАТО і постачання зброї. Це дивні слова. Поки що він цього не розуміє, але поки що... Він сам говорить, що «українці мають рацію, але ми не можемо повністю їх зрозуміти». Отже маємо рацію, а тепер треба, щоб він зрозумів нас до кінця.

Дискусія щодо постачання зброї спровокувала полеміку щодо соціального вчення Церкви, у якому знайшлись взаємосуперечливі тези. Нам треба донести йому, що ця зброя не постачається нам, бо ми вирішили собі повоювати.

Не прокляття на росію, яке ми марно очікуємо від нього, а визнання за нами фундаментального права на існування буде нашою перемогою. І про це соціальне вчення говорить чітко і ясно пар.157 Компендіуму соціальної доктрини Католицької Церкви.

Сфера прав людини поширилась також на права народів і націй: «те, що дійсне для окремої людини, дійсне і для народів». Вчительство вказує, що міжнародне право «опирається на принцип однакової поваги до держав, до права кожної людини на самовизначення і на принципи вільної співпраці задля вищого спільного блага людства». Мир будується на дотриманні не лише прав людини, а й прав народів, зокрема права на незалежність.

Читайте також: Путін може офіційно оголосити війну Україні 9 Травня

Права народів – це ніщо інше, як «права людини, що плекаються на особливому рівні суспільного життя». Нація має «фундаментальне право на існування», на «власну мову і культуру, через котрі вона виявляє і розвиває... свій духовний «суверенітет», на «життя за власними звичаями, виключаючи, звісно, порушення основних прав людини і, зокрема, утиск меншин», на «будівництво свого майбутнього через належне виховання молодшого покоління».

Міжнародний порядок вимагає рівноваги між окремим і універсальним, і досягти цієї рівноваги покликані всі нації, адже їхній найперший обов’язок – жити в мирі, повазі і солідарності з іншими народами.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.