Для чого нам нове свято – День Державності

Цього року, 28 липня, Україна вперше святкуватиме День Державності. Кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко розповів, як він ставиться до запровадження в Україні нового державного свята, чи є подібні дати в інших держав і як День Державності допоможе нам у російсько-українській війні.

Читайте також: «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня

Цього року ми будемо вперше відзначати День Державності. З однієї сторони, можливо, виглядає дивно, що День державності прив’язаний саме до Дня пам’яті Святого Володимира, коли ми відзначаємо День хрещення Русі (бо точної дати хрещення ніхто не знає). З іншого боку у контексті теперішньої війни між росією та Україною, зокрема за спадок Київської Русі, то очевидно, що такі підкреслення тяглості між Руссю та Україною гратиме на руку українцям. Також у принципі не можна казати, що в нас є багато історичних свят, тим більше, що цей день, 28 липня, і так святковий, тому ми не вносимо жодних дисонансів у наш календар. Кількість вихідних не змінюється.

Треба подивитися, в якому форматі держава запропонує святкування і відзначення цього свята і тоді робити висновки, як будемо діяти наступного року.

Зазначу, що Україна – не єдина країна, де існує День Державності. Зокрема, у Литві, яка є нашим давнім союзником і досвідом якої ми можемо скористатися, День Державності відзначають 6 липня якраз на честь і згадку про коронацію першого короля Литви Міндовга. Вони прив'язали цей день до своєї історичної дати, 1253 року, а ми прив'язуємо до X століття.

Схожа традиція існує ще у Хорватії, там День Державності приурочили до 1990 року на згадку про засідання першого демократично обраного багатопартійного парламенту. Є також День Державності Чорногорії, прив'язаний до XIX століття, до проголошення незалежності 1878 року. Тобто, литовський день є прямою предтечою українського – він звертається до давньої історії, від якої литовці можуть будувати свою державність.

Тому тут немає нічого новаторського. Не можна сказати, що теперішній президент України взяв і «зі стелі» вигадав теперішнє свято і що воно не має аналогів.

Чи піде це свято на користь українцям? Цілком очевидно, що українському народові держава і спеціалізовані інституції не достатньо розповідали про його історію – навіть в останні роки. Тому безумовно кожне свято, яке дозволяє нам зазирнути у X століття і краще орієнтуватися у власній історії, це на благо. З іншого боку, одне свято нічого не вирішує – без просвітницької діяльності, зміни парадигми викладання у школі, без щоденної популяризаторської роботи державних інституцій.

В українців була своя державність у часи Русі, і в часи Великого князівства Литовського, і у козацькі часи. Були буквально кілька періодів бездержавності, пов'язані з російською імперією, коли українські землі перебували у статусі адміністративних одиниць, як будь-які інші землі у цій імперії. Але в давньоруський та інші періоди в українців були свої ознаки низового самоврядування, свої зведення законів, які інколи працювали навіть в інших державах, свої політичні традиції та інститути.

Просто те, що в нас не було своєї суверенної національної держави, подібної до Франції чи Британії, не означає, що український народ не мав державності взагалі.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.