Фото: profpressa

Фото: profpressa

«Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня

417 0
Із 2016 року радянське свято День перемоги перетворилося в Україні на компромісне державне свято День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Попри те, що росія сьогодні веде повномасштабну війну проти українського народу, Верховна Рада так і не спромоглася скасувати святкування 9 травня і перейти на відзначення цього дня 8 травня. Кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко в інтерв’ю Tvoemisto.tv пояснює, чому склалася така ситуація та як українцям насправді варто трактувати свою роль у Другій світовій війні.

Верховна Рада не змогла скасувати відзначення в Україні 9 травня. Як вважаєте, чому ми досі не можемо відмовитися від офіційного святкування цієї дати?

До 2014 року в Україні так чи інакше панував радянсько-російський дискурс війни з великою перемогою та з дещо меншим акцентом на «дідів, які воювали». За часів Ющенка він наблизився, потім, за Януковича, знову відступив, і лише від початку Революції Гідності почалося переосмислення Другої світової війни в межах ширшої комунікації. Зокрема, повністю реабілітували Українську повстанську армію як борців за незалежність та волю України, але водночас не засудили тих її противників з числа радянських сил, які сприяли вигнанню нацистів із нашої території. Тобто у 2014-ому був закладений певний компроміс, де, з одного боку, ми нібито за УПА та європейську традицію, тому й святкуємо 8 травня, а з другого – 9 травня залишаємо тим, що не можуть розпрощатися з радянським минулим, кажучи, що таких у нас ледь не половина країни. Тому, давайте не будемо їх «штурхати», бо народ і без того роздратований.

Такий компроміс, зрозуміло, не задовольнив обидва табори. Все одно були ті, що ходили з «безсмертним полком» та червоними прапорами, а національні кола їм протестували або висміювали цю ходу. Зрештою, у 2022 році цей компроміс вичерпався. Стало зрозуміло, що ми не маємо толерувати весь радянський наратив, а, отже, немає жодного сенсу йти на поступки проросійськи налаштованим громадянам. Хто залишився проросійським після повномасштабної агресії, той уже перейшов на бік ворога, а тому, хто не визначився, настав час визначатися, робити перехід від компромісу подвійного святкування до реального 8-травнев’я, я б це так назвав.

Читайте також: Цьогоріч ми кажемо «Ніколи знову» інакше. Зеленський записав звернення з Бородянки

Чому Верховна Рада цього не зробила? Тому, що протягом 2019 року до парламенту рекрутувалися люди, чиї історичні погляди були надзвичайно добре виражені раннім Зеленським – не важливо, якою мовою говорять, який пам’ятник стоїть на вулиці, якщо ця вулиця добре асфальтована й освітлена. Не можна сказати, що той, хто прийшов у «зелену» монобільшість, є ворогом народу, України чи проросійський. Однак для таких це, на жаль, не проблема, вони не розуміють всієї складності, не розуміють, чому це важливо, досі думають, що з минулим можна домовитися «десь посередині». Так не буває, потрібно ухвалювати різкі, іноді неприємні рішення. Дуже шкода, що українське суспільство вже дозріло, а українська влада в особі монобільшості  ще ні.

Чи не виглядає парадоксально, що Україна цього року відзначатиме День перемоги над нацизмом спільно з «братнім» народом, який фактично, як нацисти, пішов війною на нас?

Насправді не так парадоксально, просто відбудеться дуже добрий «вододіл». Ми побачимо, хто, незважаючи на російську агресію, на великі гуманітарні зрушення за останні вісім років, на європейську перспективу, все ж таки вийде святкувати 9 травня. Хай вони себе оприлюднять, а ми подивимося.

Скільки буде таких прихильників, важко сказати. Можливо, ця суспільна думка збережена приблизно у 20 відсотків. Проте в умовах теперішнього воєнного стану треба розуміти, що нормальної репрезентації не буде. Бойові дії відбуваються в регіонах, які якраз найбільш уражені цим радянським наративом. Тож там точно нічого не буде. А, наприклад, Київ уже давно європеїзувався, тож влаштувати «шабаш»» на 9 травня могли хіба що проросійські маргінали. Так само сподіваюся, що не знайдеться нікого серед українських лідерів, після того як Кива втік до Москви, хто очолив би святкування цього дня.

Як нам тепер варто трактувати роль українців у Другій світовій, у тому числі в перемозі радянського союзу над нацистською Німеччиною?

Це питання окремої книжки, яка ще не написана. Потрібно не просто відійти від старих радянських лекал, потрібно зрозуміти, що Україна в тій війні була позбавлена суб’єктності. Ми фактично були жертвою, розмінною монетою двох тоталітаризмів – радянського та німецького. Те, що українці долучилися до перемоги над нацизмом у складі військ радянського союзу, не відбілює його як такого. Так само це не робить злочинцями тих українців, які воювали за нацистський тоталітаризм проти радянського тоталітаризму. Поширена на Заході концепція про світлих союзників і темну вісь у східноєвропейських умовах просто не працює.

Нам, нарешті, потрібно зрозуміти, що українська Друга світова – це не просто білих перефарбувати на чорних чи навпаки. Нам потрібно повністю переписати наративи, щоби показати, що українці опинилися по різні боки не з власного бажання, і в цьому немає добрих чи поганих, правих чи винних. Реальна армія, яка воювала за Україну насправді, а не за якоюсь ширмою, це Українська повстанська армія. І коли це зрозуміє останній депутат, адже більшість українців уже з цим погоджуються, що воїни УПА були борцями за незалежність України, тоді зможемо рухатися далі.

Читайте також: У Львові відзначають день пам'яті та примирення. Події

Вірю, що колись настане день, коли про Другу світову перестануть так сперечатися, як, наприклад, зараз не сперечаються про Першу світову, бо з цього вже не можна «зістригти» жодних політичних дивідендів. Якщо вже нинішня війна не спроможна буде підштовхнути українських учених, публіцистів і політиків до цього, то залишиться тільки кинути ядерну бомбу на Україну, тому що далі просто не буде жодних перспектив. Маю сподівання, що навіть найбільш закриті сьогодні усвідомили потребу переосмислення, і концептуальне питання мало б вирішитися впродовж року-двох.

Юлія Осим

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!