Тарас Яценко
Тарас Яценко
Ціна свободи, або Чому нас не зламати
«Мусимо бути готові і надалі щодня брати на себе відповідальність, щодня впродовж багатьох років». Вступне слово до спеціального друкованого видання «Твоє місто» до Дня Незалежності.
Hero Image

24 серпня 2022, 21:30

Цей День Незалежності ми точно не забудемо ніколи. Мабуть, вперше за 31 рік ми по-справжньому відчули, що таке ціна свободи. Свободи справжньої, зрозумілої, близької. Тієї свободи, яку, отриману у 1991 році у вигляді відділення України від Радянського Союзу, для нас виборювали Січові Стрільці, повстанці, політв’язні і дисиденти у ХХ столітті. Тієї свободи, яку виборювали століттями до того для нас козаки, гетьмани і отамани.

Після 1991-го ми подумали, що ця свобода нам дарована назавжди, що її вже не треба буде захищати і почали будувати нову країну, країну майбутнього – так, як бачили її ми і ті генерації, які передавали нам свою українськість і свободолюбивість. І, здається, ми її будували не найгірше (хоч і точно не без помилок). Переломом став 2013 рік, коли ми зрозуміли, що нашу свободу хочуть забрати. Це переросло у Революцію Гідності, ціною якої стали життя Небесної Сотні. А згодом і життя сотень військових, що загинули у 8-річній епопеї під назвою «АТО/ООС». І чомусь було майже нереально повірити в те, що найгірше ще попереду.

Читайте також: Ціна свободи. У Львові до Дня Незалежності випустили нову двомовну газету

Але, як каже у нашому святковому випуску газети один із творців України на зламі епох Ігор Юхновський, усі держави, які ставали незалежними, закріплювали цю незалежність у війні. І сьогодні ми на шляху, який має лише один фінал – закріплення незалежності України назавжди.

Нам завжди бракує часу для достатніх рефлексій. Саме тому на сторінках цього друкованого видання Ви прочитаєте тих, хто спонукає нас задуматись над глибшими контекстами як нашої свободи, так і тих сенсів, що несе для майбутнього України ця жахлива і цинічна агресія озвірілого сусіда в агонії.

«Маємо не мститися, а боротися за Україну», каже отець Михайло Димид, чий син Артемій трагічно загинув на війні у червні цього року. Попри біль і горе в родині, він планує поїхати на фронт, щоб дізнатись, що смерть сина може принести майбутньому. Приклад отця Димида, як і приклад матері Артемія (Курки) - Іванки Крип’якевич-Димид - є яскравим свідченням незламності духу українців. А це саме те, що за свідченнями багатьох аналітиків є передумовою перемоги у будь-якій війні, а, особливо, у такій екзистенційній.

Пам’ятаймо водночас, що поруч із свободою завжди іде відповідальність. Ми точно виборемо свободу. Але далі мусимо бути готові і надалі щодня брати на себе відповідальність, щодня впродовж багатьох років, вивчаючи і пам’ятаючи про кожну героїчну жертву, щоб збудувати ту Україну, за яку наш народ заплатив вже надто високу ціну.

Як співає гурт «Океан Ельзи»:

«Війнами втомлена, та ніким не зломлена, розквітай, земле Ти моя.

Голодом морена, але не покорена, най звучить над Дніпром Твоя пісня солов’я…».


З Днем Незалежності, Україно!

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Читайте також

CityLife
Як змінюється Львів: проєкти в місті за останні 5 років та найближчі плани
Останні кілька років Львів змінюється сенсами — у місті з’являються простори, які лікують: фізично й емоційно. Багато з них — результат архітектурних проєктів, створених у відповідь на виклики повномасштабної війни, але йдеться не лише про них. Під час Lviv Urban Forum, що відбувся 11–13 червня, архітектори презентували нові рішення для Львова, які вже вдалося втілити і які в процесі реалізації. Це простори реабілітації, дозвілля, комфортного пересування. «Твоє місто» зібрало їх і публікує у цьому матеріалі.
Фото: Твоє місто

20 червня 2025, 14:05

Зазначимо, що у Львові завершився найбільший український форум у сфері архітектури й урбаністики – Lviv Urban Forum. Подія на три дні зібрала 1500 учасників та 85 спікерів та стала важливою платформою для спілкування українських і світових архітекторів та урбаністів. Реабілітаційний центр Unbroken: вул...
CityLife
Десять «не» в спілкуванні з військовими. Інтерв'ю з фізіотерапевткою «Гестапо»
Фізична терапевтка реабілітаційного центру «Незламні» Роксоляна Шміло вже не перший рік працює із пораненими військовими і знає всі проблеми зсередини. Каже, що найгірше, що можуть робити люди, це жаліти тих, що зазнали ампутації кінцівок і тепер пересуваються на протезах чи колісних кріслах, тому мріє, щоби суспільство змінило свої погляди на людей з інвалідністю і почало правильно реагувати.

18 листопада 2024, 20:16

Для цього 26-річна фахівчиня Роксоляна Шміло активно веде сторінки у соцмережах, зокрема блог у Tik-Tok, сама проводить тренінги, заснувала фонд підтримки ветеранів та їхніх сімей ROXY і є авторкою групової фізичної терапії для поранених військовослужбовців. «Твоє місто» поспілкувалося з нею і з’ясувало, як їй вдається повертати до повноцінного життя бійців після важких поранень, які методи вона використовує для досягнення результатів та що радить пораненим, які лише розпочинають шлях реабілітації. Як ви, молода фахівчиня, почали працювати з важкопораненими...
Війна
«Їм бракує спілкування!» Ветеран після важкої травми буде наставником для військових у Львові
У цивільному житті 43-річний Микола Лобур керував клінінговою компанією, але на самому початку війни добровільно долучився до захисту країни і понад рік тому дістав важке поранення спинного мозку. Тепер пересувається на колісному кріслі, проходить реабілітацію у Львові. Планує працювати ментором у Центрі «Незламні», щоб мотивувати інших військових, які зазнали таких самих поранень, як він. Кулеметник, боєць ЗСУ Микола Лобур розповів Тvoemisto.tv про війну, спротив, порятунок сім’ї та те, якою уявляє перемогу України.

03 листопада 2024, 18:36

Розкажіть про себе і про те, як почалася ваша воєнна історія. Ви ж не були біля сім’ї, перебували доволі далеко від Сум? Я родом із Червонограда, що на Львівщині, але жив у Сумах. Мав квартиру, роботу, провадив власний бізнес – розвивав клінінгову компанію...

За підтримки:

Robert Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"