Піст – це стримування. Постити – значить вміти володіти собою, перемагати зло і свої недобрі вчинки та пристрасті. Відмовитися від їжі набагато легше, ніж відмовитися від злості, нестриманості. Та Бог і не вимагає, щоб люди ходили голодними, а значить злими. Бог чекає від нас змін, вміння контролювати себе та свої вчинки, чекає наших відкритих сердець і вміння любити – Христа, людей, свою землю, рідних і друзів.

Час посту – це час, коли кожен з нас має можливість стати кращим, зробити щось для інших, прийти на допомогу до тих, кому погано.

Підготовка до Різдва – це не забіг по магазинах у пошуках подарунків, не 12 страв, не голодування. Це момент очищення, час істини для кожного, хто воліє змінити себе і світ на краще.

Фото зі сторінки Сергія Дмитрієва

Та чи варто дотримуватися посту військовим?

Люди, які самовіддано і жертовно захищають найцінніше – життя, які щодня віддають сили та здоров’я, відкидаючи ворога з української землі, можуть не обмежувати себе в їжі. Адже воїни і так віддають багато сил заради інших.

Що треба робити воїну, щоб провести піст гідно?

Наші військові зараз дуже мало бачать своїх рідних – батьків, дружин, дітей. Зв’язок майже відсутній, як у прямому, так і в переносному значенні. Варто все ж знайти час і зателефонувати додому, поцікавитися, чи зробили діти уроки, чи не хворіють батьки, як почуває себе дружина. Адже підтримуючи зв’язок з близькими, ми піклуємося не тільки про себе, а й про них.

Читайте також: Йду служити. А ви маєте донатити

Злість і ненависть володіють серцями людей. Особливо тих, хто щодня втрачає побратимів і посестер. Коли ворог нищить усе навколо, коли постійні авіаційні бомбардування, коли не вистачає сил ні на що – злість застеляє очі.

Варто молитися, коли є час. Варто згадувати заради чого ми боремося, кого захищаємо, чого прагнемо.

І обов’язково пам’ятати, що з нами Бог, то хто тоді проти нас? Господь завжди на стороні світла і добра.

Але воїнам необхідно в собі це світло зберегти, щоб нарешті принести добро в свої міста і села, в ті населені пункти, де поки немає українського прапора, а є лише морок, страх і смерть. Саме заради тих дітей, жінок і літніх людей, треба відкинути ненависть, яка робить нас слабкими і стати Прометеєм, тим, хто благовістить про свободу, яку так чекають в окупації.

А кожному, хто тут, на великій землі, є одна лише найважливіша порада – єднайтеся. Будьте міцні, як скеля, як вода океанська, що складається з мільярда крапель.

Читайте також: Всім українцям потрібно розраховувати свої сили

Відвідайте дітей загиблих воїнів, задонатьте для Захисників, згадайте про тих, хто у військових шпиталях, передайте щось корисне для поранених.

Відкиньте усе зайве. І не чекайте чуда – працюйте і творіть чудеса разом з Богом.

Скоро Різдво.

Спробуйте прожити час посту так, ніби у вас з’явився шанс кардинально змінити своє життя.

І нехай допоможе нам Бог!

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.