На всіх нас, безперечно, вплинула війна. Навіть на тих, які кажуть, що нічого не змінилося в їхньому житті від початку повномасштабного вторгнення.
Звісно, не всім війна завдає травми. Є багато різних опцій, як долати стрес. Він є частиною нашого життя. Однак війна – стрес надмірний і дуже тривалий. Колись ми могли вмикати короткотривалі захисні механізми. На початку великої війни підтримували одне одного, вірили в швидку перемогу, все дуже швидко проживали і так компенсували стрес.
Тепер нам потрібна тривала дистанція, можливість час від часу відновлювати свої сили. Наш мозок не може обійтися без відпочинку, а під час війни його немає. Не варто очікувати від людей, що всі вони будуть однаково мобілізовані до перемоги. Кожен переживає війну по-своєму. Тому вміння вдало поєднувати роботу і відпочинок дуже важливе під час довготривалого стресу.
На початку повномасштабного вторгнення згуртованість дуже рятувала людей. Це давало можливість відволіктися. А зараз, коли вже всі розуміють, що війна затягнулася, це не рятує. Потрібні додаткові стратегії, бо невідомо, коли настане перемога.
Всім українцям потрібно розраховувати свої сили. Зараз у нас більше зневіри, страху, невизначеності, невпевненості. Щоб подолати ці переживання, знадобиться більше самоповаги та надії. Варто краще розуміти сенс протистояння. Дайте собі чітку відповідь на запитання, навіщо ми воюємо. Якщо здамося – нас просто знищать.
Коли ми перебуваємо всередині травми, нам дуже важко зрозуміти, де ми є. Наприклад, якщо людина має досвід потрапляння в аварію чи катастрофу, то загальне уявлення про цю ситуацію неможливе. Людина перебуває в постійному потоці переживань, які не може розпізнати. Такою є загальна характеристика травми. Вона влаштована так, що ми не розуміємо змісту своїх переживань. Професійні боксери кажуть: «Боксер не падає від удару, який бачить, а від того, якого не бачить». Травма – це інтенсивне переживання, якому ми не можемо надати значення.
Як розпізнати травму
Ми можемо відчувати щось дивне й дискомфортне, але не розуміти причини. Зазвичай це прості речі. Наприклад, людина почала погано засинати або часто пробуджуватися, має неглибокий сон або почувається після нічного відпочинку так, ніби й не лягала. Найгіршими з-поміж усього іншого можуть бути нехарактерні ранні пробудження.
Також маркером травми є поганий апетит. На харчування загалом часто впливає психологічний стан. Людина може значно більше їсти або, навпаки, менше. Може хотіти нетипових для себе продуктів: не любить солодощів, а може споживати їх у великій кількості. Це означає, що організм потребує багато «легкого» дофаміну, який мав би заспокоювати. Солодощі можуть заспокоювати людину, яка перебуває в інтенсивному травматичному переживанні.
Читайте також: Захисники мусять розуміти, що їм є куди повертатися
Також «дзвіночком» може стати відчуття, що ніхто тебе не розуміє. Людина може почати відгороджуватися від інших або конфліктувати з ними. Загалом є поведінкові та сенсорні маркери, які підказують, що з нами не все гаразд. Однак це ще не означає, що то травма. З появою таких симптомів варто запитати себе, чи зі мною все гаразд.
Також важливо проаналізувати, чи такі симптоми минають. Може, це поодинокі випадки. Однак якщо якийсь розлад триває понад тиждень після того, як ми його проговорюємо, то варто звернути на нього увагу. Зазвичай, коли ми чимось непокоїмося, то йдемо до близьких і проговорюємо з ними свої проблеми. І коли проговорюємо, то усвідомлюємо їх. Ось це усвідомлення й регулює процес нашого життя. Але якщо такі розмови не покращують стан, то це привід звернутися до фахівця.
Ненормальним є те, коли не допомагають традиційні практики боротьби зі стресом. Чимало людей ходять на спортивні заняття, щоб «розвантажити» голову, читають книги, дивляться фільми. І якщо це більше не допомагає, то можна запідозрити травму. При всіх цих маркерах варто звернутися по зовнішню допомогу, знову ж таки до спеціаліста.
Читайте також: Не варто прагнути повернути своє минуле життя. Психолог про річницю повномасштабного нападу
Багато хто не готовий прийняти свій стан. Це захисний механізм. Якщо я не буду про щось думати, то, можливо, цього й не станеться. Заперечення при короткотривалому стресі інколи навіть допомагає. Однак у довгій перспективі такі люди мають більше шансів виснажитися, а відтак зламатися. Розуміння впливу війни на свідомість допомагає пережити стрес, бо пояснює наші переживання. Є загальний закон психології – що краще ми розуміємо контекст, то легше його переживаємо.
Інколи людям, які мають близьких на фронті, але самі перебувають у тилу, важче. Ні, фізично легше – більше комфорту та реальної безпеки. Багато хто з них переживає більше за тих, кого любить, аніж за самих себе, але не помічає своїх проблем. Очікування близької людини з фронту вимагає великого напруження. Ба більше, негативного впливу на психіку додає й те, що ти не відчуваєш контролю над ситуацією. Військові на передовій можуть хоч якось контролювати стресову ситуацію, впливати на неї, а цивільні відчувають, що не можуть нічого змінити, і це неабияк пригнічує.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
