Спецпроекти

«До укриття я не піду»: як кияни виживають під час атак на лівому березі

115

Час читання: 13 хв

Укриття у Києві / Фото з відкритих джерел

сьогодні о 10:55

Лівий берег Києва має дуже різний рівень забезпеченості укриттями: від 139% у Дарницькому районі до лише 39% у Деснянському. Але самі цифри не показують, чи має конкретна людина куди швидко сховатися під час атаки. «Твоє місто» розібралося, де на лівому березі укриттів бракує, чому навіть за високої формальної забезпеченості до них може бути далеко та що з цим робити.

Повітряні тривоги, вибухи серед ночі та кілька хвилин, щоб вирішити, чи бігти до укриття. Для мешканців лівого берега Києва це стало частиною повсякденного життя. Однак навіть на п'ятому році повномасштабної війни доступне укриття поруч із домом мають далеко не всі.

Під час російських атак одні мешканці спускаються в метро, інші — у підземні паркінги та підвали будинків. Хтось залишається у квартирі, бо вважає, що йти кілька хвилин відкритою вулицею небезпечніше, а хтось під час особливо потужних атак намагається взагалі виїхати подалі від щільної міської забудови.

Водночас офіційні цифри демонструють зовсім різну ситуацію у трьох лівобережних районах. Якщо у Дарницькому районі розрахункова забезпеченість населення місцями в укриттях становить 139%, то в Деснянському — лише 39%.

«Твоє місто» поспілкувалося з мешканцями лівого берега та отримало відповіді від районних адміністрацій і Департаменту муніципальної безпеки КМДА, щоб з'ясувати, скільки насправді тут укриттів, у якому вони стані, чому навіть за високих показників забезпеченості люди не завжди мають куди швидко дістатися та що відбувається з мобільними укриттями, яких Києву потрібно понад шість сотень.

Коли між квартирою та укриттям — кілька хвилин

Під час повітряної тривоги рішення про те, чи йти в укриття, для багатьох залежить не тільки від характеру загрози. Важливо й те, наскільки далеко потрібно йти.

20-річний системний адміністратор Станіслав живе у Дарницькому районі. Каже, що доступного укриття безпосередньо біля його будинку немає. Підземні паркінги він також не вважає гарантованим варіантом — за його словами, потрапити до них можна не завжди.

Тому найближчим зрозумілим для нього місцем залишається метро. До станції — приблизно сім-вісім хвилин пішки.

Потрапити всередину йому вдавалося завжди. Інша проблема виникає вже під землею — під час масованих атак людей може бути настільки багато, що вільного місця бракує.

«Були такі випадки, що воно було геть забите під час повітряної тривоги. Стан нормальний. Є сидіння, іноді видають матраци і стільці. Але місця не вистачає. Люди приносять туди палатки, матраци», — розповідає Станіслав.

Попри це, спускається він далеко не під час кожної тривоги. Зізнається, що іноді залишається вдома навіть під час загрози ударів дронами чи балістикою.

«На Дарниці ніде ти не почуваєшся, так скажімо, у безпеці. Тут повсюди б'ють», — говорить він.

Були й ночі, коли чоловік обирав зовсім іншу стратегію — виїжджав у напрямку Бориспільської траси, подалі від щільної міської забудови.

На його думку, укриття мали б бути доступними безпосередньо в житлових будинках або хоча б у межах невеликих мікрорайонів, щоб людям не доводилося під час небезпеки кілька хвилин іти вулицею.

І саме тут виникає парадокс: за офіційними розрахунками, Дарницький район має найвищий рівень забезпеченості населення місцями в укриттях серед трьох районів лівого берега.

139% у Дарницькому і 39% у Деснянському: що показують цифри

За інформацією Департаменту муніципальної безпеки КМДА, станом на 10 вересня 2026 року у Києві обліковано 4 362 об'єкти фонду захисних споруд цивільного захисту.

На лівому березі розташовані 1 407 із них. Загальна розрахункова місткість — 795 496 людей.

У Дніпровському районі обліковують 43 сховища та 494 найпростіші укриття. У Дарницькому — 42 сховища, два протирадіаційні укриття, шість споруд подвійного призначення та 533 найпростіші укриття. У Деснянському — 37 сховищ, 249 найпростіших та одне первинне, тобто мобільне, укриття.

При цьому забезпеченість населення місцями у фонді захисних споруд становить:

Дарницький район — 139%;
Дніпровський — 95,5%;
Деснянський — 39%.

Ці відсотки важливо правильно читати. Високий показник не означає, що 139% мешканців Дарницького району мають зручне укриття біля свого під'їзду. Йдеться про розрахункову забезпеченість населення місцями у всіх об'єктах фонду в межах району.

А отже, загальна кількість місць не показує, наскільки рівномірно укриття розташовані по території та скільки часу конкретному мешканцю потрібно, щоб до них дістатися.

Це особливо важливо під час загроз, коли між сигналом тривоги та небезпекою може бути дуже мало часу.

Які укриття взагалі рахує місто

Під словом «укриття» у міській статистиці ховаються різні за характеристиками споруди.

Сховище — герметична захисна споруда, розрахована на перебування людей протягом щонайменше 48 годин та зменшення впливу небезпечних чинників.

Протирадіаційне укриття, або ПРУ, — негерметична споруда, яка має захищати людей, зокрема, від іонізуючого випромінювання та непрямої дії звичайних засобів ураження.

А найпростіше укриття — це здебільшого підвальне, цокольне або інше приміщення підземного простору, пристосоване для тимчасового перебування людей і зменшення непрямої дії засобів ураження.

Саме найпростіших укриттів на лівому березі найбільше.

І тому позначка на карті сама по собі ще мало говорить людині про те, як виглядає конкретне приміщення і який рівень захисту воно може забезпечити.

«Краще залишуся у ванній, ніж десять хвилин ітиму вулицею»

21-річна менеджерка Анна живе неподалік метро «Лівобережна». На відміну від Станіслава, варіанти для укриття біля її будинку є одразу два.

Один із них — підземний паркінг.

Анна каже, що загалом його стан її влаштовує. Однак є інша проблема: паркінг має кілька входів, і частина з них останнім часом залишається зачиненою.

«Є просто двері, я знаю, що їх відкривають, але я помітила, що вони постійно закриті», — розповідає вона.

Потрапити всередину все одно можна — через великий автомобільний заїзд. Проте він розташований з іншого боку, тому шлях стає довшим.

«Мені пішки туди хвилин десять. Але швидше було б через деякі двері, які постійно закриті», — каже Анна.

Інше укриття розташоване фактично в її будинку. Це підвальне приміщення, куди можна потрапити за лічені секунди. Однак саме воно викликає у дівчини найбільше занепокоєння.

Всередині проходить багато труб. Анна боїться, що в разі пошкодження будинку вони можуть прорватися і приміщення затопить.

Це суб'єктивне сприйняття мешканки — визначити безпечність конкретного приміщення без професійного обстеження неможливо. Однак саме таке сприйняття зрештою впливає на поведінку людини під час тривоги: формально найближче укриття є, але користуватися ним вона не хоче.

Про інші укриття поблизу Анна майже нічого не знає. Каже, що не шукала їх саме через відстань.

«Коли там починається якийсь капець, все-таки хочеться — раз, вибіг, і ось тут ти поряд. Якщо мені ще до якогось укриття йти хвилин п'ять, то я в нього, скоріше за все, не піду, тому що навіть іти по вулиці небезпечно», — пояснює вона.

У такому випадку Анна іноді обирає ванну кімнату у квартирі.

Сумніви в неї викликають і звичайні підземні переходи, позначені як місця для укриття. Дівчина сама наголошує, що не є фахівчинею і це лише її сприйняття. Проте воно показує ще одну проблему — люди не завжди розуміють, який рівень захисту дають різні типи укриттів і куди краще йти саме під час конкретної загрози.

Коли в укриття треба йти з дитиною

Для родин із маленькими дітьми відстань до укриття стає ще важливішою. Вийти з квартири самому і спуститися під землю — одна ситуація. Розбудити серед ночі дитину, одягнути її, взяти необхідні речі та пройти кілька хвилин вулицею — зовсім інша.

43-річна медикиня з Воскресенки розповіла «Твоєму місту», що під час повітряних тривог зазвичай іде в укриття разом із маленькою донькою. Воно розташоване у сусідньому будинку, тому дорога займає небагато часу. Для неї це принципово: під час нічних атак важливо мати місце, до якого можна дістатися максимально швидко, особливо коли поруч дитина.

Саме укриття, за її словами, доволі просте. Усередині є стільці та матраци, де люди можуть сидіти або прилягти під час довгих тривог. Окремих зручностей небагато — зокрема, немає можливості зарядити телефон. Водночас серйозних нарікань на стан приміщення у жінки немає: для неї важливіше, що воно знаходиться поруч і туди можна швидко спуститися разом із донькою.

Найскладнішими залишаються ситуації, коли небезпека виникає майже одразу після оголошення тривоги. Анна пригадує випадки, коли вони з донькою просто не встигали дістатися до укриття: сигнал повітряної тривоги лише лунав, а вже за кілька хвилин було чути вибухи або повідомлення про балістичну загрозу.

У такі моменти, каже вона, доводиться діяти вже за обставинами — залишатися вдома і переходити у найбезпечніше з доступних місць у квартирі, адже виходити на вулицю під час безпосередньої загрози може бути не менш небезпечно.

Для жінки, яка регулярно ходить в укриття з дитиною, головним критерієм залишається не стільки комфорт, скільки доступність. Матраци, стільці чи можливість зарядити телефон важливі під час багатогодинних тривог, однак першочергове питання — чи можна взагалі встигнути дістатися до захисту.

Цей досвід показує ще одну сторону проблеми укриттів на лівому березі. Навіть коли приміщення є неподалік і ним можна користуватися, швидкість сучасних атак іноді залишає людям надто мало часу, щоб до нього дістатися. А для батьків із маленькими дітьми ці кілька хвилин мають ще більшу вагу.

Сотні звернень і мільйони на ремонти

Місто визнає, що проблеми зі станом укриттів залишаються.

За інформацією Департаменту муніципальної безпеки, з початку 2026 року у Києві провели 978 перевірок об'єктів фонду захисних споруд. Під час них зафіксували 185 недоліків.

Найпоширеніші — недостатня кількість місць для сидіння, відсутність електропостачання та освітлення і неналежний санітарний стан.

Окремо влітку відбулися позапланові обстеження. Станом на 31 серпня перевірили 4 295 об'єктів, які підлягали такій перевірці.

За результатами ДСНС застосувала 147 адміністративних стягнень. Балансоутримувачам запропонували виконати загалом 4 479 заходів, щоб привести об'єкти до належного стану.

Проблеми видно і за кількістю звернень мешканців.

Лише у Дніпровському районі протягом 2025–2026 років Контактний центр Києва направив до районної адміністрації 444 звернення щодо організації роботи укриттів. Ще 43 звернення з цих питань надійшли безпосередньо до РДА.

На ремонти тут передбачили значні кошти. У 2025–2026 роках Дніпровській РДА на поточні та капітальні ремонти укриттів передбачено 131,1 млн гривень. У 2025 році йшлося про роботи на 37 об'єктах, у 2026-му заплановані роботи ще на 30.

У Деснянському районі протягом 2025–2026 років капітально відремонтували та облаштували 28 найпростіших укриттів і захисних споруд комунальної власності.

На 2025 рік у районі на капітальні ремонти та будівництво укриттів було заплановано 137,2 млн гривень, із яких використали 90,1 млн. На 2026 рік передбачили ще 138,2 млн гривень. Станом на 8 вересня використали 25,6 млн.

Окрім цього, на території чотирьох закладів освіти Деснянського району будують чотири споруди подвійного призначення із властивостями протирадіаційних укриттів. Завершити будівництво двох із них планують у другому півріччі 2027 року.

У Дарницькому районі станом на 8 вересня обліковували 595 об'єктів загальною розрахунковою місткістю близько 480 тисяч людей. У 2025 році на 87 об'єктах житлового фонду проводили ремонт та/або облаштування підвальних приміщень для використання як найпростіших укриттів. На це передбачили 148,4 млн гривень, фактично виконали робіт на 146,7 млн.

У 2026 році на 30 таких об'єктах плановий обсяг фінансування становить ще 68,5 млн гривень.

Дарницька РДА повідомляє, що у 2026 році її представники взяли участь приблизно у 460 обстеженнях та 110 контрольних перевірках. Крім того, після серпневого доручення щодо позапланових перевірок провели ще 569 обстежень.

При цьому підтверджених звернень щодо зачинених, недоступних або неналежного стану укриттів безпосередньо до Дарницької РДА, за її інформацією, не надходило.

Мобільні укриття: Києву потрібно 620, а на лівому березі є одне

Окрема частина проблеми — райони, де наявних стаціонарних споруд недостатньо або до них далеко йти.

Одним із рішень мали стати первинні, або мобільні, укриття.

Це наземні або частково заглиблені конструкції, які можна встановлювати там, де немає можливості швидко створити капітальну захисну споруду. Їхня ключова перевага для міста — можливість розмістити захист ближче до місць, де постійно перебувають люди.

Однак станом на вересень 2026 року на всьому лівому березі Києва офіційно опубліковано лише одне таке укриття.

Воно розташоване на вул. Мілютенка, 19 на Лісовому масиві та розраховане максимум на 20 людей.

Причому встановили його не за бюджетні кошти. На початку 2026 року конструкцію власним коштом встановила приватна компанія, після чого передала у тимчасове користування Управлінню будівництва Деснянської РДА. Використання укриття погодили з ДСНС, його внесли до фонду захисних споруд та нанесли на електронні карти.

Для району з населенням близько 362–365 тисяч мешканців один модуль на 20 людей, очевидно, не може самостійно вирішити проблему доступності.

І сама Деснянська РДА оцінює потребу району приблизно у 127 мобільних укриттях.

Планували сотні. Що сталося

Плани щодо масового встановлення мобільних укриттів у Києві з'явилися ще у 2025 році.

У жовтні 2025 року Київрада внесла зміни до міської цільової програми цивільного захисту. Вони передбачали встановлення протягом року по 50 первинних мобільних укриттів у кожному районі столиці.

Для реалізації цього заходу районним адміністраціям передбачили 483 млн гривень бюджетних призначень. Як повідомив «Твоєму місту» Департамент муніципальної безпеки КМДА, фінансування було здійснене в повному обсязі.

Однак згодом, «ураховуючи звернення» районних адміністрацій як головних розпорядників бюджетних коштів, 453 млн гривень із цієї суми повернули.

Уже в листопаді 2025 року Київрада затвердила загальну додаткову потребу столиці у 620 первинних мобільних укриттях.

Втім, у 2026 році до їх масового встановлення місто не перейшло. За даними Департаменту муніципальної безпеки, під час формування бюджету Києва на 2026 рік районні адміністрації не подавали бюджетних запитів на забезпечення населення первинними мобільними укриттями.

Не передбачає їх встановлення й основна частина Єдиного проєктного портфеля публічних інвестицій Києва. Натомість 89 проєктів із забезпечення населення мобільними укриттями внесли до розділу додаткових проєктів, реалізація яких можлива за наявності додаткових фінансових ресурсів.

За результатами моніторингу пропозицій виробників, проведеного Департаментом муніципальної безпеки, середня вартість одного первинного мобільного укриття, розрахованого на 50 людей, становить близько 4,8 млн гривень.

Де вони потрібні на лівому березі

Попри відсутність закупівель у 2026 році, районні адміністрації вже визначили місця першочергового встановлення таких споруд.

Департамент муніципальної безпеки повідомив «Твоєму місту» про:

20 адрес у Деснянському районі;
10 — у Дарницькому;
три — у Дніпровському.

Дніпровська РДА повідомила, що передала свій перелік Департаменту муніципальної безпеки для формування середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій на 2027 рік.

У самій адміністрації пояснюють: встановити модуль посеред житлового району не так просто, як може здаватися.

Необхідно врахувати газопроводи, тепломережі, силові кабелі та інші підземні комунікації. У щільно забудованому районі потрібно знайти майданчик, який одночасно не зачепить інженерні мережі та залишатиметься швидко доступним для людей.

Є й інше обмеження — рівень захисту.

За поясненням Дніпровської РДА, мобільні укриття переважно призначені для захисту від уламків, вибухової хвилі та стрілецької зброї. Вони не здатні витримати пряме влучання важкої ракети, артилерійського снаряда чи авіабомби.

Тож виникає питання: чи можуть мобільні укриття стати реальним рішенням для районів, де до найближчого стаціонарного укриття людям доводиться йти кілька хвилин, і яку безпеку вони насправді можуть гарантувати?

Що каже експерт: важлива не лише кількість укриттів

Мобільні укриття можуть бути ефективним рішенням для житлових районів Києва, особливо там, де люди не мають можливості швидко дістатися до метро, підземного паркінгу чи іншої захисної споруди. Водночас просто збільшувати кількість таких конструкцій недостатньо — місту необхідно розуміти, де саме вони найбільше потрібні та скільки часу знадобиться людям, щоб до них дістатися.

Таку думку в коментарі «Твоєму місту» висловив експерт із питань безпеки Сергій Распутний. За його словами, поява первинних мобільних укриттів стала особливо важливою для вже сформованої міської забудови. Якщо у новому будівництві захисні споруди можна передбачити ще на етапі проєктування, то пристосувати до сучасних вимог уже зведені будинки, школи чи дитячі садки значно складніше.

Саме невеликі модульні споруди, вважає експерт, можуть частково закрити цю прогалину.

«Це, насправді, нормальний, класний підхід — інженерний, грамотний, професійний. Укриття теж захищає тільки від вибухової хвилі, уламків певної сили. Але укриття роблять на 10–20 людей. Тобто якраз ми досягаємо розосередження людей», — пояснює Распутний.

Розосередження він називає однією з принципових переваг невеликих укриттів. Замість того щоб спрямовувати значну кількість мешканців одного мікрорайону до кількох великих споруд, невеликі захисні модулі можна розміщувати ближче до місць, де люди живуть, працюють або очікують на громадський транспорт.

Водночас мобільні укриття не варто сприймати як повноцінну заміну капітальним захисним спорудам. Распутний наголошує, що їхні можливості мають межі: передусім йдеться про захист від уламків та впливу вибухової хвилі певної сили. Саме тому, на його думку, говорити про ефективність одного типу укриттів окремо від усієї системи цивільного захисту неправильно.

«Дивитися питання укриттів — мобільних чи інших — не розглядаючи його в комплексі, це нічого не сказати. Тут потрібен комплексний підхід. Тоді ми зможемо зрозуміти, безпечно це чи небезпечно, добре чи погано», — говорить експерт.

Сім хвилин до укриття можуть мати більше значення, ніж кількість місць

Окремою проблемою Распутний називає час евакуації. За його словами, під час оцінювання системи укриттів недостатньо знати лише їхню кількість та загальну місткість. Не менш важливо розуміти, скільки часу конкретній людині потрібно, щоб залишити квартиру та дістатися до захисної споруди.

Для лівого берега це питання особливо помітне на прикладі мешканців, з якими поспілкувалося «Твоє місто». Станіславу з Дарницького району потрібно близько семи-восьми хвилин, щоб дійти до метро. Анні, яка живе неподалік «Лівобережної», дорога до постійно доступного в'їзду в підземний паркінг займає до десяти хвилин.

І саме цей проміжок, за словами експерта, не можна ігнорувати.

«Коли ми говоримо про укриття, це час евакуації. І це основна проблема. Тому що поки ти біжиш до укриття, ти абсолютно незахищений», — каже Распутний.

Для мешканця багатоповерхівки шлях до укриття починається не біля під'їзду. Спочатку потрібно вийти з квартири, спуститися з поверху, а вже після цього, якщо захисної споруди немає у самому будинку, пройти певну відстань вулицею. Для родини з дитиною цей процес може тривати ще довше.

Тому навіть високий розрахунковий показник забезпеченості району місцями в укриттях сам по собі не відповідає на запитання, наскільки захищений конкретний мешканець. Наприклад, у Дарницькому районі офіційна забезпеченість місцями в об'єктах фонду захисних споруд становить близько 139%. Водночас сама Дарницька РДА визнає, що такі об'єкти розподілені територією району нерівномірно.

На думку Распутного, саме тому оцінювати систему потрібно не лише за кількістю споруд.

«Я не відслідковував кількість укриттів у Києві, тому що це ні про що. Ну буде там сто. Якщо ці сто укриттів в одному місці, а зі свого будинку до них треба ще добиратися — яка цінність цього укриття?» — пояснює він.

Де мобільні укриття потрібні найбільше

Одним із перших варіантів для встановлення мобільних укриттів Распутний називає зупинки громадського транспорту. Там люди перебувають просто неба і під час раптової небезпеки часто не мають поруч місця, куди можна швидко перейти.

Особливо це актуально для великих спальних районів. На відміну від щільної забудови центру, тут можуть бути значні відстані між будинками, транспортними зупинками та наявними захисними спорудами.

«Якщо брати спальні райони, де відстані від зупинки до зупинки — кілометри, треба розраховувати ці укриття. Саме проситься рішення із зупинками — переобладнати їх у вигляді найпростіших укриттів. Це одразу дасть ефект», — говорить Распутний.

Проте зупинки — лише один із можливих варіантів. За словами експерта, для кожної території потрібно окремо визначати, де люди перебувають під час тривог і куди реально можуть дістатися за короткий час.

Для цього він пропонує враховувати щонайменше два показники — кількість населення та час евакуації.

«Якщо ми укриття на десять людей поставимо у дворі будинку, де живе тисяча людей, то розуміємо цінність цього. Чим більше їх буде, тим краще. Це однозначно. З чогось треба починати, просто їх треба починати ставити», — зазначає експерт.

Тобто проблема не вирішується самим фактом появи бетонної конструкції у певному дворі. Якщо її місткість не відповідає кількості людей навколо або до неї неможливо швидко дістатися, ефективність такого рішення буде обмеженою.

Києву потрібна не просто кількість, а система

Саме тому Распутний говорить про необхідність окремої концепції захисту цивільного населення для великих міст. Потреби різних районів навіть усередині одного Києва можуть суттєво відрізнятися: щільність забудови, поверховість будинків, кількість мешканців, доступність метро та підземних просторів — усе це впливає на те, якою має бути система укриттів.

Для лівого берега такий підхід означав би необхідність визначити не тільки, скільки мобільних споруд потрібно Дарницькому, Дніпровському чи Деснянському районам, а й де конкретно вони дадуть найбільший ефект.

«Так само як країні потрібна концепція захисту цивільного населення під час війни, так і великим містам потрібна своя концепція», — говорить Распутний.

На його думку, перед встановленням мобільних укриттів необхідно проаналізувати забудову, кількість людей на конкретних територіях та можливі маршрути до безпечних місць. Інакше місто ризикує отримати певну кількість нових споруд, але не розв'язати головну проблему — можливість людини вчасно до них дістатися.

«Потрібен якийсь план дій, а не просто потикати мобільні укриття, де прийдеться, порахувати кількість і прозвітувати», — підсумовує експерт.

Укриття має бути не лише на карті

Офіційні цифри показують дуже різний лівий берег. Дарницький район має розрахункову забезпеченість місцями в укриттях на рівні 139%, Дніпровський — 95,5%, Деснянський — лише 39%.

Але історії мешканців додають до цих відсотків те, чого статистика не показує.

Сім-вісім хвилин до метро. Десять хвилин до доступного входу в паркінг. Переповнена станція під час масованої атаки. Підвал, якому мешканець не довіряє. Рішення залишитися у ванній кімнаті, бо виходити надвір здається небезпечнішим. А іноді — взагалі виїхати з міста.

Тому питання для лівого берега полягає вже не лише в тому, скільки місць в укриттях місто може порахувати.

Важливо, де саме вони розташовані, чи можна потрапити всередину цілодобово, наскільки люди довіряють цим приміщенням і, головне, — чи встигає мешканець дістатися до захисту тоді, коли рахунок іде на хвилини.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.