Укриття на тисячі людей на місці колишнього заводу у Львові: чому за них сперечаються


сьогодні о 11:27
сьогодні о 11:27
Місто перевірило сховища на ЛАЗі
Влітку цього року Львівська міська рада перевірила шість укриттів, що на території колишнього автобусного заводу, на вулиці Стрийській, 45. Це капітальні будівлі, які є спеціалізованими укриттями, і перебувають у реєстрі захисних споруд міста, кажуть у міськраді. Втім, за роки війни до них не було діла ні власнику, ні місту. Два приміщення виявилися затопленими, одне – повністю захаращеним, а решта – частково придатні, та все ж потребують ремонту. Все ж, одне укриття там діюче, його відкривають під час тривог.
Водночас варто нагадати, до якого стану підприємство довели його попередні власники. Історія занепаду ЛАЗу розпочалася ще на початку 2000-х років, коли контрольний пакет акцій підприємства придбала компанія, пов’язана з російським бізнесменом Ігорем Чуркіним. Після приватизації завод поступово втрачав виробничі потужності, скорочував персонал, накопичував борги, а його майно ставало предметом численних судових спорів. У жовтні 2014 року підприємство фактично припинило роботу, залишивши без роботи тисячі людей.
Більше того, історія ЛАЗу отримала кримінальне продовження. За даними Державного бюро розслідувань, у 2008 та 2016 роках Ігор Чуркін організував незаконне відчуження частини заводської нерухомості на користь підконтрольних компаній.
Після перевірки влітку перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко зазначав, що оскільки ці великі приміщення, а їх загальна площа 4,5 тисячі метрів квадратних, перебувають у приватній власності, то власник має привести їх до належного стану. Так, під час повітряних атак у цих укриттях потенційно змогли б перебувати понад чотири з половиною тисячі людей. Також після належного ремонту його можна було б використовувати як протирадіаційне укриття.
Він також додав, що управління надзвичайних ситуацій Львівської міської ради комунікує з власником приміщень. Його планують запросити на одне із засідань виконавчого комітету, аби він розповів про свою позицію та про план відновлення укриттів.
Читайте також: Потрібно не диво, а знати, куди бігти. Чому львів’яни досі не мають зрозумілої системи укриттів
У червні цього року на засіданні сесії Львівської міської ради винесли ухвалу "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність громади захисних споруд цивільного захисту, розташованих на вул. Стрийській, 45". Тоді розгляд цього питання перенесли.
У пояснювальній записці до неї йдеться, що шість укриттів на вулиці Стрийській,45 перебували у державній власності як складова частина державного підприємства "Львівський автобусний завод". У процесі приватизації та реорганізації підприємства вони перейшли у приватну власність.
Станом на зараз споруди є розгерметизованими, там відсутні системи життєзабезпечення, вони непридатні до використання. Також у документі зазначають, що протягом 2016-2024 років представники територіальних органів ДСНС України та Сихівської районної адміністрації проводили обстеження із видачею відповідних приписів щодо усунення недоліків. Втім стан укриттів суттєво не змінився.
Додамо, що влітку цього року Львівська міська рада розпочала напрацьовувати список капітальних, занедбаних укриттів, які готова взяти на баланс міста. Серед них укриття, які переважно перебувають у приватній власності. Місто підрахувало, що загалом у Львові є 71 таке приміщення. Ці захисні споруди розташовані здебільшого на території підприємств. Із них за призначенням використовують лише 34.
Інвестор обіцяє відремонтувати
Тим часом у підприємстві ТОВ "Львів Інвест Сіті”, якому належать укриття, заявляють, що міська рада ініціювала процедуру прийняття укриттів у комунальну власність без погодження із ними, і вже підготувала проєкт ухвали, який передбачає надання згоди на прийняття споруд за адресою вулиця Стрийська, 45, у власність територіальної громади Львова.
У компанії стверджують, що вони проводять ремонт цих приміщень власним коштом, і виконують рекомендації, які отримали від міста.
За словами представника компанії Святослава Лотоцького, до 2023 року підприємство контролював російський бізнесмен Ігор Чуркін, і саме за попереднього управління укриття занедбали. Він зауважує, що місто порушило питання їхнього стану лише після того, як новий власник почав ремонт.
Лотоцький наголошує, що укриття є приватною власністю, а передати їх громаді можна лише на законних підставах. На його думку, проєкт ухвали міськради не передбачає належного механізму передачі, а примусове відчуження майна виходить за межі повноважень міста.
Наразі компанія ремонтує вентиляцію, електропостачання, каналізацію та санвузли, усуває плісняву. Для відкачування води уклали договір із ДСНС.
Підприємство вимагає відкликати проєкт ухвали й запевняє, що продовжить утримувати та ремонтувати укриття, аби забезпечити безпеку львів’ян.
Кому належать укриття
Власником колишнього автобусного заводу у Львові є забудовник з Івано-Франківська. У 2024 році, стало відомо, що частина Львівського автобусного заводу, яка раніше належала російському бізнесмену Ігорю Чуркіну, перейшла під контроль Андрія Луцького.
Андрій Луцький, згідно з аналітичною платформою YouControl, є кінцевим бенефіціаром будівельної компанії ТОВ "БЛАГО ГРУП” а також президентом та співвласником приватного вищого навчального закладу "Університет Короля Данила".
Також він є кінцевим бенефіціаром компанії "Львівінвестактив", яка у 2023 році погасила усі визнані судом борги ЛАЗу. А також ТОВ "Львів Інвест Сіті", яка нині є власником будівель на Стрийській,45, у її статутний капітал увійшли усі активи ТзОВ "Львівські автобусні заводи" та кошти ТзОВ "Львівінвестактив", які були необхідні для погашення боргів.
У 2024 році новий власник Львівського автобусного заводу говорив про відновлення його роботи. Втім, нині своїх планів щодо цієї території він не коментує.
Що планують на території ЛАЗу та поруч
Натомість міська влада має своє бачення перспектив цієї землі, до речі йдеться про 56 гектарів, які є у комунальній власності. Впродовж років місто напрацьовує концепцію розвитку території колишнього ЛАЗу. Там планують розвивати виробництво, освіту, науку та інновації.
У 2022 році міський голова Львова пропонував націоналізувати будівлі, які розташовані на території заводу. Тоді вони були у власності громадянина росії, а місто мало наміри звести на цій території комунальний індустріальний парк.
Чи може місто забрати укриття
За Кодексом захисту України та урядовою № 138, укриття може перебувати у приватній власності й водночас використовуватися для захисту населення. Обов'язок утримувати його в готовності покладається на власників, користувачів або балансоутримувачів залежно від правового статусу об'єкта.
Директорка юридичного департаменту Львівської міської ради Гелена Пайонкевич каже, що місто не має наміру забирати укриття у власника, а лише наполягає, щоб їх привели до належного стану.
Гелена Пайонкевич також додала, що впливати на власників занедбаних укриттів місто нині може хіба що апелюючи до моральних переконань і публічності.
Загалом щодо передачі укриттів у комунальну власність, то є кілька способів: до прикладу, добровільна передача цих приміщень місту, викуп укриттів містом для суспільних потреб, а також є судовий механізм та примусове відчуження.
Утім адвокатка, керівниця Адвокатського бюро Наталія Нечаєва каже, що якщо основною проблемою у ситуації з укриттями на вулиці Стрийській,45 є відсутність фінансування ремонту або належного утримання приміщень, то варто розглянути можливість цільового співфінансування робіт із чітким визначенням прав та обов’язків сторін. Таке рішення могло б допомогти швидше відремонтувати необхідні місту укриття.
Натомість, якщо позиція міської ради зводитиметься виключно до вимоги передати приміщення у комунальну власність без належного правового обґрунтування та пошуку альтернатив, це може призвести до тривалих судових спорів, додаткових витрат і точно не сприятиме швидкому і якісному облаштуванню укриттів, додає юристка.
Яка ситуація з укриттями
Львівська міська рада повідомляє, що у громаді використовують 5137 об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Втім, там не кажуть, на скількох людей розраховані ці укриття, тож складно зрозуміти, яку потребу міста та прилеглих сіл вони можуть забезпечити.
Місто також звітує про те, що сприяє відновленню укриттів, які не є у комунальній власності. Наприклад, йдеться про велике укриття у будівлі видавництва "Вільна Україна" на початку вулиці Володимира Великого.
У 2022 році, аби дещо покращити ситуацію з укриттями, місто ухвалило рішення, яким надає певні рекомендації щодо новобудов. Зокрема, про адаптацію підземних паркінгів для використання їх як укриттів. Також є рекомендації щодо облаштування у квартирах захисних кімнат.
Одне з щодо укриттів у Львові міська рада прийняла на початку серпня цього року, одразу після великої атаки 30 липня. Тепер, наприкінці четвертого року війни, місто пропонує дофінансувати львів'янам переоблаштування підвалів у багатоповерхівках під укриття.
За цією програмою більшу частину вартості ремонтних робіт покриватиме місто. Розмір обов’язкового співфінансування мешканців залежатиме від кількості квартир у будинку: йдеться про 10%, 20%, 30% дофінансування вартості робіт з кишень мешканців. Податися на програму можуть співвласники багатоквартирних будинків та нежитлових приміщень у межах громади. Заявки прийматимуть районні адміністрації.
Разом з тим, у місті досі не закрита потреба в укриттях поруч із зупинками громадського транспорту, на автостанціях, у парках. Про це "Твоє місто" вже писало нещодавно.
Історія з укриттями ЛАЗу показує, що розв’язання проблеми залежить і від міста, і від власника. Місто має сприяти тому, щоб укриття стали доступними для людей, однак споруди перебувають у приватній власності, тож власник також відповідає за їхній стан і ремонт. Нині він розпочав відновлювальні роботи, але через їхній обсяг вони можуть тривати довго. Тому замість загострення суперечки сторони мають узгодити конкретний план ремонту, доступу до укриттів і терміни виконання робіт. Адже головне – щоб споруди, розраховані на тисячі людей, стали придатними для використання.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Читайте також





