«Вражає» історією та порожнім залом

Кафе «Вражає» з'явилося як ветеранський бізнес з ініціативи дружини військового

Анна Петченко у 2023 році приїхала до Львова, коли її чоловік – військовий – отримав подвійну ампутацію рук. Тут він проходив лікування та тривалу реабілітацію. Згодом родина з маленьким сином вирішила переїхати сюди назавжди.

Вони подалися на ветеранські гранти з бізнес-ідеєю відкрити сімейне кафе в центрі Львова. Решту коштів залучили з проданого бізнесу в рідній Лозовій на Харківщині – там у них були кіоски з шаурмою та одягом.

Кафе з багатообіцяючою назвою «Вражає» відкрили на вулиці Староєврейській наприкінці 2024 року. Меню для закладу розробляв знайомий військовий, який до мобілізації працював шеф-кухарем у ресторані. Фірмовою стравою обрали сирники – з беконом, лососем або заварним кремом.

Вже за кілька місяців Анна пережила страшне горе – у березні 2025 року вона поховала чоловіка. Проте не опустила рук і продовжила розвивати заклад, підтримуючи атмосферу затишного сімейного місця, де з паперових стаканчиків для кави відвідувачам усміхалися вона, чоловік і їхній син.

Обличчям кафе «Вражає» стала сама Анна, її чоловік та син

Але зрештою у лютому 2026 року Анна замислилася над закриттям кафе.

«Порівняно з минулорічною зимою стало складніше відсотків на двісті! – емоційно каже вона. – Тоді хоч трохи було людно, а зараз людей немає взагалі. Буває такий день, що за дві години зайде одна людина – просто за кавою».

Вона мала ідею роздавати рекламні флаєри біля закладу, але запевняє: їх просто нікому вручати. Каже, що людей на вулиці помітно поменшало.

«Як я розумію, хтось боїться їхати до Львова, щоб дорогою не мобілізували. Хтось виїхав за кордон, зокрема й ті, хто раніше приїжджав перебути складні часи у Львові. Та й загалом ситуація в країні загострилася – немає світла, у людей менше грошей. Усе разом. Тому людей просто немає – ні туристів, ні місцевих», – розмірковує про причини падіння відвідуваності Анна.

Спочатку Анна взялася скорочувати штат. Офіціанта вже немає – його обов’язки виконує бармен. Із трьох кухарів залишився один.

Тепер Анна часто сама стає до роботи на кухні – разом із помічницею готує комплексні обіди для офісів. Запуск доставки став вимушеним кроком, щоб бодай частково завантажити заклад. Втім навіть це не покриває обов’язкових щомісячних витрат на утримання кафе.

Власниця кафе «Вражає» часто сама тепер працює на кухні. Частину штату довелося скоротити

«Удень у мене йде дві тисячі гривень на оренду, понад тисячу – на світло. На зарплати – близько п’яти тисяч. А ще – продукти, уся комуналка, податки», – підсумовує Анна.

І це при тому, що їй ще пощастило: взимку в закладі майже не вимикали електроенергію, тож не доводилося витрачатися на пальне для генератора. Втім рахунки за світло все одно шокують.

«За електроенергію виходить 40–45 тисяч гривень на місяць, бо в нас усе на електриці – плита, індукція, духова шафа, холодильники, морозильники, кавомашина, опалення, бойлер. І от зараз я маю заплатити 40 тисяч гривень за січень, а “Обленерго” ще й вимагає передоплату за березень – 75 тисяч. Тобто хочуть гроші наперед за те, що я ще не використала. Ну і як виживати? Мало того, що тарифи високі, то тепер ще й це», – розгублено додає Анна.

«Це просто космічне падіння». Виклики для «Кримської перепічки»

Нові вражаючі історії з тарифами та сумами за електроенергію ми почули в наступному закладі – пекарні-кав'ярні «Кримська перепічка».

Пекарня з кав’ярнею «Кримська перепічка» на вулиці Зелена

Власниця мережі з трьох закладів Оксана Новікова 6 лютого отримала лист від ТОВ «Львівенергозбут», зміст якого її, м’яко кажучи, заскочив.

«НКРЕКП на позачерговому засіданні 16 січня 2026 року з метою подолання наслідків надзвичайної ситуації в електроенергетиці ухвалила рішення про підвищення Price Cap – граничної ціни на оптових ринках електроенергії – практично вдвічі, до 15 грн за кВт·год (без урахування ПДВ, тарифів на передачу та розподіл)», – йдеться у листі.

Тобто про те, що за спожиту в січні електроенергію їй доведеться заплатити значно більше, власниця пекарень дізналася вже у лютому.

Несподіваний лист від ТОВ «Львівенергозбут» про підвищення тарифів

При цьому тарифи на електроенергію для юридичних осіб і так постійно зростали. Ще влітку вона платила по 7–8 грн за кВт·год, а вже в грудні – 15 грн, враховуючи розподіл.

«У грудні лише по цьому закладу вийшло 80 тис. грн за електроенергію разом із розподілом. А вже в січні – 95 тис. грн за саму електрику, плюс розподіл близько 30 тис. Тобто разом 125 тис. І тепер тарифи знову зростуть», – уточнює Оксана.

Сума за січень зросла, зокрема через вимкнення світла, адже споживання електрики стало на 15–20% більшим.

«Холодильник чи морозилка стоять без електрики, а потім потрібно нагнати температуру. Тобто споживання ще зростає», – пояснює підприємиця.

Цього року їй уже довелося підняти ціни на частину продукції на 5–7%. Хоча минулого року цінники теж двічі переглядали. Хоч і розуміли, що це може негативно вплинути на відвідуваність, яка й так значно зменшилась.

«Реально ми зараз на межі виживання. Собівартість нашої продукції набагато вища, ніж ми можемо дозволити собі встановити ціну. Тобто підприємство наразі збиткове», – резюмує Оксана.

Оксана Новікова: «Ми зараз на межі виживання»

А коли вона провела підрахунки по кількості чеків за двадцять днів лютого і порівняла з лютим минульго року, то вжахнулась – відвідуваність впала на 24 відсотки.

«Це космічні цифри. Це просто космічне падіння. При тому, що так само космічно виросла собівартість продукції. Якщо так буде далі, то в такій ситуації будь-який бізнес існувати не може», – майже з розпачем додає вона.

Підприємиця називає три версії, чому люди почали менше ходити в заклади: виїзд львів'ян за кордон, падіння доходів населення та депресивний стан людей.

«Люди продовжують виїжджати, навіть із умовно безпечного Львова. Також вони бідніють. І загалом, за чотири роки повномасштабної війни психологічний стан населення ускладнився. Люди впадають у депресії, закриваються, сидять удома, менше виходять, а відтак менше витрачають грошей», – міркує Оксана.

Вона згадує, як колись ті самі клієнти заходили по декілька разів на день: приходили за свіжовипеченим хлібом, заодно випивали каву і брали з собою булочки, круасани чи шматок торта. Тепер, за її словами, ті самі люди заходять майже лише раз на тиждень – щоб взяти каву чи одну булочку.

Особливо помітне зниження платоспроможності клієнтів у продажах тортів. В будні, за словами Оксани, їх майже не купують. А на вихідні чи святкові дні почали замовляти десерти меншої ваги. Тому розмір тортів у «Кримській перепічці» вимушено зменшили. А від деяких, складних і дорогих у виробництві, взагалі відмовились.

Через падіння відвідуваності зменшились і обсяги виробництва. Проте Оксана намагається не скорочувати штат. Хіба що на місце тих, хто сам звільняється, не бере нових працівників.

«Зараз зміна триває не дванадцять годин, як раніше, а вісім, інколи ще менше. Але при цьому я не можу людям платити менше, бо їм треба годувати сім’ї. У нас працюють переселенці, дівчата, у яких чоловіки воюють, у когось є загиблі», – каже Оксана.

Робоча зміна тепер триває менше, але людей поки в «Кримській перепічці» не скорочують

«Кримська перепічка» на Зеленій, куди ми завітали, відкрилася за двадцять днів до повномасштабної війни. Тоді вже всі активно обговорювали і готувалися до можливого вторгнення, але Оксану це не зупинило.

«Було багато різних складних моментів. Але зараз дійсно найважчий час за всі роки нашої бізнес-діяльності», – каже підприємиця, яка відкрила свій перший заклад у Львові у 2015 році. До того вона в Криму займалась постачанням сировини виробникам харчової продукції.

Оксана вже навіть думала про часткову переорієнтацію бізнесу на доставку. Проте наразі це не дуже рентабельно. Мовляв, вона не може включити вартість доставки в ціну своєї продукції, бо «це ж не ресторан, де можуть собі дозволити високу націнку».

«Якщо раніше я вважала, що мій бізнес залежить лише від мене, і що завжди можу вигадати, як вийти з тої чи іншої ситуації, то зараз виклики набагато серйозніші. Іноді просто не знаєш, що робити.

Для мене важливо зберегти команду. З точки зору бізнесу – це нерентабельно. Було б логічніше залишити, грубо кажучи, один заклад і повернутися до того, з чого ми починали. Зараз, напевно, це був би найкращий варіант. Але ж стільки часу, енергії, любові та грошей було вкладено, щоб це існувало!» – не хоче миритися з важкою ситуацією і здаватися Оксана.

Виклики для ресторанів преміум-класу

15 січня 2026 року власник мережі ресторанів преміум-класу у Львові Вардкес Арзуманян написав допис про тимчасове закриття трьох своїх закладів:

«Світла нема 15 годин. Немає води. Податкова не дає ліцензії (вже 2 тижні). ТЦК щоранку о 7-мій цікавиться в охоронця, чи багато вчора наторгували по одному із наших ресторанів. Паніки нема. Короче: Кентавра, Монс Піус, Пара Джанов – поки закриті. Вибачте!»

«То була безвихідь, ситуація, при котрій ми далі не могли працювати. Всі проблеми наклались в один день. І ще й через технічні проблеми в податковій ми два тижні не могли отримати ліцензії на алкоголь, через що нам не могли його відвантажити. Тому і ми вимушені були призупинити роботу», – розповідає Вардкес.

Вардкес Арзуманян в одному з своїх ресторанів «Babo Gardens»

Наступного дня ці ресторани знову запрацювали. Вирішилась аварійна ситуація з водою, а податкова врешта видала ліцензію. Проте нікуди не ділись більш серйозні виклики та проблеми, з якими зіштовхнулись навіть заклади преміум-класу.

Торік по бізнесу Вардкеса Арзуманяна спочатку боляче вдарило рішення уряду про дозвіл виїзду за кордон чоловікам до 22 років. Тоді його ресторани різко втратили кадри.

«Ми за один день опинилися в дуже важкому стані, бо частина персоналу виїхала з України. У деяких закладах ці люди займали ключові позиції, тому це фактично зупинило нашу роботу», – пояснює ресторатор.

Через дозвіл виїзду за кордон чоловікам до 22 років ресторани одномоментно втратили значну кількість персоналу

Далі почалися проблеми з вимкненням світла через російські обстріли. І хоча ресторани Вардкеса були забезпечені генераторами, тривалі вимкнення їх змусили закуповувати додаткове дороговартісне обладнання.

«Генератори розраховані на дві години безперервної роботи. Далі їх треба вимикати десь на півгодини. Тобто коли світла немає 15 годин, то дуже важко продовжити працювати», – каже Вардкес.

Найбільша проблема – м’ясний цех, де триває неперервний технологічний процес. Зокрема, йдеться про сухе визрівання м’яса, якого близько 2 тонн зберігається у спеціальних камерах. Якщо температура падає хоча б на один градус, це впливає на весь процес і, зрештою, на якість продукту.

Тож довелося додатково витрачатись на акумуляторні системи, супутнє обладнання та роботи з її встановлення.

Лише на три ресторани в центрі міста та частково на четвертий «Babo Gardens» на їх автономну роботу за грудень-січень витратили близько 70 тисяч євро.

Ну і, зрештою, ще один очевидний виклик – брак клієнтів. Навіть відомі заклади Вардкеса Арзуманяна, які давно користуються репутацією та популярністю у Львові, втратили частину відвідувачів. Порівняно з січнем 2025 року, у січні 2026-го відвідуваність впала на 40%.

«У січні в мене був рекорд збитковості за всі тридцять років, протягом яких я займаюся ресторанним бізнесом. Приблизно половину отриманих сум ми віддали на зарплати. Якщо 50% йде на зарплати, то не залишається грошей на наступну закупівлю, адже решту витрачаємо на комунальні послуги, електрику, паливо, податки тощо. Щоб зробити закупівлю на наступний день, доводиться брати гроші в борг», – зізнається Вардкес.

Головну причину падіння відвідуваності він називає ту ж саму: виїзд людей за кордон, зокрема тих, хто раніше приїжджав до Львова, щоб перечекати складні часи.

«Дуже багато людей виїхало. У Львові відвідувачі не затримуються надовго, бо місто теж бомблять. Зараз ми годуємо, в основному, людей із сходу, Києва чи Одеси, які привозять родини на кілька днів перепочити у Львові, поки тихо, а потім повертаються в те пекло, де вони живуть», – додає Вардкес.

Білий гуцульський борщ з ягня – одна з фірмових страв в «Babo Gardens

Наразі він не розглядає варіантів закриття ресторанів. Але приводом до такого рішення може таки стати введення ПДВ для ФОПів, які є платниками єдиного податку.

«Тоді мій бізнес не зможе існувати. У всьому світі сфера гостинності має особливі умови щодо ПДВ. У більшості випадків заклади громадського харчування не платять ПДВ. А у нас відбувається щось незрозуміле. Готелям понизили ПДВ, а ресторанам збираються його підняти. Тому для того, щоб не стати свідком того абсурду, краще закриватися», – обурено каже ресторатор.

Він додає, що він прекрасно розуміє ситуацію в державі: що скоротилося ВВП та кількість підприємств, котрі платили податки, бо і населення в України значно зменшилось.

«Але ресторани не потягнуть утримання держави», – додає він.

На запитання, чи очікує він державної підтримки, щоб ресторанний бізнес зміг пережити кризу, Вардкес просить лише одне: не заважати. Принаймні йому досі незрозуміло, чого хотіли представники ТЦК від його охоронця.

«Це була дуже дивна ситуація. Спочтаку ТЦК прийшов перевіряти якісь документи у мого працівника. Наступного дня о сьомій ранку вже прийшов поговорити з охоронцем. І так щодня він приходив і задавав охоронцю якісь дивні запитання: яка була вчора каса, скільки людей сюди ходить їсти. Тому я і написав у своєму дописі, що наступного разу, якщо ми його побачимо, то викличемо психіатричну допомогу», – переказує перебіг подій ресторатор.

Він запевняє, що не є противником мобілізації, і що 25 його співробітників нині служать.

«Але ми за те, щоб кожен виконував свій обов'язок в межах закону. Ми, як і кожен ресторан, відчув, що країна у війні. У нас дуже багато жіночих банкетів. Багато жінок, котрі ходили до нас з чоловіками, зараз приходять без них. Раніше у нас в закладах було значно гучніше та веселіше. А зараз вже чотири роки ми не приймаємо замовлень на гучні банкети. І навіть на весіллях у нас немає гучної музики», – додає Вардкес.

Мар’яна П’єцух

фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.