Причиною спірної ситуації стало рішення міської ради продовжити оренду земельної ділянки площею 1 933 м² на один рік. Водночас власників зобов'язали підготувати проєкт комплексного оновлення ринку. У мерії пояснюють це необхідністю впорядкувати історичну локацію, натомість власники називають такі умови “тиском на бізнес”.

Чому навколо цього місця стільки емоцій

Галицький ринок пережив Австро-Угорщину, польську владу, радянську епоху, хаотичні 1990-ті й нині працює під час повномасштабної війни. Це єдиний історичний ринок у середмісті Львова, який безперервно функціонує вже 134 роки.

Спочатку він був стихійним базаром на нинішній площі Галицькій, де сьогодні стоїть пам'ятник королю Данилу. Торгівля просто з возів і землі створювала бруд, антисанітарію та заважала руху в центрі міста. Тож у 1891 році міська влада вирішила перенести ринок на спеціально облаштовану територію біля Бернардинського монастиря – сучасної площі Соборної.

Вже за два роки віденська фірма End & Horn звела тут критий павільйон, який став частиною масштабної модернізації Львова. За австрійських часів Галицький ринок вважали одним із найсучасніших у Галичині. Він мав чавунно-скляний каркас, водогін, вентиляцію, холодильні підвали для м'яса й риби та чіткий поділ торгових зон – рішення, які для кінця XIX століття були справжньою інновацією. Саме таким Галицький ринок запам'ятали кілька поколінь львів'ян.

Дві невдалі спроби закриття

За свою історію ринок уже двічі намагалися ліквідувати. Наприкінці 1990-х міська влада пропонувала закрити його через антисанітарію та плани розвитку центру міста. У 2004 році тодішній мер Любомир Буняк планував знести павільйони й збудувати на їхньому місці торговельно-розважальний центр. Обидва рази ринок вдалося відстояти завдяки протестам продавців і львів'ян. Однак у 2014 році по сусідству з ринком таки відкрили торговий центр "Роксолана".

Подібні виклики постають і перед історичними ринками в інших європейських містах. Замість закриття там зазвичай обирають модернізацію зі збереженням історичної функції.

Так, у Кракові міська влада готує реконструкцію історичного ринку Stary Kleparz. Проєкт передбачає оновлення інженерних мереж, благоустрій території та нове накриття, однак сам ринок має зберегти свою торговельну функцію.

А, наприклад, Бессарабський ринок у Києві, де торік завершили ремонт, тепер поєднує традиційних торговців із фудхолом. Орієнтовний обсяг інвестицій в оновлення ринку, побудованого на початку ХХ століття, становив близько 150 мільйонів гривень.

Як ринок виглядає сьогодні

Проблеми Галицького ринку починають впадати в око вже за кілька хвилин після входу.

Історичний павільйон, який наприкінці XIX століття вважали одним із найсучасніших у Галичині, сьогодні майже не нагадує себе колишнього. Під час реконструкції 2005–2007 років його відкритий чавунно-скляний каркас сховали за цегляними конструкціями, простір перепланували, а замість відкритих торгових рядів облаштували окремі стаціонарні павільйони. Більшість елементів, які колись вирізняли павільйон серед найкращих європейських ринків, зникли.

Чому так сталося, питаємо у співвласника Галицького ринку Юрія Путаса.

Від м'ясного павільйону прямуємо до рядів із промисловими товарами. Проходи між ятками місцями настільки вузькі, що двом людям доводиться розминатися боком. Про покупців на колісних кріслах годі й говорити. Якщо ж тут станеться пожежа, ситуація може бути ще складнішою: нормативна ширина проїзду для спецтехніки має становити щонайменше 3,5 метра, тоді як окремі проходи на ринку звужені приблизно до двох.

Самі продавці нарікають насамперед на умови праці. Восени й узимку на відкритих рядах холодно, тож у сильні морози частина підприємців узагалі не виходить торгувати. Улітку ж проблема протилежна – у критому павільйоні стає душно, каже продавчиня, і додає про торгівлю:

Біля виходу вузький прохід раптом перекриває вантажник, який везе на візку тушу м'яса. Доводиться притиснутися до стіни, щоб пропустити його. Іншого маршруту тут просто немає. Тушу перевозять відкритою торговою зоною, без захисного пакування, за лічені сантиметри від покупців.

Саме ці деталі найкраще пояснюють, чому сьогодні майже ніхто не заперечує, що Галицький ринок потребує оновлення.

Що каже співвласник ринку

На Галицькому ринку кажуть, що підтримують зміни. Однак, звернувшись цього року до міської ради із проханням продовжити оренду земельної ділянки на 10 років, отримали однорічний договір. Водночас ухвала зобов'язує власників за цей час підготувати проєкт комплексного оновлення ринку – від реконструкції торгових рядів і благоустрою території до забезпечення доступності для маломобільних людей, озеленення та оновлення зовнішнього вигляду.

Юрій Путас розцінює це як прихований тиск на бізнес з боку влади. Водночас під час розмови співвласник не зміг відповісти на частину запитань, що стосувалися поточної роботи ринку. Зокрема, він не назвав кількість підприємців, які працюють на ринку, не уточнив, скільки продавців користуються місцями для селянської торгівлі, а також не пояснив принцип, за яким окремі продавці сплачують за торгові місця. Проте Юрій Путас зазначив, що ринок щомісяця сплачує близько 60 тис. грн орендної плати за земельну ділянку (720 тис. грн на рік).

Юрій Путас також навів у приклад ситуацію з квітковим павільйоном біля ринку. Торік ЛМР також надала право оренди тієї земельної ділянки на рік, хоча, на думку власників, договір мав бути укладений на десять років. Апеляційний суд став на їхній бік, однак зараз це рішення переглядає Верховний Суд.

На думку юристів ринку, невиконання цих вимог міськради може стати підставою для подальших кроків з боку влади, які можуть поставити ринок під загрозу закриття.

Чи насправді це так

Чи може міська рада відмовити у продовженні оренди земельної ділянки, якщо підприємець є власником будівель ринку?

Закон каже, що може. Але лише за наявності передбачених законодавством підстав, що підтверджується Земельним кодексом та Законом “Про оренду землі”. 

Перший варіант – якщо земля потрібна громаді для суспільних потреб. Наприклад, для розширення дороги, будівництва транспортної розв'язки або облаштування громадського простору. У такому разі закон передбачає можливість викупу нерухомого майна для суспільних потреб або його примусового відчуження у випадках і порядку, визначених законом, із попереднім і повним відшкодуванням його вартості. Такі випадки регулює Закон України “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”. Конституція України також вимагає попереднього і повного відшкодування вартості майна у разі примусового відчуження. 

Другий варіант – зміна містобудівної документації. Якщо генеральний план чи детальний план території визначить інше функціональне призначення цієї території, наприклад визначить її як територію транспортної інфраструктури чи громадського простору, використання землі під ринок може суперечити новому цільовому призначенню. Якщо нове функціональне призначення території унеможливить подальше використання земельної ділянки відповідно до містобудівної документації, це може бути одним із юридичних аргументів при вирішенні питання про укладення нового договору оренди.

Втім, у нинішній ситуації однією з найбільш реалістичних підстав може бути невиконання власником умов, визначених в ухвалі міської ради, зокрема щодо підготовки проєкту модернізації ринку, це може стати аргументом для відмови в укладенні нового договору оренди після завершення чинного.

У такому разі виникає непроста правова ситуація: будівлі ринку залишаються у приватній власності, однак чинного права користування земельною ділянкою під ними може не бути. Це не припиняє права власності на будівлі, однак створює правовий спір щодо подальшого оформлення права користування земельною ділянкою. Водночас закон виходить із принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, закріпленого, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України. 

Що кажуть в міській раді

У Львівській міській раді запевняють, що рішення надати землю в оренду лише на один рік не означає наміру закрити Галицький ринок. Директорка юридичного департаменту Гелена Пайонкевич у коментарі "Твоєму місту" наголошує, що рада як власник земельної ділянки має право самостійно визначати строк оренди.

У міськраді також не погоджуються з твердженням власників про “автоматичне продовження” договору оренди. За словами Пайонкевич, кілька років тому законодавство змінилося, і тепер йдеться не про продовження чинного договору, а про надання земельної ділянки в оренду на новий строк.

Щодо побоювань про можливе закриття Галицького ринку, у міськраді наголошують: рішення про його подальшу роботу залежить не від міста, а від власників.

Страх за майбутнє

Попри запевнення міської ради, найбільше невизначеність відчувають самі продавці. Для багатьох із них Галицький ринок – єдине місце роботи вже багато років. Найбільше вони бояться не самої реконструкції, а того, що після неї можуть втратити свої торгові місця або не витримати зростання орендної плати.

Інші хвилюються, що після оновлення ринку може суттєво зрости орендна плата.

Також більшість підприємців відмовляються відкрито коментувати ситуацію. Одні просять звертатися до керівництва ринку, інші просто не хочуть говорити про конфлікт.

Яким львів'яни бачать майбутнє ринку

Поки міська рада та власники говорять про умови оренди, більшість львів'ян, із якими поспілкувалося "Твоє місто", говорять про інше. Майже всі вони висловлювали занепокоєння щодо можливого закриття Галицького ринку, а також незадоволення порядками, що панують там, та надто високими цінами.

Мешканка центру Львова Ганна переконана, що після оновлення ринок має повернути собі своє головне призначення – бути місцем, куди приїжджають продавати власну продукцію селяни.

Водночас львів'янка Ірина, яка живе неподалік і ходить на Галицький ринок вже близько 30 років, вважає, що реконструкція давно назріла. За її словами, ринок втратив свій історичний вигляд, а умови торгівлі та безпеки сьогодні викликають чимало запитань.

Львів'янка Юстина каже, що за останні роки майже перестала ходити на Галицький ринок. На її думку, він утратив не лише зручність, а й свою історичну атмосферу.

Ніна живе неподалік ринку і пам'ятає часи, коли сюди приїжджали селяни зі своєю продукцією. Вона каже, що сьогодні Галицький ринок уже не виконує цієї ролі, однак його зникнення не уявляє.

Історик та археолог Микола Бандрівський, який багато років досліджує історичну спадщину Львова, переконаний: сьогодні головне питання полягає вже не у відтворенні австрійського павільйону.

За його словами, насамперед потрібно зберегти сам Галицький ринок як історичне місце, яке понад століття залишається частиною життя міста.

За понад 130 років Галицький ринок пережив зміни влади, спроби закриття, масштабну перебудову та конкуренцію із сучасними торговими центрами. Майже всі, з ким поспілкувалося “Твоє місто”, погоджуються: ринок потрібно оновлювати. Але водночас усі хочуть, щоб після цієї модернізації він залишився саме ринком – місцем, куди приходять не лише по покупки, а й за тією атмосферою, яку пам'ятають покоління львів'ян.

Коли ми залишаємо Галицький ринок, він живе своїм звичним життям. Продавці чекають покупців, а покупці неспішно проходять між ятками. Але саме зараз вирішується, яким цей ринок буде через декілька років і чи впізнають його ті, хто приходив сюди ще в дитинстві.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.