Фото: AP / Alexandr Dimitrovskiy
Ситуація не є винятковою. У 2016 році вибори відбувалися на тимчасово окупованій території Криму. Тоді і міжнародна спільнота, і Україна висловили свою позицію, яка на сьогодні залишається незмінною – вибори не були визнані. Міжнародні організації спостереження проігнорували вибори, продемонструвавши позицію стосовно нелегітимності виборчого процесу у Російській Федерації як такого. Вибори нелегітимні, адже громадяни України не можуть голосувати на виборах в іншій країні, навіть якщо вони примусово отримали паспорти цієї країни.
Цього разу був очікуваний формат того, що пропонує РФ, і, в принципі, можливості до реагування на це. Зрештою, доволі розсудливою та оперативною була позиція Парламенту, який минулого тижня закликав міжнародну спільноту не визнавати ці вибори з огляду на факт окупації територій України та факт того, що це є громадяни України, які примусово отримали російські паспорти. ЄС теж нещодавно оприлюднив заяву, в якій фактично сказав, що не визнаватиме ці вибори, якщо вони відбудуться з порушенням стандартів, а український кейс є частиною цього процесу.
Якщо в окупованому Криму подібні вибори вже проходили, то на окупованій території Донецької і Луганської областей ще не відбувалося такого масштабного голосування. В принципі, був організований повністю фіктивний процес голосування, і тут треба розуміти псевдоголосування, яке нічого не означає з точки зору юридичної, правової. Для жителів тимчасово окупованих територій були створені умови для дистанційного голосування. Було так само забезпечено підвіз цих жителів на автобусах до дільничних виборчих комісій, що були розташовані у Ростовській області. Ця дія є наступним битком політичної анексії, продовженням гібридної війни, це нова якість агресії з боку Росії. Тому що Росія не визнає своєї присутності на цих територіях. І факт видачі паспортів не матеріалізує її, бо знову ж таки є консенсус міжнародної спільноти стосовно примусового характеру.
Йдеться не про виборчий процес як такий, скільки про намагання продемонструвати Росією готовність далі продовжувати свою анексію територій, які належать Україні, робити це не лише військовим способом, але й політично. Це черговий сигнал, який Україна має не просто сприйняти, бо це показує і нам, і світу ставлення Росії до своїх зобов’язань в межах міжнародних організацій. На словах все відбувається з посиланням на міжнародні стандарти, а на практиці проводять вибори на окупованих територіях.
Другий, менш важливий посил – тимчасово окуповані території розглядаються як резервуар для фальсифікації виборів. Сам спосіб голосування продемонстрував ставлення до виборчого процесу і його організації в цілому. Як на мене, він зіграв не на руку Росії. Найближчими днями це буде топ-тема з точки зору максимально відкритої технології фальсифікацій, бо наразі немає оперативних даних як все відбувалося. Людей просто садили в автобуси, привозили до кількох десятків дільниць в Ростові, де вони голосували, не будучи внесеними до списків виборців, без жодних спостерігачів. Це показує ставлення до виборчої процедури як такої, що не має ніякого значення, бо відбулася з порушенням контролю, вчасного підрахунку, можливості реєстрації виборців. Можна взяти кілька тисяч інопланетян, дати їм можливість проголосувати і сказати, що у нас є такий-от результат.
Вважаю, що це мінус для Російської Федерації, який нам треба використати. Він демонструє не тільки зневагу до українських громадян, яким примусово видали російські паспорти, а в принципі зневагу до своїх громадян, які мали право на чесний вибір, і розраховували, що їх голос все-таки на щось впливає.
Стосовно голосування у російських консульствах, тут ситуація не сприймалася як така на вирішення якої Україна може вплинути. Це частина цивілізованого процесу і взаємних дипломатичних зобов’язань безвідносно до того, яка є ситуація. Все ж таки країна має створювати можливість для реалізації прав громадян в межах такого процесу. Зрештою, консульство – це, умовно кажучи, держава в державі, яка в праві самостійно вирішувати, яким чином хоче ангажувати власних громадян до різних політичних дій, зокрема виборчого процесу. Завадити цьому можна або відверто силовим способом (фізично обмеживши доступ громадян до дільниць) або шляхом повного розірвання дипломатичних відносин.
Очевидно, що для України це є псевдовибори. Ми не сприймаємо жодним чином ні спосіб їх проведення, ні сам факт як такий, що може для нас щось означати, крім чергового кроку в напрямку анексії і продовження окупаційного сценарію.
Громадяни України теж мають розуміти, що не треба дуже осуджувати чи негативно ставитися до мешканців, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Попри велику підготовчу роботу в плані організації фіктивного голосування великої активності там не було. Відтак, будуть називатися різні цифри, нібито проголосували 130 чи 160 тисяч людей. Але в масштабі 2 млн жителів, з яких 600 чи 700 тисяч отримали паспорти, а це близько 20%, якщо вірити цифрам, які абсолютно вигадані РФ. Тобто ніякого свята демократії не вийшло організувати. Ажіотажу не сталося, і це сигналізує те, що все тримається на репрессивному апараті самої російської влади. Думаю, що жителі тимчасово окупованих територій продемонстрували теж своє зневажливе ставлення до запропонованих виборів, і ми маємо оцінювати це як позитивний сигнал для нас.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
