Вітер змін: як за 100 кілометрів від Львова працює вітроелектростанція

12635 0
Сьогодні на Львівщині найбільші електростанції працюють на вугіллі. Їхня робота спричиняє викиди в атмосферу вуглекислого газу, який є основною причиною глобального потепління. Одним з альтернативних, відновлюваних джерел енергії, використання якого зростає і в Україні, є енергія вітру. Tvoemisto.tv довідалося в представників ТОВ «Еко-Оптіма», що є оператором вітроелектростанції «Старий Самбір – 1», яке майбутнє цього напрямку енергетики в Україні, зокрема, на Львівщині.

Як народилася ідея збудувати потужну вітроелектростанцію поблизу Старого Самбора?

Від 2009 року в Україні діють підвищені «зелені тарифи» для електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел. За задумом, вони мали б створити сприятливіші умови для розвитку відновлюваної енергетики. Але 6-7 років тому досвіду спорудження великих об’єктів альтернативної енергетики в Україні не було, а в енергетичній галузі панував скептицизм щодо перспектив  цього виду енергетики. Втім такі настрої не вплинули на рішучість директора ТОВ «Еко-оптіма» Максима Козицького, ідейного натхненника майбутнього проекту Ярослава Шпака, директора  ПП «Проект-Буд» та колишнього керівника «Львівобленерго», які вирішили розробити та реалізувати проект сучасної вітрової електростанції поблизу Старого Самбора. На вибір місця для будівництва майбутньої ВЕС, за словами Максима Козицького, вплинули три чинники: наявність вітру, можливість відведення потрібної земельної ділянки, а також можливість підключення вітроелектростанції до мережі.

«В Україні вітрові електростанції будували і до нас, але наші вітряки – одні із найпотужніших у країні (3,3 МВт) і єдині з високопотужних у Західному регіоні, – наголошує Максим Козицький. – Для реалізації проекту ми довгий час аналізували європейський досвід, залучили спеціалістів з різних країн, адже для самостійного будівництва власних знань було недостатньо. Лише на підготовку проекту спорудження ВЕС пішло два роки».

Перші кроки на шляху до реалізації ідеї

У перший рік провели заміри вітру на території для майбутніх вітряків, але виявилося, що заміри зроблено не на тій висоті, на якій потрібно. Річ у тім, що від часу підготовки проекту до отримання дозволу на будівництво минуло два роки: спершу заміри зробили на висоті 2/3 від запланованої висоти щогли, але за два роки нові моделі вітряків стали вищими. Відтак, через відсутність досвіду та швидкий ріст технологій, довелося проводити заміри вдруге.

Згодом, після затвердження проекту, Європейський банк реконструкції та розвитку (співінвестор проекту) вимагав від «Еко-Оптіми» залучення партнерів з європейським досвідом спорудження вітрових електростанцій для співфінансування власної частки участі у проекті, яка повинна була становити 30% від загальної суми. Знайти партнерів, готових інвестувати в Україну, так і не вдалося, але ЄБРР все ж погодився відкрити для «Еко-Оптіми» пряму кредитну лінію.

Угоду з ЄБРР підписали у квітні 2012 року в рамках Програми фінансування альтернативної енергетики в Україні USELF. У результаті компанія отримала 13,3 млн євро кредитних коштів: 50% від загальної суми вартості проекту профінансував ЄБРР, а ще 20% – Фонд чистих технологій Світового банку.

Які виникали труднощі?

Але отримати кошти – це ще половина справи. Німецька компанія «Fuhrländer», з якою «Еко-Оптіма» підписала договір на розроблення турбін для вітряків, збанкрутувала через два тижні після підписання кредитної угоди з ЄБРР. Наприкінці 2013 року «Еко-Оптіма» підписала договір з данською фірмою Vestas, а на початку 2014 року оплатила виготовлення двох турбін потужністю 3,3 МВт кожна. Вартість одного вітряка становила 3 млн 800 тисяч євро, а термін його експлуатації – приблизно двадцять років. Договір на купівлю вітряків підписали одночасно з договором на обслуговування, яке будуть проводити працівники компанії Vestas.

«Доставку турбін було заплановано на серпень 2014 року, але тут виникла проблема з нашої сторони: в Україні на той час було лише два підйомних крани, які могли б встановити турбіни – один з них не використовували для виконання приватних замовлень, а інший був заблокований бойовиками у зоні АТО. І навіть після тривалих перемовин доставити кран у Старий Самбір так і не вдалося. В результаті аналогічний кран довелося замовити у Європі, а це ще плюс півроку втраченого часу», – розповідає Максим Козицький.

Монтування вітряків проводили фактично безперервно, у дві зміни, підлаштовуючись до погодніх умов. Доводилося також працювати і при мінусовій температурі. Складність завдання пояснюється розмірами вітряків: висота щогли в обох вітряків становить 119 м, довжина лопаті – 56 м. Встановлення одного вітряка забирає приблизно два тижні часу, але ще більше часу йде на підготовчі роботи: підвіз матеріалів, облаштування дороги. Наприклад, на монтування фундаменту (24 метри діаметру, 3 метри глибини і 800 м³ високоякісного бетону) було витрачено місяць часу і ще місяць часу довелося чекати, поки затвердне бетон  і фундамент стане достатньо міцним для такої масивної конструкції. Задля зниження витрат на доставку бетону і швидкості виконання цих робіт було спеціально збудовано бетонний завод у Старому Самборі.

«Важко було подолати скептицизм місцевого населення»

Перед тим, як споруджувати вітряки, було проведено спеціальні шумові експертизи. Для того, щоб виміряти поширення звукових хвиль у повітрі від роботи вітряка розраховується спеціальна крива. Як розповідає Максим Козицький, дані накладають на карту території довкола вітряка, а, відповідно до чинних норм, вітряк може знаходитися не ближче, ніж за 350 метрів до найближчої житлової споруди.

Вітряки поблизу Старого Самбора знаходяться на безпечній відстані 720 метрів від найближчої будови, але це не вплинуло на настрої місцевого населення, яке було категорично проти вітроелектростанції поблизу міста. Аргументи опонентів були різні: вітряки зашкодять перельоту птахів і навіть вплинуть на рівень води у криницях. «Дуже важко було подолати скептицизм місцевого населення та влади. Коли ми розповідали про свої плани, то більшість вважала їх нісенітницею, – зауважує Максим Козицький. – Завжди є певний момент новизни, який потрібно подолати, адже все нове зазвичай сприймають вороже і це, зрештою, закономірно. Тому потрібно йти до людей, пояснювати переваги і переконувати».

Принцип роботи та продуктивність вітряків

Вітряк запускається за швидкості вітру приблизно 3,5 м/с., набирає свій максимум на 11,5 м/с. і працює до 25 м/с. Швидкість вітру від 11 до 25 м/c не впливає на обсяг виробленої енергії і на швидкість руху вітряка. У літній період виробництво електроенергії падає приблизно у три рази порівняно із зимою, коли швидкість вітру набагато вища. «Не впливають на роботу вітряків і незначні морози. Звісно, існують спеціальні системи проти намерзання, але їх не рекомендують встановлювати у наших широтах. Така система у разі навіть легкого обледеніння може відімкнути вітряк, що зменшує виробництво енергії в декілька разів. Тим паче, управління вітряків повністю комп’ютеризоване і, за потреби, можна вимкнути систему із офісу в Старому Самборі, у Львові, або з офісу наших партнерів у Данії», – каже Максим Козицький.

За 2015 рік на двох вітряках було вироблено 14,5 млн кВт год електроенергії. До прикладу, Старосамбірський район споживає за рік приблизно 60–70 млн кВт год. Будівництво нових вітряків дасть змогу повністю забезпечити електроенергією не лише Старосамбірський, а й сусідній Турківський район, за умови, що за місяць кожна турбіна вироблятиме приблизно 1 млн кВт год.  Тому на 2016 рік в планах «Еко-Оптіма» – спорудження ще двох вітряків, а наступного – ще шістьох вітряків новішої моделі.

Куди постачають електроенергію з ВЕС?

Мешканці Старого Самбора обурюються, що електроенергія з ВЕС не йде на потреби району. Електроенергія передається по лінії 35 кВ і потрапляє в загальну енергетичну систему Львівщини, і тому важко встановити, хто саме споживає електроенергію з вітроелектростанції «Старий Самбір — 1» . «Відповідно до законодавства України, всю отриману електроенергію ми продаємо на оптовий ринок електроенергії — ДП «Енергоринок». Продавати конкретному споживачу, скоріш за все, зможемо вже у 2017 році, адже саме тоді передбачається можливість укладення прямих контрактів», – пояснює Максим Козицький.

Скільки коштує електроенергія, вироблена з енергії вітру?

На сьогодні середня вартість електроенергії, яку купує ДП «Енергоринок» у всіх виробників електроенергії, становить 2,8 євроценти за 1 кВт год. Натомість, енергію з вітроелектростанції у Старому Самборі «Енергоринок» купує за ціною близько десяти євроцентів (3,3 грн згідно з постановою НКРЕКП від 31 березня цього року — Tvoemisto.tv) за 1 кВт год. Це фіксована ціна, згідно із законодавчими нормами про «зелений» тариф, що діятиме до 2030 року. Але з 2017 року з’явиться можливість відмовитись від цього тарифу і продавати електроенергію кінцевому споживачу. В «Еко-Оптімі» впевнені, що енергія з вітру зможе стати конкурентоспроможною за ціною, адже ціни на енергію, вироблену на традиційних електростанціях, постійно підвищують.

Сонце «завойовує» позиції

Ще одним перспективним напрямком розвитку відновлюваної енергетики на Львівщині є спорудження сонячних електростанцій. Відтак, паралельно із ВЕС, компанія «Еко-оптіма» розвиває і сонячну енергетику. Сьогодні львів’яни керують трьома СЕС у Львівській та Івано-Франківській областях: Самбірська, Самбірська-2 і Богородчанська-1, загальна потужність яких становить 10,9 МВт.

Попри те, що зараз цей напрям в Україні тільки починає відроджуватися, варто зауважити, що ще в 1989 році Україна мала велику СЕС потужністю 5МВт, споруджену в Криму, за проектом Ярослава Шпака, який сьогодні консультує «Еко-оптіма», розробляє проекти та допомагає оформити документацію. Будівництво сонячних електростанцій на Львівщині значною мірою є, власне, його заслугою.

«Попри те, що потенціал енергії вітру в Україні сьогодні складає 400 ГВт, а сонця – 220 ГВт, можливості сонця дуже великі і слід інвестувати саме у цей напрямок. Сьогодні сонце завойовує позицій в тому плані, що з’являються нові типи більш ефективних модулів. Наприклад, буквально недавно австрійці повідомили, що мають новий модуль, ККД якого вдвічі вища за той, що є зараз. Цікаво, що колись таке збільшення прогнозували лише на 2050 рік», – розповідає Ярослав Шпак.

«Що більше гравців, то легше відстоювати свої права»

Відновлювана енергетика у світі стрімко розвивається. Наприклад, у США у 2015 році зростання виробництва електроенергії склало 1,5 Гвт год, з яких лише 18 МВт виробили на старих вугільних електростанціях, а решту – з відновлюваних джерел енергії. Максим Козицький та Ярослав Шпак наголошують, що сьогодні цей досвід слід переймати і активно впроваджувати в Україні. «В наших планах на цей рік збудувати ще два вітряки, а у 2017-му – ще шість, – каже Максим Козицький. – Сьогодні в Україні є лише чотири сучасні вітропарки. На наступний рік заявок на такі проекти дуже багато, але головне, щоб їх реалізували. Важливо, щоб ринок «зеленої» енергетики розвивався, адже що більше гравців, то легше відстоювати свої права».

Довідка «Твого Міста»: ТОВ «Еко-Оптіма» було засноване у Львові у 2004 році. Серед співзасновників – львівський підприємець Зіновій Козицький (серед іншого, він займається видобутком газу у Західній Україні), його сини Максим та Степан Козицькі, а також Ярослав Шпак – заслужений енергетик, колишній голова правління ПАТ «Львівобленерго». Компанія спеціалізується на виробництві електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Окрім 1-ї черги, ВЕС «Старий Самбір-1», «Еко-Оптіма» вже реалізувала через афілійовані компанії проекти будівництва сонячної електростанції «Богородчанська-1», «Самбірської сонячної електростанції» та «Самбірської сонячної електростанції-2». Серед проектів, які «Еко-Оптіма» має намір реалізувати цього року та у найближчі роки – 2-га черга ВЕС «Старий Самбір-1», ВЕС «Старий Самбір-2», Сколівська ВЕС та Сокальський вітропарк.

 

Розмовляла Оксана Лісна

Фото надала Юлія Скрилюк та компанія «Еко-оптіма»