1. Часто, щоб наважитись кудись поїхати, достатньо побачити у продажу дешеві квитки (саме так я потрапила в Угорщину, Литву, Італію). А от Грузія була давньою мрією - було зрозуміло, що так чи інакше, раніше чи пізніше я туди потраплю. Була там кілька разів і, впевнена, буду ще не раз - дуже багато лишилося незвіданого.
2. Шлях зі Львова до Грузії легше за все подолати літаком. Я особисто літала літаками авіакомпанії Wizzair. Раніше ціни на квитки були ДУЖЕ демократичні, ще обіцяли відкрити рейси зі Львова до Кутаїсі. Ну поки ситуація не така веселкова, втім, часи зараз не надто легкі. В дорогу я би радила брати з собою якусь перекуску (можливо канапки, печиво), адже їжа в літаках бюджетних авіаліній не дешева, а часом хочеться щось перекусити. Ну і книжку на випадок того, що ви не зможете сісти біля ілюмінатора або буде не дуже добра видимість. За умови ясної погоди матимете чудовий вигляд з літака і забавку на всі 2 години польоту - спроби відгадати яке з міст Чорноморського узбережжя під вами.
3. Особисто я люблю жити в хостелах - мені подобається можливість користуватися кухнею і мінімально контактувати з господарями. Але в Грузії доводилося жити і в маленьких готельчиках, і на квартирах, і в гест-хаусах, і в традиційних хостелах, і в доволі нетрадиційних. Зазвичай шукаю житло через сайти на кшталт booking.com, але знаю чудові випадки коли дешеве і якісне житло люди знаходили просто приїхавши до міста і спитавши перехожих. До речі, великий багаж знань про зйомні квартири мають таксисти. В Грузії знайти житло на місті зовсім не проблема - головне мати достатньо вільного часу, щоб роздивитися варіанти і доволі тверду вдачу, щоб могти відмовити, якщо житло вам не підходить.
4. Нам доводилося пересуватися і на громадському транспорті, і на таксі. Таксі, як правило, не захмарно дороге, головне - не боятися торгуватися: ціни часом падають вдвічі. Втім, грузинські таксисти і їх манера водіння, особливо в гірських районах - це не для слабаків. Одного разу їхали з водієм, що одночасно керував машиною, їв лаваш, говорив по телефону і шукав радіостанцію на приймачі.
Міжміські маршрутки рідко коли бувають порожні, тому треба хоча б приблизно розуміти, де вам треба виходити, щоб уникнути не дуже приємних ситуацій - втім, водії радо підказують де що розташовується. Цікаво, що квитки на міжміські маршрутки, якщо ви їдете з автостанції, треба купувати в касі.
Поїзди доволі схожі на українські, правда відстані не є дуже довгими, тому сильно виспатися в нічному потязі вам не вдасться. Пам'ятаю, нас дуже вразив нічний поїзд Кутаїсі - Тбілісі, в якому, коли ми від'їздили був 1 вагон, а коли прибули до столиці - виявилось вагонів 10. Коли їх дочепили по дорозі абсолютно не пам'ятаю/ Квитки на поїзд можна купувати через інтернет, ціни цілком співмірні з українськими.
В Тбілісі є метро - акуратне, надійне, інтуїтивно просте і зрозуміле. Правда, жетончика, як, наприклад, в Києві, не купиш - треба купувати спеціальну картку. Часто мандрівників виручають далекобійники, що люблять поговорити, так що готуйте історії і байки)
Але на мою думку, найкращий транспорт для мандрів Грузією - це ноги. Там, де це можливо, намагаємося ходити пішки)
5. Про грузинську кухню можна писати цілі трактати. Скуштувати варто все - хліб, хачапурі, різноманітні хінкалі, лобіо, чашушулі, сири і страви з овочів. При чому смачно і в дорожчих ресторанчиках, і в дешевих закладах. Особисто я ДУЖЕ люблю хачапурі по-аджарські - добре, що у Львові є кілька закладів де також можна з"їсти цю страву). Якщо будете восени - не оминайте увагою молоде вино: дешеве, смачне і вбивче.
З усіх подорожей Грузією привозимо додому сир, вино і найсмачніший подарунок для дітей - чурчхелу (горіхи в ягідному соці).
6. Не варто, як і в будь-якій країні ставитися зверхньо до місцевих і їх традицій. Не варто замовляти одразу багато їжі - подужати точно не зможете, а залишити шкода. Лопнете)
7. Найбільше вразила природа неймовірної краси - море, гори. Смачна кухня. Доброзичливі люди. Вразило позитивне ставлення до українців - це не міф.
Не було такого, що вразило негативно, але дивними здалися політичні погляди певних грузинів, з якими доводилося спілкуватися - називання "братським народом" росіян, з якими не так давно була війна. Здивувало те, як в Тбілісі поруч можуть розташовуватися розвалюхи і фешенебельні новобудови.
8. Насправді, зараз дуже багато людей подорожують Грузією, тому фактично про все можна прочитати у путівниках, дорожніх щоденниках, блогах. Найбільше вразив ботанічний сад неподалік Батумі і стара фортеця Ананурі на березі неймовірної краси водосховища. Ну і обов'язкові елементи подорожі по Грузії (Тбілісі і околиці, Батумі, Сванетія) варто виконати. Я особисто в настіпну поїздку хочу з"їздити до льодовиків біля Местії (Сванетія).
9. Скільки у Грузії часу не проведеш - все буде мало. Комусь достатньо 3 дні, комусь і місяця замало. Як на мене, оптимально, без шкоди роботі, але з користю для душі - 7-10 днів. Але за умови, що це не остання подорож.
10. Про суми важко говорити, але у Грузії можливо жити і харчуватися дешевше, ніж в Україні. 100-150 ларі на день (ред. 50-70 доларів ) для родини з 4 людей нам цілком вистачало (це з харчуванням, проживанням, дорогою, атракціями тощо. А атракцій так доволі багато).
А взагалі пані Марина каже, що Грузія - важкий наркотик. Підсісти на неї дуже легко, а від залежності не позбутися ніколи. І зізнається, що поки писала відповіді на ці питання, страшенно закортіло побачити цю країну знову.
Спілкувалася Наталія Середюк
