Отець Климентій у співслужінні Божественної Літургії разом з вихователями Папської Руської колегії (Руссікум) у базиліці Святого Петра у Римі 21 травня 1939 р. ФОТО:RADIOSVOBODA.ORG
За більш ніж 80 років свого життя, які можна поділити на два етапи: світський та монаший, Климентій Шептицький встиг зробити багато добра. 1 травня відзначають річницю смерті отця Климентія. З цієї нагоди Філадельфійська Архиєпархія УГКЦ опублікувала три служіння отця, які він здійснював протягом свого життя.
Господар
Після захисту докторату з права у Кракові, 24-річний Казимир Шептицький починає допомагати батькові у його господарських справах. Займається справами маєтку у Прилбичах, лісництвами (Шептицькі також мали землі у Підлютому (Івано-Франківська обл) та з 1893 року опікується помістям, яке поручив йому батько у Дев’ятниках (Львівська обл).
Іза, дружина його брата Олександра, так писала про їхній візит до помістя: «Як там все припильновано, наскільки приємно бачити, як там Казя ті люди люблять і шанують, то й не оповісти. (Листопад 1898).» А мати Софія писала до родички «Казик господарює, але, мабуть, впорядковує свою працю все більше по-монастирськи, 1899.»
Також граф Казимир Шептицький зафондував будову нової церкви у селі (про що люди дізнались аж на її посвяті) й також запросив Модеста Сосенка оздобити храм всередині. Залишаючи маєток своєму племінникові Іванові (синові брата Леона), він також залишив грубий зошит в якому детально описав все, що залишає і як дбати за доми, поля, ліси й людей, що жили довкола. З такою ж опікою й господарським хистом опікувався й розбудовував о. Климентій Святоуспенську Унівську Лавру. Він не лише дбав за духовне життя монахів, але також за науку і різні практичні знання. До прикладу, одного разу він вислав двох монахів до дому свого брата Леона у Львові, щоб вони навчилися кухарської справи від місцевого кухаря. Як згадував його племінник Іван про господарність стрия: «Вся ця докладність, порядок, справність були пізніше перенесені у метод творення основ чину св. Теодора Студита».
Захисник
Казимир Шептицький отримав блискучу правничу й політичну освіту та навчався у Кракові, Мюнхені й Парижі. Він був послом Галицького сейму та був обраний у 1900 депутатом австрійського парламенту. У своїй політичній діяльності він готував закони пов’язані з лісовими господарствами Австро-Угорської імперії та їх збереженням, примусовим страхуванням, пенсійним забезпеченням та соціальним захистом простих людей. Його політична кар’єра тривала лише сім років, але залишила слід у життях багатьох людей.
Ставши монахом о. Климентій продовжував відстоювати й представляти права інших людей. Коли в часі німецької окупації був забраний дім його брата Леона (вбитого більшовиками у 1939) у Львові, він добився, щоб орендарі сплачували оренду, яку він надсилав двом племінницям. Коли радянська влада заарештувала усіх єпископів УГКЦ у 1945 році, то він продовжував захищати Церкву перед режимом.
Отець Климентій також їздив по священниках, щоб відмовити їх від насильницького переходу на православ’я. Яскравим прикладом його відстоювання правди був захист та переховування євреїв у студитських монастирях в часі війни. Він разом з Митрополитом Андреєм врятували сотні невинних життів.
Опікун
Любов до батьків й родини була важливою частиною його життя. Слідуючи за старшим братом Романом, він теж відчув покликання до монашества. Проте з любові до батьків, яким потрібна була опіка, він по завершенні студій залишився допомагати їм. Його мати Софія часто хворіла, і саме Казьо супроводжував її у подорожах на лікування. Вона писала до невістки Ізи у 1896 році: «...Казик опікується мною як нянька: читає, пильнує, поїть коньяком – то треба бачити, щоб зрозуміти, які в ньому цілі глибини лагідности й любови...»
Та любов Божа в серці Казимира також росла й міцніла попри всі життєві перипетії. Тому у 42 роки він залишає своє світське життя, й розпочинає шлях монашого життя. В цьому періоді о. Климентій продовжує тримати міцні стосунки з родиною, але також любить й опікується чином оо. Студитів й вірними УГКЦ. У цей час о. Климентій також опікувався Митрополитом Андреєм, що хворів туберкульозом кісток і в останні роки життя потребував постійного догляду. З великої любові отець Климентій також прйняв мученицьку смерть у тюрмі.
Для довідки
1 травня 1951 року у російській тюрмі «Владимирский централ», після тривалих катувань та моральних знущань, помер блаженний Климентій Шептицький – архимандрит Української греко-католицької церкви, Праведник народів світу.
У 1947 році 78-річного Климентія Шептицького арештували. НКВС забрав його із монастиря, звинувативши «в антирадянській діяльності, зв’язках із ОУН і Ватиканом», про це пише «Радіо Свобода».
Монаха допитували сім місяців. У січня 1948 року Климентію Шептицького винесли вирок – 8 років виправно-трудових таборів. 15 березня 1948 року його скерували у сумнозвісну в'язницю для «найнебезпечніших злочинців» – російський «Владимирский централ».
До кінця 80-х років ХХ століття століття не було відомо про дату смерті і місце поховання Климентія Шептицького. Лише у липні 1989 року комісія ЦК КПРС розглянула запит громадянина Польщі, племінника архимандрита – Яна Казимира Шептицького – і констатувала, що він помер 1 травня 1951 року в тюрмі.
Климентія Шептицького реабілітували посмертно. На сьогодні є лише символічна могила архимандрита, досі невідоме місце його поховання.
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
