соцмережі
«На них уже навішано стільки ярликів, що суспільство саме не хоче їх захищати», – говорить соціологиня Злата Швець з Експертного центру з прав людини (ЕЦПЛ), представляючи у Львові результати дослідження «Дотримання прав вразливих груп населення у роботі правоохоронних органів». Окрім суспільної байдужості, безпорадними наркозалежних і працівників секс-індустрії робить неспроможність протидіяти тиску правоохоронних органів. Адже ці люди «ходять на межі» закону, а в суспільстві їхній захист не вважається пріоритетом.
Самогубство, фальсифікація кримінальних справ, катування, поширення туберкульозу – це все ланки одного ланцюга, пов’язані зі ставленням правоохоронців до вразливих груп. Нерідко це виходить далеко за межі проблем однієї людини і стає суспільною загрозою. Без доступу до дози наркозалежні стають вразливими до маніпуляцій, і як результат – зізнання під тиском, сфальсифіковані кримінальні справи, спровоковані ситуації для затримання інших осіб. Найпоширенішим тиском на секс-працівників є погрози, шантаж, психологічний тиск, незаконні затримання і сексуальне насильство.
Читайте також: Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
Найбільшою проблемою вразливих груп на Львівщині називають відсутність належної медичної допомоги у місцях тримання під вартою. Позаторік через це загинула людина.
Чоловіка, який проходив курс лікування від наркозалежності – замісну підтримувальну терапію – затримали біля пункту видачі препарату. Співробітники Личаківського відділу поліції підозрювали його у розбої; оскільки він був раніше засуджений, його залишили під вартою. В ізоляторі тимчасового тримання затриманий наголошував, що проходить терапію, але залишився без ліків і, не витерпівши ломки, повісився в туалеті на власному одязі.
Було порушене кримінальне провадження, проте немає ні обвинувального акту, ні вироку, розповідає координаторка програми ЕЦПЛ у Львівській області Валерія Коломієць. За її словами, крім співробітників ізолятора, з затриманим контактували поліцейські, прокурори, судді й навіть адвокат. «Ніхто з них не відреагував, хоча чоловік кричав, що є пацієнтом замісної підтримувальної терапії, – каже вона. – Потім я говорила з патрульними, які його затримували. Прекрасні, милі люди, але вони не знали, що таке замісна терапія». Європейський суд із прав людини вважає ненадання препарату наркозалежним формою катування.
Зафіксовані на Львівщині й більш явні катування. Наприклад, 2015 року наслідками розмови з поліцейськими для наркозалежного стали синці на обличчі й голові та інші травми. «Права людей, що проходять антиретровірусну чи замісну терапію, порушуються так само, як права бізнесменів або професорів», – коментує Валерія Коломієць.
Вона наводить приклад, коли чоловік із відкритою формою туберкульозу два-три роки перебував у загальній камері слідчого ізолятора. Весь цей час він контактував із конвойними, суддями, працівниками суду, кількома адвокатами та іншими в’язнями. «Для нашої пенітенціарної системи не було проблемою те, що він може заразити багатьох людей, – говорить Валерія Коломієць. – Говорити про права людей, які перебувають під наглядом держави, треба не для того, щоб захистити їх від кримінальної відповідальності, а заради безпеки суспільства й нормального рівня життя».
За всеукраїнською статистикою, 2016 року 80% виявлених злочинів, пов’язаних із наркотиками, стосувались уживання чи володіння, а не збуту наркотиків. У попередні роки цей показник становив 55-59%. Більшість людей, яких притягують до відповідальності – наркозалежні. Натомість, наркопритонів тепер виявляють удвічі менше – 1,25% від загальної кількості (загальна кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних із наркотиками, з 2012 року також зменшилася вдвічі).
Проблема, на думку експертів, не лише в системі кількісної оцінки результатів роботи поліції, а й у незнанні особливостей роботи з вразливими групами. За словами представниці управління забезпечення прав людини Національної поліції у Львівській області Оксани Санагурської, найближчим часом для поліцейських проведуть серію тренінгів із прав людини.
Управління було створене у травні 2016 року та взаємодіє із групою громадсько-парламентських розслідувань, створеною за ініціативою ЕЦПЛ. Завдання розслідувань, які проводять представники офісу омбудсмена, правозахисники та журналісти, – виявити та розкрити факти дискримінації вразливих груп. Мета – щоб таких порушень стало менше.
У львівській презентації дослідження взяли участь керівники управління патрульної поліції та регіонального бюро протидії наркозлочинності. За словами правозахисників, відкритим до співпраці є штаб, який координує роботу ізоляторів тимчасового утримання. Наприклад, у кожному ізоляторі тепер є адреси пунктів видачі препаратів замісної терапії. Натомість, в ЕЦПЛ нарікають на прокуратуру – взаємодіяти з прокурорами важко, і на зустріч вони не прийшли.
Як зауважила Валерія Коломієць, однією з причин безвідповідальності правоохоронців є безкарність. Останній раз за порушення прав представника вразливих груп трьох співробітників відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків на Львівщині притягнули до відповідальності 2013 року. Позаторік відділ БНОН був розформований, і Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков оголосив про формування нового Бюро протидії наркозлочинності з нуля.
Підготувала Зоя Красовська
Фото авторки.
Візуалізацію надали організатори
