фото: itour-travel.com
Згідно з результатами дослідження соціологічної групи «Рейтинг», Львів посів дев’яте місце серед обласних центрів, поступившись Вінниці, Рівному, Луцьку, Тернополю, Харкову й навіть Маріуполю, який обласним центром не є. Раніше Львів посідав у цьому рейтингу третє місце. Чи треба львів’янам ображатись на такі результати, які висновки слід із них зробити міській владі? Коментує заступник мера Львова з питань розвитку Андрій Москаленко.
Цей рейтинг – не єдиний: у різних Львів посідає різні місця, бо використовуються інакші системи та підходи. Проте кожен рейтинг чи індекс є цікавим, бо спонукає до роздумів. Водночас зараз в Україні планують створити новий рейтинг із залученням аудиторських компаній, що допоможуть розробити релевантні коефіцієнти.
Зважаючи на те, як зараз відбувається конкуренція, до рейтингу разом зі Львовом є сенс включати низку закордонних міст. Львів конкурує (але також і співпрацює) з кількома польськими та німецькими містами – Вроцлавом, Краковом, Фрайбурґом. Ми запозичуємо в них певні речі, тож цікаво було би бачити динаміку розвитку цих проектів у них і в нас.
Потрібно враховувати й оцінку людей, які живуть у місті. Львів’яни більше подорожують, часто бувають у Польщі та в інших країнах Євросоюзу. Мешканці інших міст їздять менше, що, можливо, робить їх менш вимогливими.
Дослідження групи «Рейтинг» включає індекс задоволеності якістю 22-х сфер міста. Львів’яни не задоволені, наприклад, поліцією, але вона не підпорядкована місцевому самоврядуванню. Є також незадоволення комунальною сферою. Тут ми вирішуємо проблеми поетапно: саме такий підхід сформульований у програмі «Львів 2020».
Перша проблема, з якою стикнувся міський голова Андрій Садовий, обраний одинадцять років тому, – відсутність цілодобового водопостачання. Вона була вирішена, потім почали наводити лад із дорогами, потім – із освітленням, потім – із теплопостачанням. Актуальним і великим викликом є питання поводження зі сміттям. Кожне місто має проблеми: чи то Нью-Йорк, чи Лондон. Та, що виникла внаслідок підпалу Грибовицького сміттєзвалища та блокування вивезення сміття, є тимчасовою. Ми її вирішимо. Паралельно працюємо і над наступними важливими для міста проблемами.
Читайте також: А полякам тут комфортно? Чого бракує туристам у Львові
Один із головних акцентів у програмі «Львів 2020» міський голова зробив на покращенні ситуації з громадським транспортом. Ідеться про закупівлю трамваїв, тролейбусів і автобусів. Цього року ми вже закупили частину тролейбусів і трамваїв, їздить новий електробус і нові автобуси. Водночас триває праця над запровадженням електронного квитка, який змінить принципи руху і забезпечить перебування автобусів на маршрутах. Активно працюємо над облаштуванням велодоріжок, яких до 2020-го року має бути понад двісті кілометрів. Я, між іншим, теж часто їжджу на роботу велосипедом.
Більшість доріг, які ремонтують у місті, адаптовані для маломобільних груп. З іншого боку, працює робоча група, що займається доступністю закладів культури, аби людина на інвалідному візку чи з дитячим візком могла заходити й пересуватися вільно. Десь це зробити легше, десь складніше, але це чітка вимога міського голови до всіх нових будівництв, і в усіх великих проектах це враховується.
Торік Львів запровадив громадський бюджет. Цього року було запроваджено ще кілька додаткових конкурсів підтримки соціально-культурних проектів, громадських організацій у сфері ІТ, туризму, культури, молодіжного дозвілля та спорту. Є багато інструментів дієвого включення, зокрема, електронні петиції. Ми максимально переводимо все в онлайн та зобов’язуємо комунальні підприємства бути прозорими й усе декларувати.
Читайте також: Львову потрібен контент. Тоді турист приїде не на пиво
Але найбільшою цінністю нашого міста є його мешканці. Ту атмосферу, ту ауру, яку має Львів, він має завдяки їм. Вона створюється у щоденній праці. Мешканці Львова не раз доводили, що вони є, мабуть, найактивнішими в Україні. Досить поглянути на кількість громадських організацій у соціальній, медичній сферах, кількість ініціатив у туризмі, культурі, галузі ІТ. Під час Помаранчевої революції та Революції гідності львів’яни були першими, хто став на захист демократичних цінностей в Україні. Тож природно, що львів’яни пишаються своїм містом. І люди, а не речі, мають бути в центрі уваги.
