Понад півроку минуло відтоді, як Львівська міська рада ухвалила стратегію поводження з твердими побутовими відходами. Вже тоді стратегія викликала зауваження, зокрема, у співзасновника «Твого міста» Тараса Яценка та еколога Юрія Зими. Минуло вісім місяців, і про сортування сміття нагадують лише наліпки на контейнерах. Журналіст Отар Довженко під час «сміттєвої блокади» почав сортувати сміття вдома, але за теперішніх умов не бачить у цьому сенсу.

Пам’ятаєте, як рік тому свідомі львів’яни були захоплені ідеєю zerowaste?

Я нагадаю. У ситуації, коли відходи зі Львова не приймали полігони ані в області, ані поза нею, міська влада проголосила сортування чи не єдиним шансом на порятунок. Під крилом міськради була створена ініціатива Zero Waste Lviv, якій усі допомагали чим могли.Матеріали про те, чому сортувати треба, хто як сортує, як можна сортувати ще, що можна робити з відсортованим – аж до знижок на каву у власне горнятко в кав’ярні та хробачків, які доїдають органічні відходи – виходили тоді на Tvoemisto.tv щодня. Якщо не всі, то, принаймні, чимало з нас повірили у здатність львів’ян самоорганізуватись і стати першою в Україні громадою, яка сортує своє сміття.

А тепер будьмо щирі: цього не сталося. І ми не рухаємось у цьому напрямку. В інформаційному просторі навколо цієї теми запала гнітюча тиша. Концепція Zero Waste як частина міської політики поводження з відходами виглядає помноженою на нуль.

Датою її смерті можна вважати 28 червня 2017 року, коли виконком Львівської міської ради офіційно погодився передати вивезення сміття обласній адміністрації, капітулювавши після багатомісячної сміттєвої блокади. (Це за версією мера та його соратників; за версією голови ОДА та його підлеглих, ніякої блокади не було, а просто міська влада не вміла домовлятись із полігонами, які не хотіли приймати львівські відходи, поки за вивезення не взявся Олег Синютка… Ну, ви в курсі.)

Тепер ОДА закуповує сортувальні лінії та обіцяє, що за кілька років усі полігони області будуть сортувати відходи перед захороненням. Контейнери в місті спорожнюють переважно вчасно, сміттєвих барикад і териконів більше немає, а в перспективі – знову ж таки, за кілька років – ще й сміттєпереробний завод побудують. Словом, усе гаразд.

Рік тому, щоправда, розумні люди говорили, що вивезення несортованих відходів для спалювання чи захоронення – це якраз не гаразд. І ніхто не заперечував, що сортування – це наше безальтернативне майбутнє. Але, схоже, без постійної підтримки з боку міської влади, силами cамих лише екоентузіастів, втримати цей курс неможливо.

Куди ж ділася підтримка?

Недоброзичливці, звісно, скажуть, що вся ця кампанія була піаром Садового, і вщухла, щойно потреба в піарі відпала. Проте пропаганда zero waste у бюджету їсти не просила, імідж міста таки покращувала, а в перспективі могла принести ґрантову підтримку від міжнародних організацій – якби лишень процес пішов. А рік тому видавалося, що він ось-ось піде, й рух стане масовим.

Більш правдоподібний варіант: передавши сміттєві гроші облдержадміністрації, міська влада вирішила, що й сортуванням має опікуватись Синютка. Голова ОДА називав зусилля міськради та активістів, спрямовані на сортування, профанацією. «Ми чесно мусимо сказати, що не в стані сьогодні роздільно вивозити відходи. Тому не варто займатися профанацією з розклеюванням наклейок», – говорив він у липні минулого року. Вже за кілька тижнів після цієї заяви він оголосив, що «ОДА разом із компаніями, які займаються вивезенням сміття» встановлюють марковані контейнери та зобов’язуються вивозити сортоване сміття окремо та утилізувати вторсировину. Компанії, які вивозять сміття, тоді заявили, що готові вивозити контейнери з відходами різних типів окремо…

Але ми ж то з вами знаємо, що в усіх контейнерах сміття приблизно однакове. Можливо, в тому, на якому написано «вторсировина» чи «скло», відсоток гнилих помідорів трохи нижчий, а вторсировини чи скла вищий. Але це точно не ті відходи, які можна здавати на переробку. Вони потребують подальшого сортування. А що ресурсів для сортування на полігонах чи перевантажувальних станціях нема, то всі наші сортовані вдома відходи, ретельно зібрані в окремі екопакетики та розкладені в різні контейнери, опиняться зрештою на одному звалищі.

«Який сенс сортувати, якщо все потім викидають на одну купу?» є головним аргументом проти ідеології zero waste. Змусити сімсот тисяч львів’ян сумлінно викидати різні типи відходів у різні контейнери неможливо. Не лише первинне сортування сміття вдома, а й викидання несортованого у відповідний контейнер – це поведінка, яка вимагає самообмеження та зусилля над собою. А отже, люди чинитимуть так або у разі, якщо їм буде це вигідно/приємно, або у разі, якщо порушення правил загрожуватиме реальним покаранням. А найкраще – і те, й інше. Ще один варіант – якщо так робитимуть усі, й це стане нормою – в нашому випадку поки що утопічний.

Адже міська влада, взявшись координувати кампанію, спрямовану на зменшення кількості відходів, відразу припустилась помилки – позиціонувала її як антикризовий захід у відповідь на сміттєву блокаду. Поки львів’яни задихались від смороду своїх малих грибовичів, риторика «сортуй або помри» звучала переконливо. Та коли вихід із кризи знайшовся, навіщо напружуватись?

Натомість, ідеологія zero waste мала стати основою для нової норми, правилом, що діятиме в мирний час та стосуватиметься не лише хіпстерів і природоохоронців, а всіх, хто генерує відходи. Здебільшого це люди, яким начхати на довкілля, менталітет та інші абстракції. Вони просто не сортують. І не сортуватимуть, і не навчать сортувати своїх дітей. Їм це не потрібно.

Тому, щоб запустити процес зміни соціальної норми для цих людей, необхідно було (і є – якщо ідея zerowaste ще не остаточно похована) не тільки прославляти сортування у медіа, а й показати громадянам батіг і пиріг. Сортувати сміття має бути вигідніше, ніж не сортувати.

Як цього досягти? Хороше питання.

Шукати відповіді на нього – дискутувати, моделювати, експериментувати, знаходити вдалий зарубіжний досвід, залучати експертів та інноваторів – мало би бути завданням профільного департаменту міської ради. Якщо для чогось бракує нормативно-правової бази, це теж не біда – у Верховній Раді є суб’єкти законодавчої ініціативи, делеговані Львовом, зокрема й партією мера. Варто, принаймні, спробувати змінити правила гри. Щось подібне, тільки довгими канцелярськими реченнями, написано в стратегії.

Можливо, за два роки, зарезервовані навтілення цілей цієї стратегії, в кабінетах ратуші й вигадають якісь способи стимулювати сортування. Але такої щирої хвилі ентузіазму, як рік тому, добитись буде нелегко: ініціативи, спущені згори, завжди працюють гірше, ніж ті, що йдуть знизу. Слід було користатись нагодою.

Я досі викидаю окремі папірці та пластикові пляшки у «правильні» контейнери, але вже не картаюся, скидаючи вдома різні типи сміття до одного пакета. Звичку збирати й викидати різні типи сміття окремо буде неважко відновити – тоді, коли в ній буде сенс, а не тільки відтворення певного ритуалу в ім’я високої ідеї. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.