Забрала з Нової пошти авторські примірники книжечки «Се твоя доля». Вперше в житті моя книжка перебуває у співпраці з ілюстраторкою, яка глибоко відчула текст. Дякую Анні Гаврилюк.

Повість «Лебедин», написану ще у 2017 році, прочитала лише одна людина, хоч видавалась вона в «Приватній колекції» (cерія книг, упорядкованих Василем Габором - ред.). Пані Стефанія Деревацька зі Щирця,що поблизу зниклого ще в 15 ст. міста Лебедин. Прочитала і пережила згодом містичне одкровення, коли над колишнім Сарматським морем проллялася шалена злива, достоту, як у повісті. Більше ніхто, аж до ілюстраторки.

На біса я все це пишу і видаю? Для кого? Повість про те, як окупанти і аборигени знищують нашу ідентичність, і як маленькі нащадки вбивць збирають кістки вбитих жертв, щоб зняти прокляття.

А «Кривенька качечка» - це про руїну 17 ст., коли у безлюдді треба зачепитись бодай за щось, хоча б за пір’їну зі знищеного гнізда. Цю повість я написала минулого року. І її чекатиме доля непрочитаних «Лебедина» і «Зачарованих музикантів». Як і більшості моїх книг.

Тільки не подумайте, що це послання ображеної письменниці. Я знаю, що в Україні найменше читають тих, хто оберігає українську ідентичність. Для цього створюють кумирів, на боці яких і влада, і ЗМІ, і більші видавництва. І тут мова не про мою скромну книжечку. Мова про тих, кого видавали мізерними накладами і дивились, як повільно згасають в невідомості непрочитані Улас Самчук, Василь Захарченко, Феодосій Роговий, Валерій Шевчук, Василь Голобородько і багато інших речників нашої ідентичності. Такий диявольський план – увійти у сім’ю європейських народів жалюгідними прохачами без національної культури. Все робиться для цього. Он Іван Франко ходив усе життя босим по битому склі, і кумири-постмодерністи реготали над ним через 100 років. Он Степан Васильченко помер від голоду 1932-го,розділивши долю зі своїм народом, бідним, неотесаним, але своїм. Тіло Володимира Вакуленка опізнали завдяки ДНК, тіло Бориса Гуменюка досі не знайдено.

Читайте також: «Видавництво Старого Лева» перевидасть книгу вбитого окупантами письменника

Коли в окопах і від тортур гинуть поети, а матері вмирають під завалами разом зі своїми дітьми, кумири «воюють» на міжнародних книжкових виставках, ловлячи момент зацікавленості Україною для проштовхування власної творчості, а не для того, щоб відкрити світові нашу справді велику національну літературу .Їм треба підготувати для себе тепле місце на випадок поразки і загибелі України. А тут вони влаштовують тільки скандали, щоб збільшити натовп фанатів, які купують їхні книжки, але не читають.

Читайте також: Христина Соловій зняла кліп з Сергієм Жаданом. Він викликав обговорення в мережі

Але немає такого зла, щоб на добре не вийшло. Нам, тим, хто не хоче перетворюватись на культурних номад, дуже пощастило: нам не доводиться звиватися між комерційною цензурою і ліберальною інквізицією. Поки що.

На фото - письменник Володимир Вакуленко

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.