Умовне фото
Щодо справи про дівчинку із Закарпаття, то безліч інформаційних джерел пишуть про її зґвалтування. На перший погляд так дійсно вбачається, і, згідно з реєстром судових рішень, справа справді була скерована до суду за частиною 3 статті 152 ККУ (зґвалтування). Однак під час судового розгляду прокурором таке обвинувачення замінили «м’якшою» статтею 153 ККУ, яка передбачає сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи, та карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.
Читайте також: Суд виніс вирок педофілу, який розбещував львівську школярку, переодягнувшись у жінку
Варто звернути увагу, що в нас дуже специфічна правова культура з приводу статевих злочинів та відповідальності осіб. У нас просто навіть на думку не спаде, що можна засудити людину лише на основі показань потерпілої особи, коли немає тілесних ушкоджень чи інших доказів, які свідчать про насильство. У багатьох європейських країнах на показаннях потерпілих це ґрунтується, і ми про це чуємо. Що стосується цієї справи, то в ній таких доказів у надлишку. Її особливість у тому, що обвинувачені не просто вчинили статеві злочини, а спеціально документували насильство над дівчинкою та поширювали це. Ба більше, зі змісту вироку вбачається, що тут мав місце елемент шантажу, оскільки наступного дня це відео надіслали дівчинці, а поширили серед інших людей через значний проміжок часу. З огляду на те, що обвинувачені фіксували та поширювали свою злочинну дію, вони є специфічно жорстокими і цинічними особами.
Статеве виховання
Водночас напрошується інша думка, яка корелюється з петиції, оприлюдненій на сайті президента 9 лютого 2023 року «Про запровадження обов’язкового статевого виховання в системі освіти України». Ця петиція набрала моментально 25 000 голосів. Вона є дуже слушною, зважаючи на те, що обвинувачені в цій справі задокументували свої злочинні та відверто неприйнятні суспільством дії ще й тішилися та поширювали їх. А звідки підлітки можуть отримати докладну інформацію про особливості відповідальності за статеві злочини, якщо їм про це ніхто не розповідає? Статеве виховання, доведення інформації про статеву недоторканність і кримінальну відповідальність за це є дуже слушним у контексті цього випадку і цієї петиції.
Суддя не вийшла за межі законодавчих норм
З одного боку, це добре, коли суспільство не дозволяє сховати під сукно такий вирок. З другого боку, є дуже велика небезпека цього правосуддя в інформаційному просторі, яке межує з тиском на суддів. Формально суддя не вийшла за межі законодавчих норм, вчинила в межах дозволеного. Але якщо така дія є законною, то виникає слушне запитання: а що ж це за закон такий, що суддя, нічого не порушивши, постановила вирок, який так збурив усе суспільство?
Законодавець за цю статтю передбачав кримінальну відповідальність від п’яти до семи років. Це частина третя статті 153 ККУ (cсексуальне насильство, вчинене групою осіб або щодо неповнолітньої особи). В цьому випадку має місце і одне, і друге. Якщо говорити про сексуальне насильство, то в частині першій сказано, що це вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої людини. Так ось, частина третя передбачає відповідальність від п’яти до семи років. Проте четверта звучить так: вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років. Законодавець встановив, що коли за вчинений злочин призначають покарання не більш ніж п’ять років, то на підставі статті 75 ККУ суд має право дійти висновку про звільнення відбування покарання з випробуванням. Це чітко передбачене законом. Іншими словами, якщо ми вважаємо, що є неприйнятним призначення покарання з іспитовим терміном, то законодавець повинен цю цифру п’ять замінити на шість, яка виключає можливість призначення покарання з іспитовим терміном.
Читайте також: Львівського педофіла Московченка відправили на довічне лікування у психіатричну лікарню
Розкладемо вирок судді на дві частини. Чи суддя, призначаючи п’ять років позбавлення волі, щось порушила? Ні, вона діяла в межах санкцій. Чи могла б вона за певних обставин призначити покарання з іспитовим терміном? Так, але для цього потрібен цілий перелік обставин, які дозволяють суду так вчинити. В цьому вироку є речі, які підходять під кожного підлітка: щиро покаялися, вчинили злочин уперше, ще не судимі, вчинили злочин неповнолітніми, частково відшкодували завдану потерпілій шкоду. Сама ж потерпіла повністю залежна від обставин, бо проживає у маленькому місті, вчиться в школі з цими дітьми, а також не просила позбавляти їх волі. Відповідно суддя мала б розуміти, що це не відповідає інтересам суспільства.
«Містечкове» правосуддя
Це характерний приклад «містечкового» правосуддя. У Воловці кількість населення сягає 5000 осіб. Ситуація неминуча, коли значна частина людей із вищою освітою, які працюють, мають якусь відповідальну роботу, знайомі між собою. Тому призначати суворе покарання дуже складно, коли ти наступного дня будеш зустрічатися поглядом з батьками кривдників. Експерт писав те, що бачив, і це дало підставу висунути обвинувачення як зґвалтування (стаття 152 ККУ). Позиція прокурора у вироку не викладена, він змінив обвинувачення на «легшу» статтю, але його ніхто не гейтить і він вважає вирок справедливим. Потерпілі нібито вибачилися, і дівчинка їм пробачила. Суд написав так, щоби влаштовувало всіх, але чи відповідає це інтересам суспільства? Суддя все одно пішла на призначення такого покарання, незважаючи на те, що цих осіб треба обов’язково ізолювати від суспільства.
Читайте також: Розголос – шанс до покарання насилля. Історія 12-річного хлопчика у Львові
Тепер причина, чому треба внести зміну в закон. Є поняття загальної та спеціальної превенції. Спеціальна – це випадок щодо конкретної особи, то чи треба її на п’ять років ізолювати так, щоби вона не шкодила суспільству щодо цих підлітків. Питання досить спірне, тому що ці люди будуть втрачені для суспільства. Вони не відбудуть усі п’ять років покарання, їм дозволять умовно-достроково вийти після відбування половини цього строку. Проте навіть після двох із половиною років можна думати про те, яким чином ці люди будуть адаптовуватися в суспільстві. Друге питання, як запропонувати іншим особам донести інформацію, що за це буде покарання і що вирок мав би бути спрямований на ширше коло осіб, які можуть вчинити подібний злочин. Такий вирок використовували б у системі статевого виховання. Якщо суд ніколи не виноситиме таких вироків, то й інші особи будуть вважати, що за такі дії не існує покарання.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
