Photo by Jan Huber on Unsplash
Кабмін ухвалив постанову №722 (про деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану), яка передбачає спрощене будівництво в умовах війни, зокрема індивідуальних житлових будинків без будівельних паспортів. Які у цьому є ризики, до чого може призвести такий крок, хто тепер відповідатиме за можливі порушення, пояснює головний архітектор державного інституту проєктування міст «Містопроект» Юрій Столяров.
Читайте також: Маємо сприймати укриття як невід'ємну частину нашого життя. Любомир Зубач про нове будівництво у Львові
Кабмін ухвалив цю постанову, наскільки я розумію, із благих намірів, щоби розвантажити міські ради під час війни і сприяти будівництву в той час, коли економіка стала на паузу. Але мені здається, що вона буде більше сприяти хаосу.
Почнемо з того, що у воєнний час дозволили будівництво індивідуальних житлових будинків без будівельного паспорту. Якщо власник ділянки має архітектора і сертифікований архітектор розробив йому проект, то він може будувати без будівельного паспорту. Чим це загрожує? Навіть відкидаючи планування будинку – це ризики самого власника. Це його бажання, щоби архітектор врахував якісь безпекові і пожежні моменти. Це абсолютна відповідальність архітектора, але тут є ризики і для міста.
Коли видається будівельний паспорт, то один із основних моментів, які він враховує, це відстані до сусідів. 99% конфліктів між сусідами виникають або через неузгодженість меж земельної ділянки, або через те, що заблизько хочуть збудувати новобудову до існуючого сусідського будинку.
Тут це повністю віддали на самоплив. Чи буде цей архітектор, якого найме власник ділянки, свідомим і стійким, щоби відстоювати правильні рішення, чи не буде – ми ніякого впливу не маємо. Ні суспільство, ні міська рада. І це дуже великі ризики, бо місто дуже чітко стежило, щоби були витримані пожежні розриви до сусіда, щоби була відповідна відстань між будинками при різних умовах. А я підозрюю, що зараз почнеться хаос. Будуть ці будинки розміщувати, як захочуть, і ми будемо мати низку конфліктів.
Читайте також: Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
Друга проблема – це лінія забудови. Якщо ви їдете Польщею, Чехією, Німеччиною через райони з котеджами і особняками, то всім дуже подобається, що будиночки стоять гарно, струнко, на одній відстані від вулиці, чітко і по лінії. В нас це часто повний хаос. Хтось будує метр від паркану, хтось п’ять метрів від паркану, хтось навскіс повернув будинок.
За останні роки завдяки будівельним паспортам міські і сільські ради намагалися це врегулювати і встановлювати, щоби будинки були на одній відстані від парканів та від вулиці. Це виглядає гарно і функціонально. Щодо цього я переймаюся, чи матимуть міські і сільські ради механізми, щоби надалі стежити за цим. А щодо архітекторів, яких будуть наймати власники ділянок, то вони просто малюватимуть той будинок так, як їм скаже власник. Скаже метр від паркану – він так і намалює. Це найбільша проблема.
Третє – коли видається будівельний паспорт, то міська рада і сільська стежать за дотриманням містобудівної документації, щоби все відповідало генеральному плану, плану зонування території міста чи села. Як це буде робити просто приватний архітектор, якого найняв власник ділянки – я не уявляю.
Він, по-перше, не має доступу до всієї цієї документації. В принципі не має, а у воєнний час він її не має умовно в три рази більше. І як можна робити такі речі, коли закриті містобудівні кадастри, закритий замельний кадастр – це буде суцільний хаос. Це спровокує конфлікти між сусідами і потім це виправити буде практично неможливо.
Бо навіть якщо архітектор буде свідомий, розумний і прогресивний, який скаже, що хоче дотримуватися вимог містобудівної документації та лінії забудови, він просто не буде мати, звідки це все взяти, тому що більша частина інформаційних ресурсів у воєнний час закриті.
Читайте також: Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
Якщо говорити про багатоквартирну забудову – то, в принципі, мова йде про ті самі ризики. В ухваленій постанові є норма, що якщо забудовник звернувся у міську раду і міська рада за 10 днів йому не надала містобудівні умови і обмеження, то він може будувати, маючи проєкт сертифікованого архітектора. Це ті самі ризики, але помножені в десятки чи сотні разів, бо це вже велика забудова.
Може бути ще такий випадок. Поруч є пуста ділянка і на ній вже є проєкт, просто людина ще не почала будувати. Міська рада знає, що там запланований будинок і надає дозвіл на забудову на наступній ділянці, де це теж враховують. Як це буде робити приватний архітектор? Просто прийде на ділянку до свого клієнта, той скаже йому розташувати будинок прямо під паркан, бо у сусіда буцімто пуста ділянка, той розташує, а за пів року може приїхати сусід з-за кордону чи повернеться з війни і зрозуміє, що йому під самим парканом збудували будинок. І він вже свій будинок, який хотів збудувати, на який він вже мав, можливо, й документи, збудувати не зможе.
Це буде повний закон джунглів – хто перший втикнувся, той і має перевагу. Результатом будуть мільйони судових справ і конфліктів.
Так, у нетрях в Найробі чи в февелах в Ріо-де-Жанейро взагалі все будують без архітектора, у нас все-таки якийсь архітектор буде присутній, але це все буде залежати від його добросовісності. Якщо його куплять чи вмовлять зробити так, як хоче замовник, або архітектор просто не зможе виконати ті речі, бо він не володіє потрібною інформацією, то ми отримаємо майже нетрі.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
