Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Маємо сприймати укриття як невід’ємну частину нашого життя. Любомир Зубач про нове будівництво у Львові

2978 0
Яка ситуація з укриттями у львівських школах, чи готується місто до нової хвилі переселенців і які будинки тепер зводитимуть у Львові, в програмі «Тема тижня» на Тvoemisto.tv розповів заступник міського голови з питань містобудування Любомир Зубач.

У Львові відкрили нове містечко для переселенок при надії. Є ще три модульні містечка на Сихові, на Пулюя і біля Стрийського парку. Однак багато людей запитують, чи вдасться поселити всіх людей на постійній основі? 

Ми відкрили будиночки для вагітних переселенок, хоча мало хто в це вірив. Зайнялися благоустроєм території і маємо фактично нову рекреаційну зону для всього мікрорайону, яку використовуватимуть і після війни.

Ці будинки і модульні містечка – лише частина робота. Зараз основні зусилля спрямовані в іншому напрямку: ми працюємо не над тимчасовим житлом, а над тим, щоби наявні будинки, гуртожитки тощо до вересня перепрофілювати і заселити туди переселенців. Тимчасове житло потрібне на першому етапі, але надто багато будувати його у Львові також не варто.

Про які об’єкти мовиться? Знаємо, що готують Народний дім у Грибовичах.

Йдеться, зокрема, про приміщення колишньої дитячої лікарні на вулиці Замарстинівська, на виїзді з Брюховичів. Стосовно нього тривали судові процеси між містом та областю. Міськрада суди виграла. Приміщення було занедбане, поки ним опікувалась область. Тепер працюємо над тим, аби відремонтувати і заселити туди переселенців до вересня.

Є низка інших проєктів, які ми втілюємо з університетами, з приватними структурами. Минулого тижня вдалося домовитися з підприємцями, які віддають свій гостел для проживання переселенців тимчасово, на пів року. Також працюємо над тим, аби гуртожитки, які повною мірою не використовуються, можна було відремонтувати і поселити в них людей. Маємо завдання відселити зі шкіл переселенців, аби діти першого вересня пішли до школи.

Питання про виші. Якщо будуть поселяти людей у їхні гуртожитки, то як бути студентам, які приїхали з інших міст, де вони мешкатимуть?

У багатьох вишів гуртожитки завантажені не повністю. Якщо ж вони завантажені, то самі навчальні заклади з розумінням ставляться до ситуації і відводять певну кількість місць для переселенців. Але, звісно, це не має вплинути на комфорт і проживання студентів чи на якість навчання.

Ірина Верещук у Кабміні зробила заяву, що з кінця літа початку осені західним містам доведеться приймати нову хвилю переселенців, оскільки обстріли на сході тривають. Чи є вже плани у міста, як бути в цьому випадку?

Це такий динамічний процес, тому не можна казати, що рух іде лише в одному напрямку. Найбільший пік був у перші тижні війни, коли одночасно до Львова приїхала велика кількість переселенців. Після того частина з них поїхала далі, в Європу, а частина поселилася у Львові. Багато з тих, що приїхали, вже повернулися в свої міста, зокрема до Києва. Тому тут відбувається постійна ротація. Вважаю, що може бути друга хвиля переселенців, але мені дивно, що ця заява прозвучала в той момент, коли ми бачимо на фронті певну стабілізацію.

Звісно, на нараді в міського голови була озвучена ця заява, і керівник департаменту гуманітарної політики отримав доручення пропрацювати інші варіанти, куди можна поселяти переселенців.

Варіантів є багато. Наприклад, поруч із тимчасовим житлом для вагітних переселенок, що в мікрорайоні Тракту Глинянського, є старі недобудовані приміщення ЛМКП «Львівводоканал» і ЛКП «Рембуд». Ми провели аналіз і зрозуміли, що їх можна закінчити, але місто не може витрачати кошти на такі потреби. Для того, щоби зробити більше, потрібні державні програми – тоді ми могли б значною мірою забезпечити проживання переселенців.

Наскільки це тимчасове житло справляється з інфраструктурним навантаженням? Як справи з водо-, теплопостачанням, каналізацією, вивозом сміття? Ці питання легко вирішити чи вони вирішуються постійно?

Усі питання вирішуються. Це така річ, до якої ніхто не готувався. Якщо говорити про три контейнерні містечка – на Сихові, поблизу вулиці Пулюя і біля Стрийського парку, то тут нам допоміг польський уряд, а що стосується комунікацій, то цим повністю займалася міськрада. Було непросто. Треба забезпечити їх водопостачанням, каналізуванням, прокласти мережі, провести світло, здійснити благоустрій території. Особливих нарікань немає.

І у скільки обійшлося підведення мереж до одного містечка?

Частину робіт ми виконали своїми силами. Наприклад, будиночки для вагітних переселенок забезпечили водопостачанням, провели світло, проклали доріжки, очистили територію, заглибили озеро, зробити тротуар і якісну зупинку. Підрахунки ще тривають, але орієнтовно це коштувало майже 10 мільйонів гривень. Однак тепер ми маємо нову рекреаційну зону, яка «освіжила» мікрорайон.

Тепер про укриття та бомбосховища у школах. Багато батьків найбільше переживають, чи готові ці приміщення і як будуть навчатися діти. Міський голова почав інспектувати освітні заклади. Як ведеться ця робота?

На сесії міської ради прийняли окрему програму для того, щоб можна було вкладати кошти в облаштування укриттів у школах. Зараз поетапно аналізується ситуація в кожному освітньому закладі. Де буде потреба, будуть вкладати гроші, щоб із початком навчання ці укриття були належно обладнані. Що стосується комунальних установ, які є на балансі управління освіти, то треба привести їх до нормального стану в наявних межах.

Ви свого часу з юридичним департаментом  проводили ревізію ділянок, приміщень, які були незаконно чи сумнівно отримані у власність. Чи проводите таку ж роботу з укриттями, чи знайшли бомбосховища, які не використовуються?

У кожному місті є мережа бомбосховищ. На початку війни вони були в різному стані: частина в нормальному, вони і далі функціонують, а частина в непридатному. Є укриття, які в різні роки були перепрофільовані. Я пам’ятаю лише поодинокі випадки. Був випадок, коли підприємці зверталися ще до війни з приводу містобудівних умов та обмежень. У них було приміщення як бомбосховище, вони мали погодження, щоби списати його. Ми виїжджали на такі місця – в тому випадку це було напівзатоплене приміщення, тож уявити його подальше використання було важко.

У майбутньому маємо сприймати укриття як невід’ємну частину нашого життя і будівництва.

Ви кажете про нові стандарти будівництва в місті, які передбачають обладнані укриття й армовані кімнати, але забудовники стверджують, що такий будинок може зявитися не раніше ніж за півтора року. Анонсовані школи на Новому Львові чи на вулиці Величковського теж будуть збудовані за два роки...

Звичайно, ці проєкти будуть реалізовані за певний період часу. Але ми маємо дивитися на це з погляду перспективи. Шкода, що раніше ми цього не закладали. Якщо брати державу і будівництво, то в нас усі зусилля законотворців спрямовані на те, щоби максимально лібералізувати цей ринок, спростити. Але політика такого спрощення є, на мою думку, шкідлива.

Ви маєте на увазі нову постанову №722?

Так, насамперед її.

Ця постанова передбачає спрощені механізми для будівництва і здачі в експлуатацію обєктів, навіть не до кінця завершених. Ви критикували цю постанову, бо бачите в ній ризики?

Я бачу великі ризики в цій постанові. Згідно з нею, можна вести малоповерхове будівництво без подачі паспорта. Місто не знатиме, що там будують: мав бути особнячок, а постануть цілі котеджні містечка, які можуть будувати на гектарах площі без дозволів і паспортів. Мені здається, що в часі війни ми маємо звертати увагу насамперед на безпеку. Я теж за спрощення для бізнесу, але я бачу, що багато хто хоче зловживати на цьому. Для цього й існують погодження, правила, ДБНи, щоби той будинок потім банально не впав.

Є ще другий аспект. Перед нами не стоїть завдання максимально швидко набудувати щось. Вважаю, тут питання не в кількості, а в якості. Якщо ми щось погоджуємо, то несемо за це відповідальність. Чи готовий взяти на себе відповідальність окремо взятий архітектор? І держава не може знімати із себе відповідальності. Ці анархістські речі можуть призвести до великої біди.

Ви казали, що якби була ідеальна містобудівна документація, то таке спрощення було б зрозумілим, доречним. Однак жодне місто в Україні не має такої вичерпної документації. Можливо, Львів міг би стати першим?

Якщо оцінювати якість містобудівної документації, то Львів є найкращим в Україні. Звісно, ще є куди рухатися, і рано чи пізно ми маємо прийти до ситуації, коли кожну ділянку пропонуватимуть із наперед сформованими показниками й параметрами, тоді ми отримаємо можливість спрощення для підприємців.

Наприклад, коли ми продаємо з аукціону вже готові земельні ділянки із містобудівними умовами, то треба розуміти, що насправді Україна і Львів наразі перебувають у такій трансформації. Ми можемо говорити про такі можливості в країнах із усталеною політикою, де все опрацьоване. А в нас відбуваються зміни. Наприклад, у радянські часи був певний підхід – у середмісті Львова будувати військові заводи. З другого боку, ми бачимо, що зараз це місця для потенційних ракетних ударів. Тому будемо обов’язково над цим працювати.

Ми почали роботу над комплексним планом територіальної громади. У ньому буде спланована містобудівна діяльність, а наступним кроком стануть генеральні плани щодо кожного населеного пункту. Коли ми почали формувати цей комплексний план, то зіштовхнулися з тим, що не можемо це реалізувати, бо є постанова Кабміну, яка наразі обмежує таке фінансування.

Є багато нових анонсованих проєктів, зокрема двох шкіл на Новому Львові і на вулиці Величковського. Їх будуватимуть приватні інвестори власним коштом?

Ми кілька років тому започаткували такий підхід: житлове будівництво в місті має супроводжуватися розвитком соціальної інфраструктури. Бо виникла ситуація, що коли скасували пайовий внесок, усе навантаження лягло на міський бюджет, і стало дуже непросто вирішувати такі питання, зокрема й будівництва нових шкіл. Чимало забудовників погодилися допомогти, звертаються до нас зі своїми ідеями.

На Новому Львові підприємець з благодійним фондом у повному обсязі взяв на себе зобов’язання добудувати ще один корпус 80-ої школи. Якщо говорити про Рясне-2, вулицю Величковського, то тут мовиться про проєктування школи, а це також недешеве задоволення. Бізнес має брати участь у розвитку соціальної інфраструктури.

Ви анонсували новий пішохідний бульвар з фонтанами на проспекті Чорновола, майже кілометр скверу з місцями для відпочинку різних груп, а також реконструкцію Парку Архангела Михаїлавулиці Людкевича. Це все фінансується приватними підприємцями? Вже налагодилася добра співпраця?

Люди хочуть робити добрі справи біля тих чи тих місць, де будують житло чи офіси. Враховуючи кошторис цих проєктів, додатковий благоустрій суттєво не впливає на вартість, але капіталізує об’єкт. Вже є певні речі, які можна показати в межах такої співпраці. Зокрема, в Парку Франка зробили капітальну доріжку, яка веде до будинку садівника, також коштом інвестора, приватного підприємства. До кінця літа закінчать виготовлення дитячого майданчика. Він буде зроблений у стилі цього парку з деревини, за мотивами казки «Лис Микита». Тому від такої співпраці у виграші всі.

Нещодавно у вас відбулася зустріч із забудовниками Львова. Про що домовилися, на що варто чекати найближчим часом?

Був запит від забудовників, що їм цікаво зрозуміти політику міста в сфері містобудування і обмінятися думками. Ми презентували їм нові стандарти забудови в місті і дійшли висновку, щоби раз на квартал збиратися. Також була пропозиція створити окремий будівельний кластер Львова, аби комунікувати і шукати точки дотику, як колись створили ІТ-кластер. Тепер фіналізуємо окреме розпорядження міського голови, де буде затверджена робоча група і головні напрямки, за якими будемо працювати.

У Дніпрі, для прикладу, на прохання багатьох підприємців міська влада вирішила понизити ставки податку на нерухомість і землю для тих, що будують і провадять діяльність. Мета – сигнал для підприємств, що влада готова боротися за бізнес, який шукатиме кращих умов для свого перебування. Чи планується щось подібне у Львові?

Після початку війни виконком Львова ухвалив перші рішення про звільнення, а тоді зменшення орендної плати за приміщення. Що стосується земельного законодавства, то, по-перше, з погляду закону це не зовсім коректно, коли орган місцевого самоврядування звільняє від таких платежів.

Якщо говорити про пониження коефіцієнта, то така практика в нас є. Треба розрізняти ситуацію: не можна порівнювати Львів і Дніпро. Якщо говорити про бюджетні надходження з орендної плати, то станом на сьогодні в нас є перевиконання. Люди, які мають у користуванні земельні ділянки, платять далі, особливого запиту щодо звільнення від цієї плати немає.

Спостерігається наплив охочих прийти у Львів і працювати тут. Після початку війни в місті оголосили три аукціони під виробництво, промисловість у районі вулиць Богданівська та Городоцька. Продаж був успішним, і ціна зросла вдвічі. Тому у Львові стабільна ситуація. Всі надходження у бюджет використовують для допомоги військовим. Не буде цих надходжень – не зможемо допомагати їм або будемо допомагати менше. Хтось і далі провадить діяльність і має можливість здійснювати платежі, а ми маємо можливість підтримувати військових.

Ви оголосили нещодавно про продаж ділянки площею 15 гектарів на Сигнівці. Яку суму плануєте отримати?

Стартова ціна становить 87 мільйонів гривень, це хороша пропозиція. Маємо зацікавленість, люди звертаються. Хотілося б, аби ціна зросла, але навіть у таких межах це буде успішний аукціон. На днях плануємо оголосити про проведення ще чотирьох аукціонів. Робимо акцент на ті ділянки, де можна облаштувати нове виробництво. Це будуть менші ділянки в районі Рясне-2, вулиць Ряшівська, Богданівська. Стартова ціна – близько 70 мільйонів гривень.

Якщо говорити про Сигнівку, то тут, крім ділянки площею 15 гектарів, яку виставили на продаж, є ще одна ділянка на 15 гектарів, де місто оголосило про створення муніципального індустріального парку.

Щодо індустріальних парків. Голова ЛОВА Максим Козицький під час нашого ефіру досить критично висловився про територію Львівського автобусного заводу, де місто також має намір облаштувати індустріальний парк.

Я маю іншу думку. Вважаю, що ця територія дуже перспективна з погляду залучення інвестицій та розвитку промисловості. Так історично склалося. Є проблемні питання з майном, завод довели до банкрутства і занепаду. Якщо говорити про землю, то це комунальна власність, яка була раніше зарезервована під виробництво. Це питання мають вирішувати на вищому рівні, держава зобов’язана проявити політичну волю і знайти варіанти, як урегулювати юридичні нюанси. Можливості є. Якщо мовиться про потенціал території – краще годі придумати. Є ілюзії, що там буде житлове будівництво. Позиція міста – що там має бути винятково виробництво.

Щодо житлового будівництва. У березні від міста був заклик працювати, будівельні компанії почали відновлювати свою діяльність. Чи можете ви спрогнозувати цінову політику: дорожчатиме житло у Львові чи ні?

Ні для кого не секрет, що собівартість росте, а попит зменшується. Маємо перехідний період – ситуація коливається. Розпочате будівництво хочуть завершити, а якщо говорити про нове, то це дуже обережний підхід, бо ніхто не зможе сказати, якою буде собівартість, також зрозуміло, що купівельна спроможність падатиме. Я оптимістично ставлюся до ринку у Львові. Якщо не у Львові будувати, то де?

За останній місяць бачимо нові звернення по містобудівні умови й обмеження, виконавчий комітет вже розглядає їх. Значить проєкти будуть реалізовувати. В ідеалі всі очікують стабілізації ситуації, і кожна крилата ракета, яка прилітає на територію Львівщини, лякає, і це природно. Люди обережно ставитимуться до речей, коли буде посилена ППО в Україні, і цей рух активізується. Звичайно, ціна квадратного метра збільшується, але рамок я вам не можу назвати.

Забудовникам важливо змінити акценти. Раніше мовилося про соціальне житло і дорожчий сегмент. В умовах збільшення собівартості соціальне житло буде мінімізоване. Треба буде більше орієнтуватися на кращу якість. Сподіватися на те, що можна буде заробити завдяки великому обсягу продажу дешевого житла, вже не варто. Набагато краще будувати якісніше житло, яке коштуватиме більше, але знайде свого покупця.

Про які стандарти якості ви говорите?

Це стандарти, рекомендовані виконавчим комітетом: будівництво на шість-вісім поверхів із можливістю акцентів, закриті для машин двори, підземні паркінги, не надмірна ущільненість. Тобто багато речей, які додають комфорту в проживанні. Якщо за ДБНами можна будувати від шести до дев’яти поверхів, то, звичайно, кожен захоче будувати дев’ять поверхів, але треба дивитися, що поряд, яка соціальна інфраструктура. Важливо, аби будівництво велося, але не створювало негативних наслідків для мешканців району.

До речі, зявилася інформація про новий житловий комплекс поблизу мотозаводу. Чи витримає транспортна інфраструктура це будівництво?

Що стосується комплексу поблизу мотозаводу, то там уже видали містобудівні умови і обмеження під апарт-готель, забудовник уже подав оператора – французьку компанію. Це в’їзд у місто, гарна локація. Ми кожні містобудівні умови аналізуємо з погляду стандартів та інфраструктури. Перед ухваленням рішення організовуємо виїзд на місце, бо тоді все стає зрозумілішим, аніж на папері.

Розмовляв Сергій Смірнов

Текст: Христина Гоголь

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 

 

 

 

 

 

 

 


+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!