Світлана Локоткова
Світлана Локоткова
Дорослий не може просити про допомогу в дитини. Як вберегти дитину від зловмисника
Максимум, що має зробити дитина – покликати іншого дорослого на допомогу дорослому!
Фото: Голованівська РДА
Фото: Голованівська РДА

23 червня 2020, 21:30

У Львові сталася жахлива подія – було здійснено насилля над дитиною. Того, хто це зробив уже взяли під варту, однак це не гарантує безпеки дітям з боку інших зловмисників. Дитячий психолог Світлана Локоткова про практичні навички самозахисту, які повинні знати і дорослі, і діти, щоб подібна ситуація не повторилася.

Обережно, педофілія! Сталася жахлива подія – насилля над дитиною!

Підозрюваного у зґвалтуванні неповнолітньої дитини затримано, та це не гарантує безпеки дітям з боку інших зловмисників, що ходять тихо вулицями та вводять дітей в оману, щоб вчинити насилля.

Навіть, якщо ви вже говорили з дитиною про те, що не варто йти кудись з незнайомцями, дослідження показують, що просто попередження «будь обережним» на жаль не працюють. Потрібні практичні навички самозахисту!

Читайте також: Розголос – шанс до покарання насилля. Історія 12-річного хлопчика у Львові

Переговоріть ще раз з дітьми, аби нагадати правила безпеки.

Насамперед, дорослий не повинен просити допомоги у дитини. Максимум, що має зробити дитина – покликати іншого дорослого на допомогу дорослому!

Пограйте з дитиною у «Детективів». Уявіть разом, що хтось з перехожих реально потребує допомоги. Потім разом шукайте варіанти слів, якими дитина може покликати іншого дорослого, і кого саме? Нехай дитина шукає очима, а потім розкаже вам три характеристики цієї людини, чому вона здатна допомогти іншому дорослому.

Перша характеристика, обов’язково – «він (вона) дорослий (а)! Далі може бути – високий, сильний, розумний. Напевно кмітливий, можливо уважний, ймовірно добрий, тощо...

Про допомогу дитину можуть просити лише тато і мама (опікуни), якщо це питання допомоги по господарству, або навчання.

Пограйте у гру «Допоможу чим». Розрізняйте з дитиною види допомоги: як їстівне/ неїстівне = можнане можна, допомогти самому чи покликати іншого, хто допоможе.

Наприклад, Дорослий – «?» Допоможи мамі помити посуд!

Дитина – Допоможу.

Дорослий – «?» Допоможи незнайомцю розблокувати планшет вдома, бо він не вміє.

Дитина – Зараз покличу тата!

Якщо хтось намагається насильно тягти!? Сучасні діти дуже рідко готові кликати на допомогу.

Читайте також: Хто такий хейтер, і як з ним боротися

Навчіть дитину кричати, якщо її насильно хтось кудись тягне. Підійдіть до лісу чи парку та запропонуйте гру, хто кого перекричить. А тоді поясніть дитині: «Якщо ти відчуватимеш, що тобі страшно і є небезпека, щось тобі не подобається, кричи так голосно, як ти робила щойно».

Пильнуйте себе та своїх дітей! Та навчіть дитину захищатися.

Важливо! У львівських закладах дошкільної освіти буде впроваджуватись просвітницька програма щодо статевого виховання та особистої безпеки дітей.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.




Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Читайте також

«Розмови про повернення – це мрія повернути час». Покальчук про демографічну прірву, мігрантів і нову реальність
Друга частина розмови про кризу ідентичності із соціальним і військовим психологом, психотерапевтом Олегом Покальчуком для Клубу експертів і експерток – як холодний душ. Фокус зміщується на найболючіші питання сьогодення, про які в суспільстві воліють мовчати. Психолог пояснює, чому закордонна адаптація біженців незворотна, а їхні обіцянки повернутися – це часто лише терапевтична мрія про минуле. А також – як демографічна криза зробить залучення іноземних мігрантів неминучим, і де проходить межа між особистісною кризою та відвертою безпринципністю.
Олег Покальчук. Фото: Олег Покальчук/ Facebook

31 травня 2026, 14:00

Криза ідентичності чи особистісна криза? Якщо людина через війну змінює ролі (професію, соціальний статус, регіон, країну), то перш за все мусить дати раду самій собі? Це залежить від того, наскільки людина розуміє, ким вона є – це наріжний камінь психологічної стійкості. Якщо в нас завищені самооцінка, амбіції до світу, зовнішній локус контролю і претензії до того, що світ нам щось винен (людина собі придумує, що саме), а він цього не дає – виникає образа на весь світ і на себе, крах усього. Поясню, чому ми почали з Еріксона і його книжки про підліткову поведінку...

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"