Вокзал прокидається

Через ремонт Чернівецької вхід до вокзалу за три місяці, поки він відпочивав від пасажирів, майже не змінився: весь у ремонтах. Щоправда біля входу, крім «онурівців», побільшало й звичайних людей із валізами.

Двоє поліцейських стоять на вході у вокзал, перегукуються між собою, але пасажирів не рухають.

Перевіряти їх на дотримання карантинних обмежень, якщо це так можна назвати, доручили працівнику вокзалу. Дядечко середніх років у масці чекає з безконтактним термометром у дверях.

«Ей, малята, а де ваші маски?», – запитує він у двох хлопців років п’яти-шести. Тим часом їхній тато на сходах порпається у валізі, шукає одноразові медичні маски. Без них на вокзал, каже, не впустять.

Термометр, такий як у «Сільпо» чи «Ашані», підносять до руки на менше секунди.

Приміщення вокзалу, мабуть, таким пустим ще не було. Біля кас поодиноко стоять пасажири першого карантинного рейсу «Львів – Київ».

Поїзд приїхав завчасно, але двері відкривати не поспішає. Разом із відновленням пасажирського залізничного сполучення запрацювали й кіоски з булками, крекерами та водою, які з утричі вищими цінами теж чекають на своїх покупців.

На пероні люди не сильно намагаються дотримуватись карантину. Маски, традиційно, на шиї чи в руках. Запах мастил залізниці швидко збиває тугу за потягами, яких не було з 17 березня.

Через один

Потяг нарешті відчиняє двері пасажирам. Немає традиційних черг, стюартів на вході чи додаткових перевірок. Береш – заходиш.

У салоні чисто, відчутний легкий запах антисептика, до якого вже давно звиклось, як до улюблених парфумів. Розсадка таки через один, як і обіцяли на сайті «Укрзалізниці»: на двомісних рядах – один пасажир, а тримісних – двоє. Місце посередині – порожнє.

На першому місці скупчилася компанія молодих хлопців та дівчат. Їдуть до Хмельницького, розповідають, що чули про 76 випадків коронавірусу у Кривчицькому психоневрологічному дитячому диспансері, які виявили за добу. Далі говорять про різне.

«А я ще встиг поїхати зі Львова, коли був останній поїзд. Квитки тоді розкупили дуже швидко, тож мені пощастило», – розповідає хлопець із компанії.

Частина пасажирів причаїлися біля вікна, без масок узагалі або будь-де, тільки не на роті й носі.

«Шановні пасажири, вас вітає місто-герой Київ. За кілька хвилин ми прибуваємо до кінцевої станції», – говорить на весь вагон приємний жіночий голос.

Це здіймає легкий сміх серед присутніх.

Пасажири потруху розсідаються. Ті, хто були в масках, знімають їх, після чого дезінфікують руки. Поїзд рушає.

Кафе не працює

За хвилин 15 салоном починає ходити стюарт, перевіряє температуру, як може, дивиться на квитки і паспорт. Мій сусід навпроти з вираженою нежитю навіть для стюарта маску не одягнув, зауваження не отримав. Усю дорогу намагався прикривати лице рукою чи носовичком. І на тому, дякую.

«Шановні пасажири, на час карантину у вагоні №3 не працює кафе, вибачте за незручності», – каже той же приємний жіночий голос.

Поки що майже нічого не нагадує, що в світі вже три місяці – пандемія невідомого вірусу, від якого досі немає ліків.

Далі більш суворий чоловічий голос каже у гучномовець, що у нас таки є «епідемія гострої респіраторної вірусної інфекції. Шановні пасажири, дотримуйтесь карантинних обмежень».

Цієї поїздки ніхто так і не спробує WOGівські хот-доги, не підключиться до вайфаю, хоча тут якраз без сюрпризів, і, вочевидь, не познайомиться з сусідом. Зате можна зручно розкинутись на два крісла і навіть таки поспати.

Стюарт ще кілька разів пройдеться вагоном, але без зауважень. Його час від часу змінюватиме прибиральниця. Але немає кафе – немає сміття.

Поїздка карантинним чи то посткарантинним потягом мало чим відрізняється від звичайної: квитки не подорожчали, посилених перевірок немає. Хіба що напівпустий салон десь нагадує, що світ зупинився на три місяці і потроху, попри рекордний ріст нових хворих по Україні та спалах у Львові, повертається до життя.

Вікторія Ейсмунт

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Матеріал підготовлений у межах спецпроєкту «Мобільне місто»

Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» – це медіа, якому справді можна довіряти.

Якщо Вам подобається те, що ми робимо – долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!

Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:

• ексклюзивні e-mail розсилки
• доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
• можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
• можливість стати експертом «Твого Міста»
• ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)
• у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».