У той час, коли люди за кордоном не бояться тримати велосипеди на подвір’ях будинків, на вулицях, в Україні ситуація зворотна.

У літній період львів’яни традиційно пересідають із авто та автобусів на велосипеди. Цього року велосипедистів побільшало ще й через карантин, оскільки громадський транспорт може перевозити тільки сидячих пасажирів. До того ж із велосипедом точно не застрягнеш на кілька годин у заторах. На заваді стає хіба те, що досі складно знайти безпечне паркомісце, аби залишити велосипед та піти по справах.

Чи є у Львові де безпечно припаркуватися, чи потрібен місту критий велопаркінг і наскільки у Львові розвинена веломережа, Tvoemisto.tv розпитало у фахівців та міських велоактивістів.

Безпечне та зручне зберігання: вдома чи на вулиці?

У Плані сталої міської мобільності, який визначає транспортну політику Львова на наступні роки, є пункт, пов'язаний саме з велопарковками. І одна з цілей, за словами керівника управління транспорту ЛМР Ореста Олеськіва, це розвинена мережа зберігання велосипедів.

«По-перше, йдеться про зберігання велосипедів біля місць проживання, а також у місцях тимчасової зупинки, біля роботи тощо. З цим наразі є найбільша проблема, кажу з досвіду спілкування з активними велосипедистами. Більшість із них живе в багатоповерхових будинках, і не всі мають можливість зберігати їх у квартирах. Комусь бракує простору, хтось не хоче тримати його в домі», – розповідає він Tvoemisto.tv.

Читайте також: Вартість росте, якість – ні. Скільки насправді коштує львівський громадський транспорт

У той час, коли люди за кордоном, продовжує Орест Олеськів, не бояться тримати їх на подвір’ях своїх будинків, на вулицях, у нас же, враховуючи вуличних крадіїв, ситуація зворотна. 

«Ми вже мали розмови з забудовниками, які зводять нові житлові комплекси у Львові, стосовно зручного зберігання велосипедів. Є ті, хто цього дотримуються, і створюють під це окремі приміщення, однак більшість тих, хто цю потребу ігнорує», – каже керівник управління транспорту ЛМР.

Які є альтернативи?

Наприклад, в Білорусі започаткували ініціативу створення так званих «гаражів» за різними моделями: за співфінансуванням, грантові кошти тощо. Ідея в тому, щоби власники велосипедів спільно мали доступ до нього і зберігали там свої велосипеди. Тобто, з одного боку, це було б зручно і безпечно для мешканців, а з іншого –  альтернатива велопарковкам.

«Що стосується вуличного паркування, в основному, місць вистачає для короткотермінових паркувань. Комунальні структури, супермаркети, бізнес-центри мають велопарковки. Окрім цього, зараз більшість проєктів реконструкцій вулиць передбачають створення паркомісць для велосипедистів. Також є карта, де вказали місця із встановленими велопарковками», – додає Орест Олеськів.

У країнах, де велотранспорт переважає серед інших, як-от Амстердам чи Копенгаген, існують великі велопарковки. Україні до такої пріоритезації велоруху ще далеко.

Велопаркінг у центрі Амстердама

Парковки: правильні vs неправильні

Велоактивіст Матвій Шкотняр питання паркування роверів у пункті призначення називає чи не основною проблемою в контексті велосипедного пересування містом. Приміром, зараз він каже, що не може їздити ним у кіно, ТРЦ чи якийсь заклад для довготривалого перебування, якщо велосипед не можна занести з собою всередину. Звісно, є парковки у вигляді різних металевих конструкцій, але, зізнається, що залишає велосипед біля них лише за умови прямої видимості.

Читайте також: Чому паркування в містах не може бути безкоштовним (І у Львові теж)

Варіант погано зроблених на думку Матрія Шкотняра місць для велосипедів

«Самі по собі ці металеві конструкції дуже часто є недобре сконструйованими – різні спіралі, якісь низькі напівкола, які годяться хіба для того, щоб до них чіпляти колесо. Очевидно, це не є нормальним способом закріплення велосипеда, як з погляду безпеки, так і вірогідності пошкоджень», – каже він.

Загальновизнаною доброю парковкою цього типу, за словами Матвія Шкотняра, є трапецієвидні труби, міцно закріплені до основи. Наприклад, такі є біля супермаркетів АТБ. Усі інші варіанти купують і встановлюють люди, які не використовують велосипед як засіб пересування. Із іншого боку, цих велопарковок у Львові вже є достатньо багато. Якщо ж казати про безпечні повноцінні велопаркінги, то поки що багато прикладів він не бачив.

Паркомісця біля супермаркету АТБ

«На думку спадає хіба велопаркінг біля офісу на вул. Героїв УПА, 73 – закрите приміщення з входом по карті чи ключу. Подібного типу велопаркінги мали б стати популярними, і великі організації мають можливість будувати їх, як мінімум, для своїх працівників, тим більше, що це займає площу кількох автомісць. Очікую на появу подібних парковок вже загального користування, в тому числі і за певну невелику оплату (це цілком виправдано, якщо там буде охорона/відеоспостереження)», – розповідає Матвій Шкотняр.

Він зазначає, що безпечні велопаркінги матимуть попит навіть за умови певної оплати. 

Читайте також: Що примирить водіїв, велосипедистів та пішоходів у Львові

Хто б мав облаштовувати їх у місті і чи за це заплатять?

У Львові наразі немає окремого органу, який би опікувався виключно велорухом у Львові. На цю проблему інституційності у Львові свого часу звертали увагу європейські фахівці, які допомагали Львову розробляти План сталої мобільності, а керівник управління транспорту Орест Олеськів у інтерв’ю Tvoemisto.tv розповідав, що ця посада мала б бути зосереджена саме в управлінні. 

За словами Матвія Шкотняра, першими, хто мав би цим зайнятися велопаркінгами, могли б бути великі ТРЦ, куди можна приїхати ровером, залишити його на кілька годин за оплати, нехай, 5 грн/год, і поїхати додому.

«У контексті витрат людей у цих ТРЦ за одне відвідування ця плата є мізерною, її можна порівняти з оплатою за громадський транспорт в дві сторони, і меншою, ніж за таксі. Так само в контексті загального обороту коштів і витрати торгових центрів є мізерними, тому навіть для рекламного ходу та конкурентної боротьби за відвідувачів цілком реальний і варіант безкоштовної послуги», – додає Матвій Шкотняр.

У самому центрі, продовжує велоактивіст, можна було б організувати муніципальний паркінг такого типу, наприклад, на площі Ринок. Також добрими «кандидатами» для цього є, перш за все, основні виші. Більшість навчальних корпусів ЛНУ імені Івана Франка є в центрі, а гуртожитки і спорткомплекс – у районі Пасічної. Велосипедне добирання на навчання за умови, що ровер буде де лишити, на думку активіста, – справжня панацея для цих студентів. Ну і не варто забувати про школи.

Велопарковки – це не справа міста?

Натомість керівник ЛКП «Інститут просторового розвитку» та в колишній позаштатний радник міського голови з питань велоінфраструктури Олег Шмід зазначає, що будівництво велопарковок не має бути завданням міської ради. Повноцінна парковка з охороною у Львові – це не зовсім реальна, на його думку, ініціатива, бо потрібно, щонайменше, людину, яка би її охороняла.

«Має бути в штатному розкладі охоронець велопарковки, а спробуйте сказати це депутатам, вони такого не погодять. Так, у Львові цілком доцільно створювати повноцінні велопарковки, але це має бути справа бізнесу. Міська рада не повинна будувати їх, так само як і автозаправні станції. Це – послуга, нею має займатися бізнес і заробляти на цьому гроші. Парковки повинні стати бізнесом», – каже він.

Міська рада може дбати хіба що про вуличне паркування. Тому, продовжує Олег Шмід, коли у Львові проєктують вулицю, вносять у план облаштування велопарковки.

«Бізнесові чи інші структури, кому потрібно прилаштувати велосипеди своїх працівників, мають глобальніше думати про це питання. Тут можна розглядати і закритий паркінг, і з охоронцем, камерами тощо», – додає він.

«Набагато важливішими за парковки є велодоріжки…»

Попри потік велосипедистів у Львові, паркомісця є заповненими хіба що біля Ратуші. Інша справа, що може є ділянки, де вони потрібні, а їх поки що нема. Набагато важливішими, за словами Олега Шміда, ніж паркінг, є велодоріжки, адже кому він потрібен, якщо нема по чому їздити.

«Так, на велодоріжки потрібно виділяти гроші. А у велопарковках я не бачу пріоритет №1», – зазначає керівник ЛКП «Інститут просторового розвитку».

За його словами, такі доріжки у Львові будують вже десятий рік і зараз налічується понад 120 км велошляху. Вони є у кожному районі.

«Я би пропонував сполучати вже готові фрагменти і робити велодоріжки на магістральних вулицях, які ведуть від житлових масивів до центру. Пріоритетною є велодоріжка на вул. Стрийській. Вгорі вона є, а от довести її до центру потрібно. Хоча би до Монументу Слави. Дуже потрібна велодоріжка на вул. Володимира Великого, де вона зроблена епізодично, на вул. Кульпарківській. І треба було б зробити велодоріжку від парку Погулянка по вул. Костя Левицького до центру, щоби з’єднати район Пасічної (Майорівки) з центром. Низка доріжок є в проєктах реконструкції вулиць, які чекають реалізації. Наприклад, Мазепи, Грінченка, Пилипа Орлика, Богдана Хмельницького», – додає він.

Найкраще, за словами Шміда, покритий низинний район – Шевченківський, майже весь він сполучений веломережею. Найгірше – Личаківський, бо він гористий, тому там складно зробити велодоріжки так, щоби ними було зручно їздити. Після Шевченківського він виділяє Франківський і Залізничний райони, хоча Сихівський, каже, теж непогано покривають.

Ольга Коваль

Фото надані Матвієм Шкотняром

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Матеріал підготовлений в межах спецпроєкту «Мобільне місто».