Фото: ФБ Остап Кривдик

Фото: ФБ Остап Кривдик

«Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення

2315 0
Через загрозу російської інтервенції у Львові хочуть створити концепцію тероборони. Депутати Львівської міської ради пропонують підготуватися до ймовірної загрози повномасштабної російської інтервенції, про яку попереджають фахівці зі США та українська розвідка. Йдеться про роботу з навчальними закладами, перевірку укриттів цивільного захисту, а також напрацювання концепції територіальної оборони Львова.

Чи готова Україна до сучасних провокацій? Чи криза на білорусько-польському кордоні є частиною перевірки плану російського вторгнення в Україну? Про це Tvoeмisto.tv поговорило із політологом-активістом, асоційованим дослідником Аналітичного центру УКУ Остапом Кривдиком.

Чи Україна винесла уроки після окупації Донбасу і анексії Криму та чи готова до провокацій?

Є кілька різних рівнів готовності. Україна готова частково, враховуючи той важкий досвід, який держава пережила у 2014 році. Керівництво зробило певні висновки щодо безпеки та охорони, змінило законодавство. Проте підготовлена тільки частина планів з дій на випадок кризи. Щоб скласти повноцінний план, треба провести інвентаризацію всіх галузей. Враховуючи розкрадені інституції, їхні керівники не дуже хочуть це проводити.

Читайте також: Зеленський заявив, що в Україні на 1 грудня готують держпереворот

Що стосується суспільства взагалі, то воно менш готове до кризи, бо люди дуже розслабилися. В українців немає відчуття, що потенційне російське вторгнення – це екзистенційна загроза. Щось схоже було у 2014 році на Донеччині, коли там горіли будинки і людям доводилося тікати під обстрілами ні з чим.

Зараз же країна і Київ живуть звичним життям, начебто війни на сході та загрози вторгнення немає. Вартувало б готуватися, як перед великим штормом чи великою пожежею.

Частину приготувань мала б зробити держава, частину – суспільство. Держава неправильно комунікує, не дає розуміння загроз та не створює бажання самоорганізуватися. Тут відкривається можливість для ініціативи місцевого самоврядування, щоби працювати у межах нового закону «Про основи національного спротиву» та розвивати територіальну оборону.

Новий закон важко коментувати, бо більш суттєва їхня частина секретна. Добре, що взагалі є якісь плани, проте наскільки вони виявляться ефективними – це питання. Нове керівництво Генштабу ЗСУ вселяє надію у краще. Водночас деякі персони в адміністрації Президента скомпрометували себе через справу Вагнерівців (спецоперація, що готувалась українськими спецслужбами, спрямована на затримання бійців ПВК Вагнера, зокрема осіб причетних до збиття Іл-76 у Луганську та збиття Boeing 777 біля Донецька – прим. ред.). Це додає песимізму, тому треба готуватися.

Росія, як привід для вторгнення, може використовувати питання історичної пам'яті, вакцинації, корупції. Кремлю байдужі методи – головне посіяти зневіру, злість та ненависть, щоб ми самі себе знищували. Варто шукати «руку Кремля» у конфліктах, в яких ми не бачимо об'єктивних підстав. Це антивакцинаторські протести, які є просто скоординованою дією. Я б назвав це інформаційно-бактеріологічною війною, коли за допомогою інформаційно-психологічних засобів на території ворога створюється пандемія. Це нагадує методи НКВД, коли він воював проти УПА, заражаючи криниці тифом та підмінюючи ліки.

Читайте також: Через загрозу російської інтервенції у Львові пропонують створити концепцію тероборони

Щодо волонтерського руху, то про нього зараз також складно говорити. На перших фазах війни він був дуже активний. Зараз волонтери намагаються вирішити кризу з Covid-19. Чи буде в них ресурс переключитися з неї на допомогу фронту – незрозуміло, оскільки їхня перша хвиля вигоріла.

До яких дій можуть вдатися російські військові, щоби легалізувати вторгнення в очах російського соціуму. У 2014 році це був «утиск» прав російськомовних, а зараз?

Варто сказати про те, що мала б робити зараз Україна. Проводити офіційне навчання з надзвичайного стану «для галочки» точно не варто. Це проводили у 2019 році для невеликої частини бюджетників і це радше показало противнику вразливі точки нашої організації.

Зараз хороший час перевірити бомбосховища, вогнегасники, плани евакуації з будинків та офісів, провести кампанію про інформаційну культуру.

Те, що ми маємо низький рівень вакцинації – це все результат, в тому числі, гібридної війни, оскільки українці не довіряють державі, а довіряють «зливним бачкам». Натомість Україна мала б вести психологічно-інформаційну протидію російській пропаганді.

Чи є криза на білорусько-польському кордоні частиною перевірки плану вторгнення в Україну?

Фантазія цих людей не обмежена жодним чином. Щоби знайти привід для війни, вони можуть підпалити російські школи у Львові, можуть вбивати єпископів Московського Патріархату. Для Росії доволі звична практика вбивати своїх же агентів. Так вбили російського «голоса» Олеся Бузину (український публіцист, есеїст і телеведучий. У деяких ЗМІ згадується як діяч з поглядами проросійського спрямування. У квітні 2015 року був убитий біля власного будинку – прим. ред.).

Варто було б закрити російське консульство у Львові ще у 2014 році. Це красива мішень для того, щоб показати, як українські «нацисти» коктейлями Молотова можуть спалити «нещасних російських дипломатів» у Львові. При чому росіяни самі будуть готові їх найняти.

Читайте також: У Львові переформатували одне з управлінь, щоби воно займалося теробороною

Я би радше акцентував увагу на органічно суперечливі речі. Зокрема, дуже суперечливою є релігійна ситуація. Умовно будь-який «замах» на Почаївську лавру може дати привід якійсь гуманітарній місії з білоруського кордону. Фантазіям російського керівництва немає меж. Спосіб їх мислення дуже гарно описана в доповіді «Сурков Лікс».

Як на мене, ця криза – це цілий спектр повідомлень з боку Росії. Це радше атака психологічна, зі своїми вторинними цілями: розвідкою, перевіркою здатності іншої сторони втримати кордон, кількості людей залученої для цього, наскільки польська правляча еліта готова психологічно протистояти таким викликам. Зокрема, це також тестування солідарності НАТО та того, як працює колективна оборона Північноатлантичного альянсу (принцип колективної оборони закріплено у статті 5 Вашингтонського договору. Він полягає у тому, що напад на будь-яку з держав-членів Альянсу розглядається як напад на них усіх – прим. ред.)

Це була атака НАТО та доведення Польщі і Литві, що вони власними силами нічого не зроблять, що їх всі покинули самих. Це вже другий хід з мігрантами. Першими були сирійські біженці, які тисячами емігрували в Європу та призвели до росту крайньо правих політичних сил в Німеччині, Франції та інших країнах. Росія в 2016-2017 роках дестабілізувала ці країни і просунула дружні собі сили в місцеві парламенти, в Європарламент та змінила порядок денний.

Від загострення на білорусько-польському кордоні Росія добивається ще й дискредитації в цілому гуманітарного права та поняття біженця. Вона перетворює історію з біженцями просто у зброю та прикривається людьми. Це змусить Захід зробити протоколи щодо мігрантів набагато жорсткішими і кордон ще соліднішим. Думаю, що якоюсь мірою росіяни роблять це для того, щоби із самої Росії у разі чогось не могли втекти люди.

Чи може бути запуск Nord Stream-2 частиною підготовки до російського вторгнення?

Це частини однієї і тої самої стратегії. Франція зараз напередодні виборів, Німеччина тільки пройшла вибори, уряд тільки-но формується, йде переналагодження адміністративних вертикалей, що займе певний час. Це може вплинути на здатність оперативно реагувати на потенційні кризи.

Росія намагається використати й енергетичне питання, щоби вирішити питання щодо України. Штучно створений дефіцит природного газу в Європі – це не про енергетику, це про геополітику. Кремль хоче не тільки запустити «Північний Потік-2», ігноруючи європейське законодавство. Росія хоче, щоб Європа заплатила за газ Україною.

Чи може Росія зараз наважитися на силове захоплення держадміністрацій, як у 2014-му році?

Так, може вдатися і до такого сценарію, бо це частина гібридної війни. Коли не вдається буцімто громадське захоплення влади, як у Харкові, тоді зі сторони Донецька безпосередньо пішли російські танки.

Методи гібридної війни спрацьовують, коли держава є надзвичайно слабка. В Криму росіяни були змушені вводити спецпризначенців через проукраїнські кримськотатарські маніфестації. Так само і на Донеччині та «руська весна» програла. Якщо б не було російських військ, бойовики були б зачищені до середини вересня 2014 року.

Треба остерігатися того, що росіяни зазвичай діють через кримінал. Кримінальні мережі інтегровані в Україну ще з часів КДБ в лінійку оперативної діяльності. Варто очікувати можливі атаки на громадських діячів та на ключових осіб, як в уряді Зеленського, так і в опозиції.

Навіть телефонне хуліганство, постійні замінування метро, вокзалів чи аеропортів – це може бути частиною дій криміналітету у гібридній війні. Паралізування Києва та інших центрів, знеструмлення України, позбавлення її мобільного зв’язку чи Інтернету влаштувало би Росію. Окупація ж України не зовсім під силу Росії.

Багато ЗМІ та експертів говорять про те, що сучасні перекидання військових Росією мають спільні риси із початком російсько-грузинської війни у 2008 році. Чи бачите ви щось спільне?

Я би змінював підхід. 20 листопада 2014 року українська Революція перемогла ставленика Москви Віктора Януковича (четвертий президент України – прим. ред.). Через два дні він був змушений втекти, з того часу гібридна війна перейшла в свою гарячу фазу.

Гаряча складова війни має періоди затухання та ескалації. Дотепер був певний період затухання, далі знову буде ескалація. Треба бути готовим і до одного, і до іншого. Просто робити свою справу незалежно від того, що робить Росія.

Я думаю, нам варто було перейняти ментальність Ізраїлю, який перебуває в оточенні держав, що недружньо до нього налаштовані (під час арабо-ізраїльських війн проти держави Ізраїль воювало сім арабських держав – прим. ред.). Варто показати, що спроби окупувати Україну занадто дорого коштуватимуть.

Стримування агресії великою мірою залежить від США та наших європейських партнерів. І ми маємо розуміти, що на Майдані ми обрали свободу, і зараз за свободу ми платимо безпекою. Ціна велика.

Роман Тищенко-Ламанський, Анна Чистякова

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Міські акценти

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!