«Центр Сихова». Як розвивається Lviv Dovzhenko Centre

1115 0
Центр Довженка, що на Сихові у Львові, попри коронавірус і війну, жодного дня не припиняв роботу. Тут досі внутрішньо переміщені особи можуть отримати гуманітарну допомогу, львів’яни прийти у коворкінг, відвідати тренінги, а незабаром матимуть можливість подивитися авторське кіно. Про те, як війна змінила Lviv Dovzhenko Centre, які нові можливості відкрила, Tvoemisto.tv поговорило з директоркою ЛКП «Центр Довженка» Мартою Іванишин.

Зміни помітні, але планів ще чимало

Марто, ти стала директоркою Центру Довженка в травні 2018 року. Як він змінився за майже пять років?

Для мене це багато і мало водночас. Виникає враження, що вдалося виконали лише 10% з того, що запланували, бо завжди щось змінювалося. Але певних цілей таки вдалося досягти, зокрема створити розвитковий центр, освітній та культурний осередок.

Перші роки роботи тут – як холодний душ. Було складно, досі тривають судові справи із ТзОВ «Фантазія». Також довелося попрацювати фізично – розчищати приміщення, починати ремонт, який ще триває, доводити все до людського вигляду. В перші роки ми налагоджували інфраструктуру, ремонтували туалети, концертну залу, гримерки, звільняли другий поверх від вивісок та несанкціонованої реклами. Потім були великі проєктні амбіції, але ми зрозуміли, що варто зупинитися й підготувати нормальний ґрунт, аби люди мали бажання до нас приходити, аби їм було цікаво, комфортно.

А потім почався коронавірус...

Що не рік, то виклик. Щойно все розчистили, як почався карантин. Фінансові показники стали різко падати, хоч навіть під час епідемії Covid-19 роботи ми не припиняли.

Настала велика криза. Спочатку ми не розуміли, що маємо робити, але зовсім скоро продовжили діяльність. Робили ремонт у концертній залі: «перешили» крісла, утеплили підлогу, створювали комфортні умови перебування.

Тоді в нас відкрився один із найбільших у Львові центр вакцинації. Ми старалися вникнути у будь-яку ситуацію і працювати далі. Ця мобільність нам дуже допомагала.

Із чим було найважче впоратися?

Коли прийшла сюди працювати, в міському бюджеті не було коштів на зарплати, оплату комунальних послуг. Центр Довженка був доволі самостійною структурою, де ми самі забезпечували це. Але під час коронавірусу Львівська міськрада взяла нас на бюджетне фінансування, тому втримали структуру і виплачували зарплату працівникам.

Чи великий штат Центру Довженка?

Зараз 17 працівників і вони розуміють, хто що має робити. Коли переобладнуємося, то працює вся команда.

Війна і волонтерство, як виклик

Війна дуже змінила ваші плани?

Коли захворюваність на коронавірус знизилася, ми зітхнули з полегшенням. В січні хотіли стартувати з новими силами – були передбачені гроші на ремонт даху, систему вентиляції та опалення концертної зали. Але в лютому почалася війна.

Для нас, як і для всіх, це був шок. Але команда Центру адекватно зреагувала і уже в перший день організувала гуманітарний штаб.

То ви тоді не закрилися?

Із першою сиреною прийшли на роботу і зрозуміли, що збиратимемо допомогу, знали, яку, кому та куди її відправлятимемо. Це було непросто, ми не відали, що чекає попереду, якими будуть масштаби цієї допомоги. Два дописи у фейсбуці – і люди почали допомагати. Приносили ковдри, пледи, подушки, теплі речі, допомагали, сортували, волонтерили. До речі, дехто з цих людей працює в нас досі. У цей час ми налагодили плідну співпрацю з настоятелем храму Пресвятої Богородиці.

Стали центром тимчасового перебування людей, які втікали від війни. Дехто з них приїжджав просто в піжамі. Одночасно могли прихистити до 100 осіб. Центр Довженка був заселений весь, навіть коридори й апаратні. Душові, які ми вже обладнали, стали дуже доречними.

Волонтерством Центр Довженка займається й досі?

Так. Останні ВПО покинули його ще наприкінці травня, але час показав, що люди потребують допомоги. В нас було багато жіночого, чоловічого і дитячого одягу, ми його посортували і організували видачу.

Людей, яким ми допомагаємо, реєструємо, обліковуємо. Штаб працює з понеділка до четверга із 11:00 до 16:00. В інші години триває сортування одягу. Щодня сюди приходять до 50 людей.

Зараз тут волонтерять дівчата, що виїхали з Харкова. Приходять сортувати одяг та допомагати на кухні готувати їжу для волонтерів.

Хто допомагав вам у волонтерстві?

І львів’яни, і люди з числа внутрішньо переміщених. Тепер у нас є база друзів-волонтерів у закритому чаті, де ми кидаємо клич, і люди приходять на допомогу. З багатьма товаришуємо, декого взяли на роботу. Це і львів’янин, який був активним волонтером, а став головним інженером, і жінки з Харкова та Криму, які працюють на кухні та рецепції.

На початку війни ми стикнулися з багатьма викликами та елементарними побутовими проблемами – харчуванням, пранням, але нам вдалося налагодити роботу кухні, придбати пральку.

Чимало з тих, які тимчасово мешкали в Центрі Довженка, потребували психологічної підтримки, тож ми подбали й про таку допомогу. А завдяки Мальтійській службі допомоги організували навчання з надання першої медичної допомоги та самооборони. Наша концертна зала перетворилася на навчальну зону. І це дало можливість залучити окремий грант, який вже успішно працює для молоді з числа ВПО.

Гранти – це рух вперед

Щоб реалізовувати ідеї, ремонтувати, годувати, потрібні кошти. Як із цим справляється Центр Довженка?

Відколи я тут, завжди була грантова історія, вона ніколи не зупинялася. Для нас це окремий напрям. Вважаю, що залучення грантів є адекватним викликом у ХХІ столітті, це потужне вдихання життя, повітря, щоби рухатися далі.

Як уже мовилося, фінансово нас підтримує управління культури Львівської міськради, куди ми входимо.

Читайте також: «Трансформуємо ресурс, який є навколо». У Young Dovzhenko пройшов безкоштовний тренінг з проєктного менеджменту

«Центр Довженка» – це комунальне підприємство, яке заробляє. Наприклад, відповідно до договорів співпраці проводить різні заходи, має різні студії.  Ми не цураємося цього і вважаємо нормальним, щоби культурні установи мали відкриті рахунки, щоби залучати кошти, заробляти. Це дозволяє нам купувати вже не бюджетні лампочки, а набагато кращі, зробити підсвічування картин. Можливо, це дрібнички, але для нас це свідчення діяльності.

І коронавірус, і війна – великі кризи, але водночас можливість роботи. За цей час ми почали реалізовувати два успішні гранти, один із яких вартістю близько мільйона гривень. Придбали чимало техніки, зробили ремонт. Була у нас й інституційна підтримка: ми співпрацювали з Українським культурним фондом.

У Центрі Довженка з’явився безкоштовний коворкінг, де на своїх чи наших комп’ютерах можна працювати, навчатися. Це чудова нагода працювати віддалено і використовувати коворкінг-зону як власний офіс.

Читайте також: «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko

Також за час війни ми зауважили, що внутрішньо переміщені особи, особливо ті, що мали великий бізнес і залишилися без нічого, потребують підтримки й роботи. Отож почали організовувати з ними цікаві навчання, тренінги, зустрічі.

Тобто в Центрі Довженка задіяний кожен куточок?

Саме так. У нас працюють дитячі студії, зокрема дитячий театр «Слово», який зробив окрему виставу на військову тематику. Маємо і розвитковий гурток для менших дітей та математичну студію для старших. Усі працюють за договорами.

Маємо велику залу лекторій. Також налагоджуємо роботу з UNICEF Ukraine, агентством США з міжнародного розвитку (USAID): мовиться про молодіжний інтеграційний центр, який проводить навчання і тренінги.

Судячи з афіші, до кінця жовтня і в наступні місяці Центр Довженка буде заповнений.

Так, увесь жовтень в нас дуже активний. Поступово повертаємося до реалій, коли відбуваються події, концерти, творчі вечори. І це чудово, бо  працює середовище культури.

Майже з усіх концертів, які відбуваються в Центрі Довженка, кошти скеровують на підтримку Збройних сил України. У нас навіть є правило – якщо артист виступає благодійно, тобто не отримує гонорар, то концертну залу ми також надаємо йому безкоштовно.

Наприклад, 13 листопада спільно з Наталкою Карпою готуємо новий благодійний сольний вечір-концерт «Жінка, що тебе чекає». Це абсолютно новий проєкт на підтримку ЗСУ, куди запрошують дружин і матерів, чиї чоловіки або сини воюють.

На часі ремонт укриття і даху

У Центрі Довженка ще тривають ремонтні роботи. Що саме вже зробили і що плануєте?

Зробили вже чимало – увесь другий поверх. Замінили всі двері, довели до ладу два підвали, які зараз використовуємо як укриття, обладнали гримерки, яких тут ніколи не було. Нам справді було соромно, що артист, який приїхав із концертом, не мав можливості перевдягнутися перед виходом на сцену.

У нас безпечно. Через те, що у Центрі більш ніж 20 входів і виходів, можемо комфортно розмістити велику кількість людей і за потреби швидко евакуювати їх.

Наші площі д озволяють втілювати багато цікавих і потрібних задумів, тож працюємо над цим постійно.

А планів ще багато. Один із них – ремонт третього укриття, який будемо об’єднувати з іншим. Воно буде велике, на 100 квадратних метрів, і матиме два виходи.

Тепер, коли триває публічний захід на 700 осіб і вмикається повітряна тривога, всі спускаються у два укриття. Вони можуть умістити всіх, навіть мешканців мікрорайону.

У третьому укритті, яке зараз ремонтуємо, буде повністю електричне опалення. Триває монтаж генератора, встановлення електричних котлів, утеплення підлоги, облаштування вбиралень. Кошти на це виділили з міського бюджету – загалом більше 1 мільйона гривень.

Ще в одному підвальному приміщенні ми встановили «буржуйку» і закупили дрова. Тож до зими Центр Довженка готовий.

Ти почала розмову з того, що вдалося зробили лише 10% від запланованого, але видається, що це далеко не так. Скажи, що, на твою думку, не вдалося реалізувати?

Насамперед пандус на другий поверх. До концертної зали є доступ з вулиці, а ось на другий поверх немає. І це ми мусимо виправити.

Також у планах доробити дах. Вже готова проєктно-кошторисна документація, але на заваді стала війна. Хочемо відремонтувати і перший поверх.

Наступне – показ фільмів. Кіно в нас буде, але артхаузне чи мовою оригіналу. Також будемо націлені на дітей. Маємо техніку, проєктори, логістику…

Чи побачимо ми кіно в Центрі Довженка на початку 2023 року?

Так. Аби був мир і спокій.

Чим ти і твоя команда займетеся після перемоги?

Перше – влаштуємо велику вечірку. Зберемо всіх волонтерів, можливо, у холі або на даху. Друге – поїдемо у відрядження в Харків, а відтак у Крим.

Третє – будемо організовувати всі можливі зустрічі, проводити лекторії та рухатися вперед.

Щодня з 10 до 19 год. у Центрі Довженка працює локація для діток від UNICEF.
 

У принципі, ми ніколи не зупинялися й не планували цього робити. Щоразу, коли постають виклики, що потребують нових рішень, намагаємося їх долати.

Дуже важливо, щоби галузь культури не зупинялася. Колись про війну ми читали в книжках, а тепер це стало реальністю. Наш найбільший фронт – ментальний, духовний, який дає єдність. Багатьом людям може здаватися, що набагато важливішою під час війни є інфраструктура, але це не так. Насправді немає нічого важливішого за дух. А галузь культури додає духу і допомагає його показувати, проводячи зустрічі, організовуючи спілкування.

Розмовляла Ольга Шведа

Фото: Іван Станіславський, Lviv Dovzhenko Centre

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Локації Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!