Міський голова Володимир Квурт про те, чи потрібно Винникам стати містом обласного значення.

Як децентралізація та об’єднання громад можуть відбитися на Львові, в який спосіб може реалізуватися концепція побудови «Великого Львова», а також про те, чи буде свято у Винниках після закінчення ремонту Личаківської, про майбутнє Винниківського озера та лісу і хто не сприймає Винники як можливе місто обласного значення, а не просто частину Личаківського району – у розмові з міським головою Винників Володимиром Квуртом.

Як Винники переживають ремонт Личаківської?

Це транспортно-часова катастрофа. Зараз дорога з Винників до Львова триває 40 хвилин у кращому випадку. У кожній темі є розуміння потреб і часу, який займає вирішення проблеми. А сьогодні ми витрачаємо час як на проїзд, так і на очікування завершення ремонту.

Повноцінне відкриття Личаківської стане святом у Винниках?

У душі в кожного – беззаперечно. Але важливим залишиться питання громадського транспорту. У мене багато запитань до схеми, яку запроваджував Львів. Якщо вона вимагає умовно тисячу автобусів, то не може вона повноцінно працювати, маючи їх тільки 700. Друге: мало того, що запустили тільки 60% з необхідного транспорту, то половина з нього належала приватному перевізнику, в якого так і не відбулося оновлення транспортного складу. Транспорт став ще старшим.

Читайте також: Відрізані від Львова. Як ремонт Личаківської спричинив колапс у Винниках

У новому конкурсі, який зараз оголошує Львів на пасажирські перевезення, враховуються потреби Винників?

Ми подали свої пропозиції. Теоретично його готують так, щоб цього разу в ньому могли прийняти участь максимально всі учасники, і це дуже добре. Але далі не закладається відповідальність за порушення трафіків і графіків. У такій ситуації було б краще, щоб нас обслуговувало комунальне АТП-1. Жодних преференцій, але в цьому випадку буде принаймні розуміння, з ким маєш справу, і можна буде добиватися виконання взятих зобов’язань.

Взагалі, сьогодні ринок перевезень – це не економіка, а соціальне питання. Людина повинна мати можливість без проблем добратися з будь-якої однієї частини міста в іншу – для працевлаштування, відпочинку, по справах. Мобільність – це категорія, яка визначає динаміку розвитку міста.

У мене є пропозиція для Львова: якщо Львів сприймає Винники як частину міста, то одну з кінцевих автостанцій потрібно зробити саме на в’їзді у наше місто. Звідси піде транспортне сполучення – по місту львівські міські автобуси, а автобуси з навколишніх сіл зупинятимуться тут.

Стосунки Львова і Винник знову стають актуальними. Подвійний статус, який мають Винники, – це і окреме місто і одночасно частина району Львова. Процес децентралізації і створення об’єднаних громад можуть змінити стосунки чи становище Львова і самих Винників?

Для початку потрібно розуміти, що будь-яка зміна має чітко визначати ціль. Ціль децентралізації абсолютно позитивна, але перші кроки в її реалізації показали пасивність великих міст. Їм дали «морквочку» у вигляді збільшеного відсотка податку на доходи фізичних осіб. Бюджети міст, особливо обласних центрів, були переповнені. Львів був у захопленні, почалися активні ремонти, почали хідники ремонтувати, і в результаті міста залишилися пасивними спостерігачами процесів об’єднання. І в цьому велика проблема.

Чому?

От об’єдналися умовно три села. Для кожного з них тепер не потрібно по 20 депутатів, достатньо старости. Вони отримали більшу частину податків, право розпоряджатися землею поза межами населених пунктів. Місцеві речі вирішуються самостійно, стратегічні – спільно, і в такий спосіб отримується більш-менш позитивна модель відповідальної громади і відповідальних людей.

А тепер Львів. Винники включили до складу Львова ще за радянської доби. Після цього, на жаль, жодних кроків так і не відбувалося. Винники, Рудно і Брюховичі не розвивалися повноцінно самостійно, але й не були поглинуті. Усіх, здається, задовольняє наявний стан справ. Тому райони і села в області активно включилися в процес, а великі міста залишилися пасивними.

Як мінімум, один крок до зміни ситуації був: у 2004 році Винники пробували робити референдум про зміну свого статусу.

Це був навіть не крок. Це була спроба Винників якось визначитися. Але тоді можна сказати, що було вже два кроки. Сьогоднішній Статут міста Львова вже «не бачить» Винники, Брюховичі і Рудно – про них навіть не згадано. Ця остання редакція, як на мене, – така собі «домовленість» між юстицією і містом, але вони не пробують вирішити справу реально. Свого часу ми (у Львівській міській раді – Володимир Квурт був обраний і працював секретарем Львівської міської ради в 2006-2010 роках – ред.) готували статут, і там описали відносини Львова, Винників, Брюховичів і Рудно, але він тоді не був затверджений. Основна дилема, яку не можуть пропустити, – право мешканців Рудно, Винників і Брюховичів за наявності власного самоврядування голосувати за міського голову Львова та депутатів львівської міської ради. Але ж по факту це існує!

Зараз вступив у дію Закон Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», в якому йдеться про розпуск самоврядування громад, які прийняли рішення доєднатися до більшої громади – обласного центру. Чи не означатиме це розпуск рад цих трьох окремих об’єктів Львова?

Це може стосуватися Рудно і Брюховичів. Якщо вони приєднуються до Львова, то, згідно з новим законом, сільські ради розпускаються і залишаються тільки старости. Стосовно Винників – вони залишаться з власною міською радою, бо закон не передбачає цього стосовно міст.

Зараз на розгляді є ще один законопроект, дещо інший в механізмі, – про міські агломерації. Він якось може вирішити стосунки Львова і Винників?

Законопроект про агломерацію авторства Любомира Зубача, який ви згадуєте, передбачає формування так званого «Великого Львова». Це умовно 30-кілометрова зона навколо обласного центру, яка об’єднується в агломерацію, але при цьому населені пункти, що доєднуються, зберігають свою самоврядність та історичні назви. А частина повноважень, які стосуються інфраструктури, містобудування, передається спільному представницькому органу, що формує спільний план розвитку.

І такий план справді існує. Скажімо, вже зараз необхідно резервувати ділянки для розвитку, для логістичних центрів, для інноваційний площадок, для технологічних парків, зрештою для промислової зони, яка у Львові, скажемо відверто, знищена. Це перспективна база для спільного використання, де всі можуть мати вигоду. Підприємства можуть розміщуватися поза містом, Львів отримує робочі місця, громади отримують транспортне сполучення, територія в цілому отримує можливості для нового розвитку, а податки формують єдину базу. Такий підхід міг би зняти і протиріччя, закладені в сьогоднішньому статусі Винників, – він узаконив би і міське самоврядування, і відносини зі Львовом як частини агломерації.

Винники могли б розглядати альтернативу самим стати центром об’єднаної громади з доколишніми селами, які зараз стали частиною Давидівської і Підберізцівської громад.

Цей напрямок був можливий. Проте, щоб зберегти статус-кво на етапі всіх цих непорозумінь і підвішеного статусу, ми пішли шляхом отримання статусу міста обласного значення. Відповідні рішення прийняті нами і Львівською обласною радою. На сьогодні документи є в комітеті Верховної Ради. Але на першому етапі забракло одного голосу – як не дивно, саме від «Самопомочі». Двоє депутатів – Зубач і Березюк – проголосували проти. Хоча, як на мене, це було не зовсім коректно і правильно. Тому що Львів нічого не втрачав, а вся ця територія здобула б кращі можливості.

А до чого схиляються мешканці Винників? Очевидно, що дискусії про це ведуться.

Ми проводили таке опитування, і співвідношення виявилося приблизно порівну. Частина вважає, що об’єднатися зараз остаточно зі Львовом – все одно, що зникнути, і це громаду не влаштовує. Інша частина бачить перспективу в об’єднанні з навколишніми селами. Але територіально ми належимо до міста Львова, а села – до Пустомитівського району.

Так, закон дозволяє об’єднуватися тепер і поза межами. Але в мене питання: що ж доброго ми зробимо в контексті розвитку обласного центру? Щоб продемонструвати якесь протистояння – ну, можливо. Але цим тішитися? Тому найочевиднішим виходом було саме отримання статусу міста обласного значення.

А наступним кроком могла б бути агломерація. Агломерації, за великим рахунком, все одно кого кооптувати – окреме село, ОТГ чи місто.

Що ж ми маємо зараз? Законодавець, аби простимулювати об’єднання, просто забрав податок на доходи фізичних осіб, обнулив його. Для розуміння – до процесу об’єднання в нас було 25% цього податку, а для міст обласного значення і об’єднаних громад цей податок складає 60%. І в результаті за минулий рік ми недоотримали 18 млн грн цього податку, які пішли до бюджету Львова. Якщо б ми просто відділилися від Львова, ці гроші пішли б, наприклад, в обласний бюджет. А щоб залишити їх у Винниках, треба змінити статус – стати або об’єднаною громадою, або містом обласного значення.

Поки Львів не проявляє активності, довкола нього утворюються об’єднані громади, які вже заявляють про великі амбіції розвитку. Не бачите в цьому небезпеки? 

Це справді важливо. Що сьогодні відбувається в ОТГ довкола Львова? Розподіл землі. Що це означає? Пройде ще кілька років, і цієї землі для розвитку не залишиться. Якщо сьогодні зусиллями ОДА та по-державницьки налаштованих керівників не будуть створені певні резерви, то на час об’єднання чи агломерації вони матимуть ослаблений потенціал. І це системна помилка. Можна, звісно, бідкатися, що місцеві депутати – злочинці, які дерибанять землю і майно. Але законодавець для місцевого самоврядування визначив тільки два джерела формування бюджетів – земля і майно. Тому вони й будуть продаватися.  

Але зараз Львів на порозі серйозних техногенних запитань. Це водогін, який через Винники йде до Львова. Для нас він – зона підвищеного ризику. Це, щоб ви розуміли, п’ятикілометрова, без додаткових засувок труба діаметром один метр і під тиском 14 атмосфер. Він важливий для забезпечення балансу водопостачання Львова, але якщо сьогодні не резервувати землю і не проектувати нову вітку водогону на Сихів попри Винники і кільцеву, то це тільки питання часу, коли аварії стануть незворотними.

Зараз у силу вступає закон про зарахування дітей до шкіл за місцем проживання. Як це виглядатиме у Винниках?

Ми мали спілкування з цього приводу з директорами шкіл. Зараз жорсткої прив’язки до реєстрації чи проживання, найімовірніше, не буде. Стосовно тих дітей, які вже вчаться у винниківських школах, змін точно не передбачаємо, бо було б неправильно зараз їм казати, що необхідно міняти школу. Стосовно нових наборів, думаю, що прийматимемо всіх охочих, у тому числі з сусідніх шкіл і зі Львова.

Навіть якщо жорстко прив’язувати школу до місця проживання, то бачимо київський досвід – там зараз виробляють довідки про оренду квартир в певному районі, навіть якщо по факту там не живуть, щоб полегшити прийом дітей в обрану школу. То навіщо ускладнювати зараз людям життя?

Взагалі, я переконаний, що з часом запрацює механізм «гроші за дитиною». Що це означає? Визначати місце навчання будуть батьки і сама дитина, а кошти в цю школу поступатимуть від громади, де зареєстрована сім’я. Це стане стимулом, щоб вкластися і підняти рівень свого закладу. Аналогічно це стосуватиметься і медичних закладів. Якщо медична реформа не зазнає суттєвих змін, то проблем не виникне, хіба труднощі перехідного етапу.

Читайте також: Знайдіть свою школу. Інтерактивна карта з адресами у Львові

А не виникне проблем з відсутністю місць у школах Винників?

Зі школами в нас проблем немає. От з садками справді було складно. Але вже цього року здаємо новий – найбільший і, думаю, найкращий в області садочок. Додатково з осені мають відкритися три приватних садки. Але навіть з урахуванням цього буде потреба робити ще один.

Зараз Винники – одне з небагатьох міст, де є природний приріст за рахунок об’єктивного розвитку міста. Це тішить, але цьому потрібно приділяти увагу. Тому і плануємо нову соціальну інфраструктуру.

За даними одного з найбільших сайтів нерухомості Львова «Енциклопедія Новобудов», третім за популярністю запитів нерухомості по Львову є запити «Новобудови Винники». На першому місці «новобудови Львів», на другому «новобудови Сихів». Винники – третій найбажаніший район для пошуку житла. Наскільки співвідносяться будівництво і інфраструктура?

Перше: свого часу ми прийняли рішення про можливість висотного будівництва тільки у верхній, північній, частині міста. Якщо ми можемо побачити будинки у п’ять поверхів і вище – то тільки там. Друге: територія міста обмежена, і об’єктивно – житла є достатньо. Ми зараз готуємо одну ділянку, площею 1,5 гектари, на аукціон, але не спішимо з цим.

Житло ж будується не тільки для того, щоб стати об'єктом купівлі-продажу. Житло будується, щоб реалізовувати потреби людей, які хочуть придбати нове помешкання, і враховувати побажання тих, хто вже тут живе. Створювати для них дискомфорт було б неправильно. Я вже згадував, що буде потреба ще в одному садку. Також потрібні спортивні об’єкти. У нас є унікальний стадіон і спортивні поля, є приватний заклад з басейном і тренажерним залом, постане Академія футболу, з’являться нові об’єкти, у тмоу числі біля озера. Але об’єктивно бракує ще одного великого басейну.

Потребуємо також розширення дитячих центрів. Маємо фантастичні заклади дозвілля, центр дитячо-юнацької творчості, музичну школу з прекрасними колективами і чудовими результатами. І треба розвивати цю тенденцію. Якщо її упустити, то місто буде приречене.

Читайте також: Де будуватимуть у Львові житло в наступні роки. Огляд районів. Карта

Зараз у Винниках ремонтують багато вулиць. Коли планується завершити розпочаті ремонти і що ремонтуватимуть далі?

У цьому році завершуємо важливий етап каналізування південної частини міста – зроблено два колектори, модернізовано очисні системи та водовідведення. До осені має закінчитися ремонт центральної вулиці міста – Галицької, яка веде на кільцеву. У планах ремонт вулиць Шевченка, Злагоди, Ломоносова, Забави і Франка з виїздом на Галицьку. Завершуємо освітлення міста – виконано 95% загального об’єму. Завершимо кінцевою родзинкою – освітленням дороги Львів-Винники.

Винниківське озеро цьогоріч стало об’єктом львівських топ-новин. Зараз воно на реконструкції, очікуються великі зміни. І багато людей цікавляться: що планується і чи збережеться безкоштовний вхід для місцевих? Як взагалі в цьому питанні визначати місцевих: це винниківчани чи всі львів’яни? Місцеві – це хто?

Юридично – реконструкція зараз проводиться замовником робіт. Це Академія футболу, яка суборендує озеро в ТзОВ «Краківський ринок». Сама угода оренди не змінювалася, і всі її норми – у тому числі і безкоштовний вхід для винниківчан – залишаються чинні.

Що стосується винниківчан чи львів’ян, то скажу особисто від себе. Я виріс у Львові, працював як у Львові, так і у Винниках. Як я можу вважати когось чужим?

А щодо безкоштовності: ось, наприклад, вхід в львівський Парк культури безкоштовний, але атракціони ж платні, правда? Думаю, така ж модель буде працюватиме згодом і тут. Можливо, будуть окремі визначені дні, коли атракціонами можуть користуватися діти безкоштовно, але будьмо відверті – чудес не буває. Якщо хтось вкладає свої інвестиції в прибирання, догляд, очищення – то зробити абсолютно все безкоштовним нереально.

І, до речі, не треба забувати про інші озера. Чомусь не звертають уваги на Наварію. А вона потребує допомоги. Уже сьогодні потрібна якісна програма і для Наварії, і для «Яворівського моря». Там також можна створити прекрасні об’єкти інфраструктури. І якщо думати про «Великий Львів», то це потрібно робити вже зараз.

Читайте також: Чому у Винниках спустили озеро і що на нього чекає

З точки зору відпочинку і рекреації Винники мають чудовий потенціал. Розвиватимете його й далі?

Можливості Винників у рекреації та туризмі – фантастичні. Хочемо розвивати парки. Молодіжна рада, яку ми створили, вирішила відновити Вайнберг-парк (за ім’ям історичної назви району). Маємо кілька незавершених судових процедур стосовно повернення місту ділянок, але, сподіваюсь, усе зуміємо вирішити.

Також направили кілька листів до Києва про статус Винниківського лісництва – йому потрібно надавати статус парку. Припинити планові вирубки, здійснити паркове планування і зручну екологічну інфраструктуру. Якщо відкладати, то є ризик, що в майбутньому цю територію просто «з’їдять». І якщо львів’яни справді переживають за озеро, то вже сьогодні спільно можна було б почати роботу над створення цього парку.

Сергій Смірнов

Фото Надії Марченко

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.