Медична реформа в Україні триває попри війну. На якому етапі вона зараз.

Чи формують у Львові спроможну мережу медичних закладів; з якими викликами зіткнулися заклади охорони здоров’я Львова під час реорганізації та які плани щодо неї в місті й регіоні; чи можлива синергія державної та приватної медицини; на що найбільше скаржаться пацієнти і як можна вирішити ці проблемні моменти, Tvoemisto.tv з’ясовувало в межах дискусії «Львів медичний. Як у місті та регіоні реформують заклади охорони здоров’я».

На якому етапі реформа

Реформування вторинної ланки меддопомоги розпочалося в Україні в 2020 році. Це другий етап медреформи, у який Львів активно включився: є зміни, договори з НСЗУ, заклади охорони здоров’я підписали пакети відповідно до профілю і надають послуги, за які отримують фінансування. Як зазначає керівниця управління охорони здоров’я ЛМР Марта Матюшко, перші етапи показали дієвість реформи, покращили стан закладів і доступність пацієнтів до допомоги. Інформування пацієнтів відбувається на кожній ланці меддопомоги. 

«Пацієнт не має сам приходити в спеціалізований заклад меддопомоги і казати, що хоче отримати допомогу. Суть реформи в тому, що визначальною мусить бути первинна ланка. Головними є профілактика захворювань і скринінги. Після впровадження другого етапу медреформи пацієнт отримує консультацію вузьких спеціалістів після сімейного лікаря. Він скеровує на спеціалізовану ланку, лише якщо це за межами його компетенції, – наголошує вона. – Але культура лікування й медобізнаності пацієнтів не встигає за прогресом реформи. Часто люди звертаються до вузького спеціаліста, бо так зручно чи подобається лікар, оминаючи сімейного, просто вимагаючи скерування в реєстратурі. Але саме сімейний лікар має визначити, консультації якого спеціаліста потребує пацієнт».

Вона додає, що уже почався третій етап медреформи – інфраструктурний. У Львові було 22 медзаклади, а тепер стало три територіальні медичні об’єднання без урахування поліклінік і «первинки». Львів хоче завершити цей етап до 1 січня 2024-го і працювати вже за новою системою, бо постійний процес реформування не на користь ані закладам, ані пацієнтам. Початок роботи госпітальних округів передбачений з 2024 року, план розвитку такого округу розрахований на три роки. 

«Статус закладу – кластерний, надкластерний – не передбачатиме переваги при укладанні договорів із НСЗУ. Для пацієнтів завершення третього етапу не змінить майже нічого, всі види допомоги залишаться. Це для того, щоб заклади могли працювати ефективніше і пацієнт міг отримати всі послуги в одному з них», – запевняє чиновниця. 

Комунальні некомерційні медзаклади зараз фактично є господарськими товариствами, які не отримують фінансування, а працюють із НСЗУ та на рівні з приватними підприємствами за фінансовим планом заробляють кошти. З бюджету напряму вони отримують тільки відшкодування за комунальні послуги і фінансування місцевих програм, затверджених на рівні територіальних громад.

Перше ТМО: екстрена допомога та реабілітація

До Першого медоб’єднання входять лікарні Святого Пантелеймона (вул. Миколайчука, 9), Святого Луки (вул. Навроцького, 23) і Святого Миколая (вул. Орлика, 4). Тут 4000 співробітників, 250 реанімаційних ліжок, 54 операційні ліжка тільки в лікарні на Миколайчука. Директорка з розвитку Лікарні Святого Пантелеймона Ірина Заславець каже, що Перше ТМО – найбільший надавач послуг у співпраці з НСЗУ в Україні: законтрактовані 33 пакети із 35 можливих. 

«Два роки тому ми ставили собі за мету мати на рік проти 30 тисяч пацієнтів 100 тисяч у лікарні на Миколайчука. В 2021-ому мали 120 тисяч, торік на все ТМО – 520 тисяч. Половина з них – у лікарні на Миколайчука», – розповідає вона.

Сюди їдуть на реабілітацію, протезування. Кожен третій пацієнт, який очікує протезування, потребує повторної ампутації. Тому в Першому ТМО навчають хірургів з усієї країни, як правильно робити ампутацію для протезування, щоб людині не треба було затримуватися ще на два-три місяці в системі охорони здоров’я. 

«Нам бракує площ, не вдалося купити готель «Власта», але ми не полишаємо надії знайти інше місце під реабілітаційний центр. (через декілька днів Першому ТМО передали приміщення Львівської єпархії УПЦ МП на вулиці Пекарській, - ред. ) Бо частина пацієнтів, особливо тих, що прибувають на протезування чи реабілітацію, не мають потреби перебувати в стаціонарі. Житло у Львові дороге, тож ми не можемо виписати пацієнта і сказати, щоби він іще місяць жив деінде і приходив до нас. Змушені тримати його в лікарні», – пояснює Ірина Заславець.

11 квітня Перше ТМО відкриє новий реабілітаційний корпус зі стаціонаром на понад 50 ліжок і можливістю амбулаторного ведення пацієнтів. Потім робитимуть ремонт приміщення у Брюховичах.

Друге ТМО: планова й паліативно-госпісна меддопомога

До складу Другого ТМО входять 1-ша, 4-та і 5-та міські клінічні лікарні та комунальна лікарня «Хоспіс». Тут понад 200 тисяч задекларованих пацієнтів. Найбільший акцент у цьому ТМО зроблений на планову й паліативно-госпісну допомогу. Як пояснює виконувач обов’язків гендиректора Другого ТМО Андрій Миськів, тут пацієнтів приймають тільки за скеруванням, тобто після первинної ланки. В медреформі основний акцент на сімейних лікарях, і саме вони відповідно до скринінгу мають визначити маршрут пацієнта: які обстеження він повинен пройти за рік, які аналізи здати, в яких спеціалістів обстежитися, а також пройти профілактику онкозахворювань.

«Уже другий рік триває програма ЛМР «Здоров’я львів’ян». Є все необхідне обладнання, укладені договори з НСЗУ, щоби можна було обстежитися планово та безкоштовно. Але пацієнт має розуміти, що, отримавши скерування, треба пройти обстеження і отримати консультації спеціалістів. Потрібна співпраця лікаря і пацієнта, без неї досягнути мети цієї реформи неможливо. Лише так основні фінанси йтимуть на профілактику захворювань, а не на боротьбу з їхніми ускладненнями, – вважає він. – Інколи ми відмовляємо в госпіталізації людям, які приходять лише зі скеруванням, без бодай якихось обстежень. Ми маємо надавати планову меддопомогу, а не так, щоби вони лягали у стаціонар та їх обстежували. В таких випадках або сімейний лікар не визначає маршрут пацієнта, або ж пацієнт за колишньою практикою попереджає лікаря, що йде на операцію, тож йому конче треба виписати скерування. Ми аналізуємо такі випадки, наголошуємо, що має бути комунікація для обговорення маршруту пацієнта».

Цього року Друге ТМО планує купити апарат КТ і зможе на амбулаторному лікуванні за електронним скеруванням робити безкоштовне дослідження. Але запити на таку послугу дуже часті, тож треба бути готовим до черг.

Щодо напрямку паліативно-госпісна меддопомога Друге ТМО розвинуло роботу мобільних паліативних бригад для людей, які не можуть потрапити на стаціонарне лікування. Укладений договір із НСЗУ, лікарі та медсестри надають допомогу таким пацієнтам в них удома. 

«У стаціонарному лікуванні цього напрямку відчувається нестача ліжок. Працюємо над вирішенням цієї проблеми. Банально бракує приміщень, а ті, що є, потребують капіталовкладень. Однак завдяки проєкту, який виходить на фінальний етап, невдовзі отримаємо донорські кошти», – анонсує Андрій Миськів.

Третє ТМО: акушерсько-гінекологічні послуги

Третє ТМО об’єднало два заклади – 3-тю міську клінічну лікарню та пологовий будинок №1 на Мечникова. Спеціалізується на акушерстві й гінекології. Має до 1000 працівників. Було фактично нерентабельним і до кінця 2022 року мало заборгованість щодо зарплат працівників, доки місто не виділило понад 28 млн грн на її закриття. Керівниця управління охорони здоров’я ЛМР Марта Матюшко пояснює, що зараз із Третім ТМО працює робоча група під головуванням першого заступника міського голови, до якої входять депутати, представники управління охорони здоров’я, трудових колективів ТМО і його адміністрації: 

«Фіналізуємо роботу і на основі її результатів дамо відповідь, якою бачимо в майбутньому роботу Третього ТМО, його організаційну структуру і функціонування».

Очільниця Третього ТМО Леся Кобецька наголошує: щоби далі розвиватися, треба проводити оптимізацію, шукати благодійників і частково перекваліфіковуватися.

«У нас 202 ліжка, які заповнюються впродовж року на 44,6%, якщо говорити про стаціонари. В 2022 році ми прийняли 3500 пологів, але порівняно з 2021-им ця кількість зменшилася на третину. За даними січня і лютого 2023-го, також знижується. В країні війна, є демографічні проблеми, багато жінок виїхали за кордон, багато їдуть туди народжувати, зокрема в Польщу», – констатує вона.

Ще в 2019 році пологові на Мечникова й Раппопорта були дуже активні – не працював перинатальний центр, був закритий пологовий будинок обласної клінічної лікарні, тому вони брали на себе усе навантаження. І хоч пологи є пріоритетною послугою, за неї НСЗУ платить добре, однак є надмір акушерів-гінекологів, а випускники медвишів і далі обирають цю спеціалізацію. 

«У стаціонарі на Мечникова є 40 лікарів, які працюють на чверть чи навіть на пів ставки. Ми проводили аналіз ефективності та бачимо, які лікарі навантажені, а які неефективні та могли б перекваліфікуватися. Проводимо оптимізацію, щоб зекономити гроші, залучити благодійні кошти, розробляємо проєкти для залучення грантодавців. Маємо висококваліфікованих спеціалістів, які приймають по 300 пологів на рік, щоденно працюють, оперують. Але є й такі, що мають по двоє пологів, однак їх треба утримувати, платити зарплату. Це не погані лікарі, в них непогана кваліфікація, але вони не мають практики, пацієнтів, з якими могли б працювати, здобувати досвід», – аргументує Леся Кобецька.

Також Третє ТМО розвиває напрям спеціалізованої амбулаторної допомоги, бо жіночі консультації рентабельні, добре працюють. Пацієнтів залучають різними акціями, наголошують, що тут і тут можна безплатно та швидко обстежитися, є сервіс і комфорт. Працюють над зменшенням кількості абортів.

«Ми співпрацюємо з благодійною організацією Save live international, яка відкриває центри в кожному обласному центрі, допомагає жінкам, що пережили насилля або хочуть зробити аборт через економічні та інші проблеми. Кожен лікар – сімейний чи жіночої консультації – має працювати з такими жінками, переконувати їх народжувати, бо певний відсоток таки вдається умовити», – вважає очільниця Третього ТМО.

Також у Третьому ТМО шукають вирішення проблем гінекологічного відділення, що на вул. Русових. Колись там було 90 ліжок, але після ковіду навантаження зменшилося вдвічі, тому залишилося тільки 35. 

«Це п’ятиповерхове приміщення площею чотири тисячі квадратних метрів, яке треба опалювати, оплачувати комунальні послуги. Мовилося про оптимізацію, але зараз ми працюємо над збільшенням кількості пацієнтів і послуг інших напрямків – естетичної медицини, розширення лапароскопічної гінекологічної хірургії. Також там є центр планування сім’ї», – додає Леся Кобецька.

Що з приватною медициною

Співзасновник медцентру NOVO Андрій Іонов розповідає, що його заклад є установою благодійного фонду і діє як благодійна організація: отримує плату за послуги у вигляді благодійних внесків, з яких дає зарплату лікарям і медпрацівникам, купує ліки, сировину, матеріали, здійснює сервіс наявного обладнання і закуповує нове. За кошти, які залишаються, надає благодійну умовно безкоштовну допомогу згідно з програмами, затвердженими експертною радою. Тут є різні категорії – діти-сироти, ветерани, переселенці. 

«Нам вдалося створити perpetum mobile, який заробляє гроші без зовнішнього фандрайзингу, забезпечує можливість надання медичних послуг і працює вже 10 років. USAID у своєму репорті писала, що це дуже важливий досвід», – каже він. 

Але співзасновник медцентру вважає, що загалом у медицині чимало проблем, починаючи із самої реформи. Адже Уляна Супрун обрала для неї британську модель, яка відносно добре працює в Англії та США, проте, на його думку, має величезну кількість недоліків: 

«Я часто буваю в цих країнах і не в захваті від рівня тамтешніх медпослуг, їхньої доступності. Якщо ця система запрацює у нас, то потрапити до лікаря чи отримати послугу буде дуже важко, невчасно і дорого».

Також Андрій Іонов вважає, що варто обговорити ситуацію з медициною Львівщини. Вже створений госпітальний округ, у ньому працюють лікарні та медзаклади обласного підпорядкування. Але його стратегію не визначили і не розвивають, нема показників, до яких мала б тягнутися медгалузь області. Та й комунальна медицина Львова не стикується з політикою госпітального округу, діє самостійно, координація зусиль комунальної та обласної медицини недостатня. 

«Поруч є дві лікарні, але в обласній можуть лікуватися і львів’яни. Це дублювання послуг. На закупівлю обладнання витрачають гроші, але хто може оцінити його потрібність? Для прикладу, NOVO має комп’ютерний томограф Toshiba, на 164 зрізи, і завантажений він дуже відносно. Потужності апарата дозволяють робити вп’ятеро більше досліджень, – пояснює співзасновник медцентру.

Андрій Іонов дивується, навіщо купувати дорогі апарати для лікарні, що поруч, якщо медцентр може надавати такі самі послуги за кошти, передбачені пакетом НСЗУ, зекономивши потенційні видатки бюджету. Адже на зекономлені гроші можна купити ангіограф чи ендоскопічну стійку Storz.

І описує ще одну ситуацію: NOVO інвестував чималі кошти у створення відділення фетальної хірургії на 10 одномісних палат, чотири операційні, орендує приміщення до 2042 року, закупив унікальне обладнання, домовився з лікарями зі США, Бельгії, Великої Британії про те, що вони приїдуть сюди оперувати.

«Нас змусили покинути це приміщення для того, щоби відкрити там пологове відділення.Чому? Є проблеми з народжуваністю, низьке завантаження Третього ТМО, а в Першому ТМО відкривають нове пологове відділення? До того ж нас викидають з приміщення, яке ми обладнали своїм коштом. Який цільовий критерій такого відкриття? Чому ми не можемо надавати дуже потрібні послуги через нерозуміння важливості синергії?» – дивується Андрій Іонов.

Натомість Марта Матюшко пояснює, що це відділення відкривали тільки для жінок із патологічним перебігом вагітності, внаслідок якої народжуються діти з додатковими потребами у виходжуванні. Щоби не витрачати час на доправляння таких немовлят із пологового до дитячої клінічної лікарні. Це рішення підкріплене вимогою до напрямків медобслуговування, які повинні бути в надкластерних лікарнях. Відповідна вимога є й у ВООЗ. Тому відкриття такого відділення – не просто потреба, а й вимога до надання меддопомоги на певному рівні, особливо тепер, коли багато дітей народжуються з вадами або ж відхиленнями, які потребують нагальної меддопомоги.

«Це правильне рішення, бо коли ви хотіли створити цей центр, то, напевно, теж переслідували мету допомагати таким дітям. Коли в розмовах із світовими спеціалістами порушується питання Охматдиту, то вони питають, де там пологове відділення, і дивуються, чому його нема. Перинатальний центр також не має дитячої невідкладної меддопомоги, педіатричного відділення... Я не є керівником Першого медоб’єднання, тож не можу сказати, як відбувався процес погодження та виселення вас», – коментує чиновниця.

І додає, що входить у робочу групу, яка працює над цією ситуацією, і сподівається на позитивний результат роботи, який задовольнить обидві сторони цього конфлікту. 

Андрій Іонов наголошує, що оптимальне використання ресурсу та синергія дуже важливі, адже медцентри та приватні надавачі медпослуг мають багато можливостей, з ними варто співпрацювати, використовувати їхні знання та досвід. NOVO не раз звертався з пропозиціями щодо приватного державного партнерства, яке ще не працює в Україні, але це не означає, що не треба шукати шляхів його організації. 

«Під час війни синергія, підсилення кожною стороною загальних зусиль дуже важливі, але їх нема. Закликаю подумати, як можна успішно співпрацювати, використовувати потенціал одні одних. Розумію, створюються величезні об’єднання, які мають свої переваги й недоліки, але співпраця необхідна. Хибно думати, що ми не зробимо всього, що можемо. Треба розвивати своє, використовувати різні наявні можливості», – резюмує він. 

Чи можлива синергія та конкуренція між державною, комунальною та приватною медициною

Голова правління Львівського кластера медичного бізнесу Наталія Касаткіна вважає, що пацієнти ходять по колу між державним і приватним секторами. Саме тому приватна медицина Львова в 2021 році об’єдналася в кластер. Їй важливий пацієнт і розвиток меддопомоги – первинної, вторинної, пожиттєвої. І, як показує кластерна діяльність, за кластерами велике майбутнє. Та ж Східна Європа охоче співпрацює з проєктами. Мовиться не лише про приватну, але й про державну медицину. 

«Скажу як споживачка послуг: те, що пропонує Перше ТМО зараз і вісім років тому, коли там лежав мій батько, це небо і земля. Але споживачеві важлива не кількість послуг, а якість, інформування про безкоштовні та платні послуги при вході до закладу і до вторинної ланки. Певну кількість днів пацієнт перебуває в лікарні, а далі його виписують з його проблемами. І, як правило, він приходить у приватний медцентр, бо там фокус спрямований на пацієнта. Це те, що в ТМО щойно розвивається. Медцентри мають бути чесними з пацієнтами, надавати якісні послуги, інакше їх поглине конкуренція», – пояснює вона. 

Приватна медицина – це переважно малий і середній бізнес, люди, які чітко реагують на зміни, є гнучкішими в цьому. Багато компаній напрацювали певний досвід, яким не проти поділитися. Якщо є потреба щось обстежити, то, як у Львові прийнято, люди питають, який лікар добрий, шукають спеціалістів із безперервним профрозвитком. 

«Я маю стосунок до приватної реабілітації. Можна набудувати багато приватних реабілітаційних центрів, але виникає проблема кадрового голоду. Випускник нашого медуніверситету не дуже відповідає сучасним вимогам щодо реабілітації. Часто буває, що пацієнта прооперували, він пройшов первинну реабілітацію, а потім шукає, куди йти далі, щоби покращити свій стан здоров’я», – додає Наталія Касаткіна.

Представниця кластера медбізнесу вважає, що можна створювати спільні проєкти з профілактики захворювань. Їх уже починали, але не завершили. Саме превентивна медицина дозволить зменшити навантаження на ТМО. 

«У нас низький рівень любові до себе. Ми звертаємося до лікаря, коли вже пізно, коли проблему важко вирішити і державній, і приватній медицині. Тому поліпшення здоров’я таких пацієнтів є викликом. Як-от дітей із невиправними сколіозами. Це біда ХХІ століття, про це треба говорити!» – наголошує вона.

Ірина Заславець, натомість, каже, що приватні та державні лікарні мають однакові можливості в залученні пацієнтів. Про конкуренцію тут говорити не доводиться, бо в Україні досі спостерігається дефіцит якісних послуг, але державна лікарня може створювати такі самі умови, що й приватний заклад. Все залежить від того, що вибере пацієнт.

«До нас зверталася жінка, син якої повернувся з протезування у США: «Протез місяць стоїть в кутку, а син у депресії. Допоможіть, витягніть!» На жаль, незадоволені пацієнти, не отримавши послуг, яких потребували, будуть завжди. Людина завжди вибирає, шукає, де краще”.

 Представниця Першого ТМО стверджує, що їхня команда будує свою роботу так, аби пацієнт мав зручний шлях, доступ до всіх спеціалістів, які збиралися б довкола нього. Саме тому в питанні мультидисциплінарних команд вони є зразком для державних медзакладів країни. 

«Ми єдині в країні, де в складі мультидисциплінарної команди є протезисти. Намагаємось поширити цю практику, залучаючи МОЗ, Мінсоцполітики та інші відповідні міністерства. До нас приїжджають працівники, зокрема із приватних медзакладів, з усієї країни, дивляться, як побудовані процеси, бо хочуть запускати протезування в себе. Треба об’єднуватися», – додає вона. 

Андрій Миськів наголошує, що і в державних, і в приватних закладах працюють однакові спеціалісти. І хоч частина з них остаточно вибирає приватні, дуже багато повертаються саме до роботи в ТМО. 

«Ще чотири роки тому ми дуже потребували обладнання й умов перебування, але реформа та підтримка міста дали змогу покращити матеріально-технічну базу. Тепер ми не поступаємося приватному сектору», – вважає він.

У тому, що всі лікарі Львова працюють задля пацієнта, впевнений голова комісії охорони здоров’я та соціального захисту ЛМР Валерій Веремчук. І те, що пацієнт, отримавши електронне скерування, сам обирає, йти в установу з пакетом НСЗУ чи ні, це перевага. В певних випадках і конкуренція не зашкодить, бо пацієнт від цього буде тільки у виграші. Приватна медицина давно досягла рівня, якого прагнули, а комунальна почала доганяти приватні заклади, але це робота на роки. 

«Останні три роки ми говоримо про сотні мільйонів гривень, виділених із бюджету розвитку на комунальну медицину. До цього мовилося про 10-12 мільйонів на рік. То який розвиток міг бути при таких інвестиціях? Та й потік пацієнтів там величезний: лише в Першому ТМО 52 тисячі операцій на рік. До нас щотижня приїжджають потяги з евакуйованими, пораненими на війні, – каже депутат. – Нам нема що ділити, Андрій Іонов добре каже, що потрібна кооперація та синергія. Такі центри роками «закривали» те, чого в міста не було. Тож треба співпрацювати з ними, бо від цього залежать життя і здоров’я людей».

Питання від читачів і глядачів

Чи «ходять гроші за пацієнтом», які послуги безкоштовні, а які платні?  

У всіх медзакладах міста є інформаційні стенди з необхідною інформацією – ця умова прописана в договорі з НСЗУ, пояснює Марта Матюшко. В Першому ТМО вони у приймальному відділенні, в поліклініках – у приймальному відділенні або холі, де є реєстратура. Але пацієнти хочуть вичерпної інформації про кожен вид допомоги згідно з програмою медичних гарантій, про всі послуги в пакетах, а це складно.

«Загалом щодо того, які бувають види пакетів, є роз’яснення, але якщо конкретно, то кожен випадок потребує окремої методики лікування, тому фізично неможливо чітко прописати їх усі. Зараз у Першому ТМО розглядають можливість візуалізації інформації за допомоги інтерактивних екранів. Так пацієнт зможе побачити перелік наявних безкоштовних медикаментів, дізнатися про безкоштовні види послуг, згідно з пакетом, і платні, поза пакетом, за які треба розрахуватися», – резюмує чиновниця. 

Ірина Заславець наголошує, що всю невідкладну меддопомогу тут надають безкоштовно. Якщо треба зробити КТ і це входить у пакет, то таке дослідження буде безоплатним, бо НСЗУ контрактує лише так. Також є телефон для скарг. 

«Якщо вам не надають допомогу, можна скаржитись, у заклад прийде перевірка, ми всі мали таку практику. Але більшість людей має телефон з інтернетом і може про все дізнатися. Питання в тому, наскільки люди хочуть дізнатися: тих, які воліють розібратися, менше від тих, які не воліють, але скаржаться, що щось незрозуміло. Ми отримуємо листи про розміщення інформації, про різні заходи, акції, різні уточнення, маємо подавати інформацію про наявність ліків. Окрім цього, є ресурси, де можна це моніторити в кожному медзакладі. Тож усе залежить від бажання розібратися як у закладі, так і вдома – через інтернет», – вважає вона.

Наталія Касаткіна каже, що «гроші ходять за пацієнтом» не в усіх галузях, що багато що прописане «під» держзаклади і не стосується приватної медицини: 

«Мені не потрібні вісім медсестер, щоб зробити людину здоровою, мені потрібний грамотний фізтерапевт і мультидисциплінарна команда». 

Чому треба платити за МРТ чи КТ, якщо апарати придбані коштом держави, комунальним, тобто за податки людей, і з тих же податків виплачують зарплату лікарям?

Більшість нового і вживаного обладнання є благодійною допомогою від урядів інших країн, від інших міст, наголошує Валерій Веремчук. Над цим працюють керівники закладів. Але навантаження на обладнання величезне, його потрібно в рази більше не тільки в лікарнях, але й у поліклініках. 

«Три роки тому не було комунальних апаратів КТ, МРТ, ангіографа. Сьогодні вони є в усіх лікарнях Першого ТМО. В бюджет цього року закладені кошти на купівлю КТ для Другого ТМО. Має бути покращення умов і обладнання, бо без цього лікування нереальне, – вважає він. – Ми з Мартою Матюшко побували в усіх поліклініках і узгодили з керівництвом, що цього року вони мають закупити завдяки своєму фінансовому ресурсу. Бо поліклініки мали б брати на себе велике навантаження, щоб не доводити людей до лікарень».

Проблема в тому, що тарифи на медпослуги, які відшкодовує НСЗУ, в багатьох випадках є значно нижчими, аніж собівартість цих послуг, пояснює Марта Матюшко: 

«Для прикладу, середня вартість МРТ-дослідження становить 1600 гривень, НСЗУ відшкодовує 560 гривень. Жодна приватна структура за такі гроші його не зробить».

Якщо дослідження входить до відповідного пакету НСЗУ і на нього є скерування, то людина вже не платить за нього. Але якщо пацієнт просто хоче пройти МРТ, КТ чи УЗД, то мусить заплатити за це, наголошує Ірина Заславець.

«Платна послуга – це не комусь у кишеню, а офіційний платіж, кошти з якого спрямовують на амортизацію, заміну деталей, ремонти. Та й треба з чогось перекривати послуги, за які держава не доплачує, для того, аби ця техніка функціонувала. Завдяки цьому ми можемо покращувати умови та можливості для пацієнтів, забезпечувати відповідною зарплатою висококваліфікованих спеціалістів. Обладнання також потребує обслуговування, а фахівці – гідної зарплати. В Першому ТМО за 2022 рік пролікували 512 тисяч пацієнтів. Потік величезний, навіть ліфти ламаються. Не кажу вже, що лампочка в обладнанні, яке вийшло з ладу, може коштувати десятки тисяч гривень», – аргументує вона.

Андрій Миськів додає, що зараз багато звернень з приводу безкоштовних послуг. Якщо мовиться про планові дослідження, як-от КТ, МРТ та інші, то на сьогодні вони платні, але тарифи за електронним скеруванням все одно значно нижчі, аніж у приватному медзакладі. 

«Львів практично не має такої послуги, як безкоштовне КТ-дослідження при планових призначеннях. Якщо у нас є пацієнти, які не можуть дозволити собі платну КТ, то звертаємося у Перше ТМО. Від початку реформи НСЗУ запевняє, що не може стовідсотково забезпечити надання медичних послуг державою. В жодній країні світу такого немає. І про це треба говорити відкрито», – констатує він.

Чи відкрита інформація про отримане обладнання і тендери?

Зі слів Валерія Веремчука, за три роки фінансування медицини зросло в рази. За 2022-ий Перше ТМО отримало 2,5 млрд грн, 55% із них – кошти за послуги як оплата НСЗУ і лише 17% – з бюджету: відшкодування комунальних послуг і деякі програми. Основне, на що скеровують бюджет розвитку, це купівля обладнання і проведення капітальних ремонтів, які місто почало фінансувати після реформування.

«В Другому ТМО тривають величезні зміни, Третє ТМО докладає великих зусиль, щоби старі приміщення, які десятиліттями не ремонтували, привести до функціонального стану. А на це знадобляться величезні ресурси», – каже він.

Ірина Заславець запевняє, що Перше ТМО відкрите на комунікацію, робить дописи на сторінці у фейсбуку, наприклад про новий апарат МРТ – коли він запрацює. І якщо є питання, приходять відповідні органи та перевіряють. 

«Нас постійно перевіряють, стежать, аби жодна копійка не була витрачена неправильно. Про тендери ми не писали, але повідомляємо про них журналістів, які приходять до нас із офіційним запитом, протягом п’яти робочих днів, за винятком форс-мажорних ситуацій. Добре розуміємо, що означає заголовок «Проігнорували запит і не відповіли». Краще все-таки відповісти», – вважає вона.

Що змінять е-рецепти та як розібратися в них старшим людям? 

У Першому ТМО є 1000 лікарів «первинки», і е-рецепти можуть створити додаткове навантаження на медсистему. Але це на користь населенню, бо це превентивний крок, щоб люди не зверталися із задавненими хворобами. 

«МОЗ дав роз’яснення, що й паперовий рецепт залишається актуальним. Для пересічних людей нічого не зміниться, це крок до цифровізації. Тепер усе в телефоні, і е-рецепти – це про прогрес. Якщо говорити про рецептурні препарати, то ми знаємо, що таке антибіотикорезистентності. Коли наші військові після повномасштабного вторгнення потрапляли в європейські клініки, то їх не брали жодні «важкі» ліки. Знаємо, як під час ковіду використовували антибіотики, яка резистентність була в суспільстві, яку кількість «фуфломіцинів» люди самі собі виписують, як буквально скуповують ліки», – каже представниця Першого ТМО. 

Андрій Миськів не бачить проблем із е-рецептами для старших людей, вони стоять на обліку. Е-рецепт можна й роздрукувати. Якщо є пацієнти, які підлягають паліативній допомозі мобільних бригад, це просто треба правильно оформити з сімейним лікарем. 

Марта Матюшко наголошує, що пацієнти з хронічними недугами, які перебувають на постійному медикаментозному забезпеченні, давно всі медикаменти отримують за рецептами. А за програмою «Доступні ліки», яка діє багато років, узагалі безкоштовно.

Чому пацієнти із Сихова мають здавати аналізи за скеруванням на Миколайчука, а не на Навроцького?

Ірина Заславець наголошує, що аналізи можна здати в кожному структурному підрозділі Першого ТМО. Андрій Миськів додає, що в Другому ТМО функціонують три клінічні лабораторії, які планують локалізувати в одному місці. Але є мережа амбулаторій (і у Львові, і за містом), де організували пункти забору. І якщо лікар призначає аналізи, матеріал забирають і доправляють у центри, де роблять аналізи. Тож якщо є електронне скерування, можна здати аналіз у поліклініці.

Текст: Марічка Ільїна

Модератор: Тарас Яценко