Що буде з неспроможними об'єднаними громадами? Чи будуть у майбутньому виникати нові ОТГ? Що нового можна очікувати в законодавстві про адміністративно-територіальний устрій України? Про це Tvoemisto.tv розповів народний депутат Віталій Безгін, який очолює підкомітет з питань адміністративно-територіального устрою парламентського комітету з питань регіонального розвитку.

Зміни адміністративно-територіального устрою довго обговорювали, але їх затвердження все одно викликало низку протестів. Чому так?

Це неминучий процес. Будь-яка реформа – непопулярна річ, що призводить до спротиву, з різних причин. Реформа адміністративно-територіального устрою – річ значно більш глобальна, ніж, умовно, ринок землі, тому що стосується  мапи України, яка не змінювалась із 1964 року. Тимчасово окуповані території до уваги не беремо, тому що це тимчасово.

Віталій Безгін. Фото з фейсбук-сторінки

Причин протестів може бути кілька. За великим рахунком, людям байдуже, як називається громада, в якій вони мешкають. Для них головне, щоб вони нормально отримували послуги, щоб діти вчились в хорошій школі, щоб був високий рівень життя, щоб були амбулаторія, ЦНАП тощо. Тому, здебільшого, протести – це спротив тих чи тих сільських голів, локальних еліт, які втрачають через зміни фінансові преференції.

Хоча, дійсно, є моменти, коли невдоволення є природним, зокрема, і через брак комунікації. Щодо Львівщини, то я бачив цей процес із осені 2019, тут команда ЛОДА проводила якісну роботу, реально їздила територіями і доносила позицію. Але не скрізь ОДА чи РДА спрацювали добре.

Читайте також: Львів почав підготовку до об'єднання громад у Львівську ОТГ

Чи оптимальний, на вашу думку, затверджений план територій?

Загалом по країні – ні, не оптимальний. Думаю, протягом найближчих років ми будемо ще бачити зміни, ініційовані самими дрібними громадами, які виявляться неспроможними і добровільно шукатимуть способи укрупнення. Певна кількість таких громад помиратиме. Особливо – громади навколо обласних центрів, великих міст або громади, що залежні, наприклад, від акцизу з пального чи сплати податків великим підприємством, що у разі перереєстрації суттєво вплине на дохідні статті бюджету. Але зміни не будуть радикальними. Зробити краще в адміністративний спосіб, на моє переконання, наразі було не можливо.

На скільки ще може розтягнутись цей процес?

Він безупинний. Ми зафіксували мапу, у нас є 1470 громад, 136 районів. Все інше залежить від тієї чи тієї конкретної ситуації. Якісь точкові зміни відбуватимуться нескінченну кількість часу, як це показує досвід західноєвропейських чи скандинавських країн. Це нормальний процес.

Яким буде механізм цих змін?

Механізм потрібно врегулювати на рівні законодавства. Зараз тут є проблема. Ми бачили не один приклад, коли позиція сільради чи сільського голови не відповідає позиції громадян, часто були кейси з підробкою документів чи непроведенням громадських слухань. Тому механізм має передбачати громадську ініціативу знизу, де остаточне рішення ухвалює чи уряд, чи Верховна Рада. На рівні законодавства це має бути закладено в закон про зміни адмінтерустрою. Він ще не ухвалений, але, думаю, до листопада ми врегулюємо це питання.

У неспроможних громадах мешканці матимуть багато проблем…

Неминуче матимуть. Ну а як? Мешканці громад обрали своїх представників, які агресивно відстоювали позицію щодо, наприклад, збереження громади – щоб не втратити вплив на свою маленьку територію. Люди зробили свій політичний вибір (вибір на місці, а не бренду). Відповідно, вони розділили відповідальність за те, що громада може виявитись неспроможною. Тому проблеми будуть – до ухвалення іншого рішення.

Читайте також: Кабмін створив Львівську ОТГ. Як це вплине на вибори та бюджет

Як це буде вирішуватись?

Я не знаю, як буде, до кого будуть апелювати люди, у яких виникнуть проблеми. Напевно, до всіх. Це нормально. Головне, щоб це якомога швидше конвертувалось в нове рішення.

Чи можна такого чекати на Львівщині, не знаю. А от у сусідній Івано-Франківщині є маленька громада одразу біля Івано-Франківська – вулиця у вулицю. Ця громада не має ресурсу і її самостійність, за яку вона шалено билась, закінчиться тоді, коли міський голова Івано-Франківська виставить їм рахунки за школу, за охорону здоров’я і припинить автобусне сполучення. Після цього протягом місяця вони прийдуть проситись у склад Франківської громади. На жаль, без такого «щеплення» це не запрацює.

Зараз це питання можна вирішити тільки в адміністративний спосіб через рішення Кабінету міністрів України. А далі потрібно буде нарешті ухвалити передбачений Конституцією закон про засади адміністративно-територіального устрою, що ми за 24 роки так і не побачили. У ньому буде закладена ця опція змін.

А чи матимемо законодавство, що регулює створення міських агломерацій?

Законопроєкт давно є, його ще розглянуть. Думаю, навколо Львова усі зацікавлені у тому, щоб Львівська агломерація відбулась, як і влада міста. Я прогнозую, що законопроєкт набуде чинності десь навесні 2021 року.

Агломерація – це складніше утворення, ніж ОТГ. Як розгортатиметься цей процес?

Важко сказати. Ми ніколи в Україні цього не робили. Все залежить від визначених законодавством інструментів і від спроможності лідерів громад, які ухвалюватимуть рішення, до ухвалення договорів. Я не відкидаю, що «перший млинець» буде провальним. Чи буде цим «першим млинцем» Львівщина – ми не знаємо. Це важкий крок і він неминуче впиратиметься в політику, що впливатиме на всі процеси. Вдасться чи ні – подивимось. Це буде експеримент.

Читайте також: У Львівській міськраді створили департамент міської агломерації

Додам, що якщо говорити про Львів, то те, як ми бачимо агломерацію, і як її бачить пан Зубач – трохи різні бачення. На мою думку, пан Зубач намагався підмінити утворення великого Львова як громади терміном агломерація, а це зовсім інші речі.

Де ще в Україні можуть виникнути агломерації?

Ще може бути агломерація на Вінниччині навколо Вінниці і на Луганщині, там де Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне.

Як ви оцінюєте нові виборчі правила? Чи сприятимуть вони тому, щоб території були справедливо представлені в радах?

Це складне питання.  Те, що у нас з’явився глибинний уніфікований виборчий кодекс, те, що в ньому закладений фундамент для сучасних технологій, як от онлайн-голосування чи зміна місця реєстрації онлайн, те, що зможуть голосувати внутрішньо-переміщені особи, те, що будуть важелі для голосування для людей з інвалідністю – це плюс. Але є глибинна партизація, що, на моє переконання, є мінусом для місцевого самоврядування. Уявіть, у раді сільської громади на, умовно, 12 тисяч мешканців, депутати будуть не вирішувати, де робити дорогу чи освітлення, а, в залежності від поділу ради за політичними суб’єктами, дискутуватимуть, чи варто село робити вільною від азартних ігор зоною чи подібне. Це нонсенс. Місцеве самоврядування на маленьких територіях – не про це, воно – про господарництво.

Якщо говорити про пропорційність представництва територій, то, вочевидь, через партійну систему будуть території, представлені людьми, які взагалі відірвані від їхніх потреб. Так, партизувати політичну систему було необхідно, так є в багатьох західних країнах. Але радикально понижувати поріг з 90 до 10 тисяч, не маючи інституційних партій в країні, це – помилка. Я не голосував за цю правку.

Деякі території будуть неякісно або слабко представлені в раді громади – це факт.

Довго точилась дискусія про районні ради, врешті, ЦВК призначила вибори до райрад. Чи за нового устрою вони потрібні?

Мені подобається називати районні ради британськими королевами – хіба немає перук і гарних костюмів. Повноважень – нуль, грошей – майже нема. Це ж рудимент, але він є в Конституції. Думаю, це буде хороший полігон для тренування, щоб у майбутньому бути в раді громади чи депутатом обласної ради.

А коли будуть зміни до Конституції?

Сподіваюсь, у вересні їх зареєструють у парламенті і скерують на висновок до Конституційного суду. Днями почались консультації на рівні комітету, але я від них, відверто кажучи, трохи дистанціювався, тому що вже рік наукове середовище і представники Асоціації місцевого самоврядування говорять про одне і те ж. Можемо, звісно, ще поговорити.

Не можу сказати, що у мене зараз є оптимізм щодо того, що у 2020-2021 році буде реально ухвалити ці зміни 300-ми голосами. Зараз рік місцевих виборів і всі процеси будуть відверто політизовані. Політичні протистояння будуть вище державності, на жаль.

Коли всі ці процеси пройдуть і стабілізуються, якою буде глобальна картина України та її устрою?

Скажу банально. Глобально, хочу, щоб Україна виглядала як Польща. Польща провела цю реформу і діяла набагато жорсткіше.

Не всі громади будуть спроможними і самодостатніми, бо це неможливо на території, де є суттєво дотаційні області. Але ж це реформа не тільки про повноваження, а і про відповідальність. Я розраховую, що у нас буде дві третини спроможних громад і нормальне громадянське суспільство, що контролюватиме владу. Якщо цього не буде, то ми матимемо тих самих місцевих князьків із більшими грошима і повноваженнями.

Загалом децентралізація стимулює розвиток територій – з’являється інфраструктура, можливість отримати послуги на місці, громада сама розпоряджається своїм майном. У вас у Львові зараз є такий кейс, що обласна рада зайшла у конфлікт з міським головою Львова і для того, щоб зменшити податкові надходження для міста, просто перереєструвала підприємства, що є у Львові, у якесь село, що їм підпорядковано. Ми такі речі на рівні закону вб’ємо дуже скоро.

Читайте також: Це буде бімба! Як Славське повертає собі статус туристичної Мекки. Репортаж

Реформа – про конкуренцію всередині, бо зараз українські громади і території не конкурують між собою. З одного боку, битва за інвестора стимулюватиме ріст, а з іншого – призведе до збільшення прірви між прогресивними і депресивними територіями. Але так живе весь світ, це неминуче.

Розмовляла Олександра Бодняк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.