Фото: Тvoemisto.tv

Фото: Тvoemisto.tv

«В Україні неможливий Путін, а в Росії неможливий переможний Майдан», – Ярослав Грицак

2753 0
Tvoemisto.tv поговорило із Ярославом Грицаком про його книгу «Подолати минуле. Глобальна історія України», розпитало, чому українську історію варто сприймати глобально, як це впливає на сьогодення та про Україну, яка знаходиться на зіткненні цивілізацій.

15 років. Саме стільки видатний історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак писав свою нову книгу «Подолати минуле. Глобальна історія України», яка скоро має з’явитися у продажу.

Про глобальність історії України

Моє завдання не відкривати читачеві невідомі сторінки, а допомогти переосмислити те, що ми уже знаємо. Дуже часто дійсний стан речей відрізняється від того, чому нас вчили в школі.

Читайте також: Не вірте історіям, що звучать надто добре. Ярослав Грицак про свободу, правду і майдан

У школі вчать, що ми маємо сьогодні – дійсність. Так само, як і трава, дерева та квіти – вони були. Моя ж теза – історія не була, а сталася. Завжди є процес ставлення чогось.

Один із ключових образів у книзі – поняття народу та нації. Народ – це хащі, а нація – сад чи парк. Щоб народи перетворилися у нації потрібно, щоби були садівники, які підрізають траву та дивляться за деревами. Це можна побачити у тому, як козаки із звичайного військового пограничного формування раптом перетворюються у квінтесенцію української нації. Козаків не можна зрозуміти без відкриття Америки. Якби Колумб не відкрив Америки, то не було б України.

Неможливо зрозуміти історію України тільки з локальних рамок української історії. Розуміння приходить тільки у контексті бачення частини світових процесів. Тому і назва книги «Глобальна Україна».

Як переосмислення історії впливає на сьогодення

Історію варто переосмислювати, позаяк це жива наука. Наука починається з питання. Якщо немає питання – то це набір фактів, а не наука. Літопис, чи каталог – що завгодно.

Переосмислювати треба, бо у нас увесь час виникають нові питання. Питання, які ми зараз ставимо перед собою, відрізняються від питань 100 років тому. Тоді інтелігенція думала, як збудувати українську державу. Історики пробували переосмислювати Україну для того, щоби вона стала державою.

Тепер ми не маємо цього питання, бо Україна, як держава, існує вже 30 років. Зараз виклик є в тому, чому Україна не є успішною. Україна є багатою країною бідних людей. Є всі задатки для того, щоби бути великою успішною нацією зі стабільною демократією, натомість де-факто ми є однією із найбідніших країн у Європі. Моя відповідь тому, що ми не продумали історію. Ми не вийдем на рівень переосмислення, допоки не зрозуміємо, що історія має значення. Щоби стати іншим народом, витворитися як нація, потрібно переосмислити історію. Книжка пропонує спосіб продумування історії своєрідними боксерськими хуками. Звичайними способами це не вдасться, обов’язково має бути трохи шокуюче.

Про найцінніше і найцікавіше у книзі

Я писав цю книгу 15 років – отримав замовлення на цю книжку у 2004 році, одразу після Помаранчевої революції. Якби не коронавірус і можливість сісти за стіл, то не знаю, коли б її закінчив.

Читайте також: В Україні визначили найбільш знакову книжку Незалежності

Найважливіше у кожній книжці – це знайти ключ, образ, на який все нав’язується. Для мене особисто ця книжка цінна через образ Колумба. Я раптом зрозумів наскільки важливими були ці відкриття. Зараз я можу сказати, що це ключова подія всієї історії. Це вперше, коли історія стала глобальною. Раніше ацтеки не знали європейців, а європейці не знали ні їх, ні Австралії – все було локально.

Колумб відкриває Америку одночасно із появою українських козаків. Для мене є дуже важливим співпадіння цих подій. Хоча спершу вони не знали про існування один-одного, а вже за 150 років, під час повстання Хмельницького, ці світи зближаються між собою. Іспанці читають в газетах про повстання Хмельницького, а козаки курять тютюн, який привіз Колумб. Можна згадати слова відомої козацької пісні, де Сагайдачний проміняв жінку на тютюн та люльку.

Я прагну показати, що Україна виникає внаслідок глобалізації, а глобалізація проходить під гаслом піднесення Європи. Америку відкрили не африканці та не китайці, які мали на це великий шанс, а саме Європа. Становлення України значною мірою пов’язане з поширенням європейської цивілізації на весь світ: глобалізації, модернізації та вестернізації.

Думаю, що я не є перший, хто із науковців намагається довести, що Україна – модерний продукт. Не вічний, як у нас у школі вчать, не із трипільської культури. Я розглядаю історію України через історію модернізації Східної Європи, аналізуючи вдалі та невдалі приклади. Для мене невдалим прикладом модернізації є Росія. Там це призвело до напруги, втрат, крові та революцій. Зараз Росії продовжує невдаватися. Символом же невдачі Росії є Путін. Для мене важливо показати, що українці, натомість, далі модернізуються не зважаючи на тимчасові невдачі.

Для того, щоби ми щось мали, потрібно, щоби щось сталося. А для того потрібно докласти зусиль. Слова про вічний український народ, солов’їну мову, милозвучний спів – це набір гарних фраз, які мало що означають. Бо, насправді, Україна є продуктом величезних зусиль багатьох людей. Варто продовжувати ці зусилля та аналізувати проблеми, щоби нам вдалося зреалізуватися.

Про актуальні питання української історії

Історія має відповідати на питання, які зараз актуальні. Одне із них – про статус української мови. Варто дивитися на нього історично і глобально. Я присвятив цьому один із розділів у книзі. Також я виокремив історію українського хліба, пісні, пограниччя та насильства. Це всі питання, які продовжують бути актуальними.

Проблема статусу української мови – історична. Її переосмислення полягає у тому, щоб по-іншому ставити акценти. Переосмислення – це стратегія. Ти інакше формуєш стратегію, розбираєш питання по пріоритетності та важливості. Можна сказати, що для більшості українців статус української мови є важливим. Натомість набагато важливішим є створення незалежних судів.

Читайте також: Люди Твого міста: Ярослав Грицак про Львів як Нью-Йорк Східної Європи

Проблеми, які має Україна – мали всі молоді держави. Це дуже важливо. Тому потрібно порівнювати, переосмислювати в контексті цих нових держав. Ізраїль та Америка на початках мали ті самі проблеми, що й Україна. Як вони виходили з цих проблем та які Україна може зробити з цього висновки.

Мова і релігія важливі, але не настільки, щоби зрозуміти різницю між Україною та Росією. Кардинальна різниця не у мові та у релігії – тут ми достатньо подібні. Найбільша відмінність у різних політичних традиціях. В Україні неможливий Путін, а в Росії неможливий переможний Майдан.

Українці і росіяни категорично розходяться у своєму принципі політичного розвитку. У Росії держава, государственность – це все. Переважна історія Росії – це історія «государства Російського». Натомість в Україні – це завжди історія знизу, історія суспільства. Козаки, Магдебурзьке право, греко-католицька церква – це все риси української самореалізації.

Я намагаюся показати у своїй книзі, що не можна розв'язувати економічні проблеми винятково економічними шляхами. Економіка – це не барон Мюнхаузен, який може сам себе витягти за волосся з болота. Економічні зміни пов'язані із політичними. Щоб стався економічний успіх потрібні глибокі політичні реформи.

Про стик цивілізацій

Україна на стику двох цивілізацій: західнохристиянської і східнохристиянської. Ця історія починається з прийняття християнства з Візантії. З того часу Русь стає частиною Європи, християнської цивілізації та починає одночасно крокувати з рештою Європи. Одна з причин – польські впливи. Польща, як частина католицької цивілізації, привносила на українські землі європейськість. Академік Ігор Шевченко писав: «Захід приходив в Україну одягнутий в польський кожух».

Певні речі, які ми вважаємо польськими, насправді є загальноєвропейськими. Для прикладу – традиції колядок. Це питома традиція Заходу, яка виникає в часи Реформації, коли неосвіченим вірянам намагалися донести головні істини Євангелія, зокрема історію про народження Христа. Зауважте, не існує російських колядок, що ми співаємо на Різдво: про Діву Марію, про Ісуса Христа, про святого Йосипа. Тоді як одна із відомих українських колядок є з іспанською мелодією. Свого часу вона поширилася всією Європою і прийшла до України.

Читайте також: Ярослав Грицак: Не відмовляйтесь від їжі. Пожертвуйте своїм часом

Ми, начебто, близько до Росії і навіть входили у її склад, але у нас інші традиції. У Росії також були козаки, але вони ніколи не стикнулися зі світом Колумба. Важко навести приклад російського казака, який би знав латину, чи грецьку мови. Натомість українські козаки, принаймі гетьмани, їх знали. Хмельницький, Мазепа, Орлик і Розумовський розмовляли латиною. Стенька Разін латинської мови не знав.

Це показує наскільки у нас різна історія та традиція, зокрема політична. В Європі немає обожествлення правителя і самої держави. Тоді як в Росії генсек, президент та імператор – це майже Бог.

Про те, як подолати минуле

Не можна подолати минуле раз і назавжди, так само як і не можна остаточно модернізуватися. Це як рух на велосипеді, коли треба постійно крутити. Кожне покоління має свою модернізацію. Якщо для попередників було викликом створити українську державу, для нас – зробити модернізацію успішною. Припускаю, що для наших дітей та онуків актуальним буде зробити Україну екологічно безпечною для життя.

Україна стане успішною, коли вона почне робити радикальні політичні реформи. Частина із них уже зроблена. Ключова зараз – судова реформа. Поки що це не вдається, але, принаймні, українці намагаються це робити.

Роман Тищенко (Ламанський), Фото Анни Чистякової

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!