Руслан Боровик. Фото: Борис Корпусенко
Сьогодні, 4 травня, об 11:00, у Києві розпочалося прощання із кіборгом-десантником, учасником Революції Гідності Русланом Боровиком. У Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі його проведуть в останню путь і поховають на Берковецькому кладовищі поруч з побратимами з 90-го окремого аеромобільного батальйону. Про це повідомляє «Вечірній Київ».
Молодший сержант Збройних Cил із позивним «Багдад» загинув у бою з окупантами на Сході України. У нього залишилися дружина Людмила і дві донечки – Софійка та Ганнуся. Меншу, Ганнусю, всі запам’ятали, коли вона на Марші захисників 2020 року танцювала перед колоною ветеранів-десантників, яку очолював батько.
Читайте також: Окупанти втратили ще близько 300 військових, 15 танків та 12 безпілотників
Руслан Боровик відомий і як військовий, і як фотограф, нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня. Навіть під час важких боїв він знаходив можливість зробити кілька кадрів на пам’ять. Друзі згадують його як розсудливу, добру та глибоку людину. Руслан завжди був готовий простягнути руку допомоги та був справжнім патріотом України.
Боровик служив за контрактом у ЗСУ, двічі брав участь у місіях в Іраку у 2004-2005 роках. Після звільнення зі служби 12 років працював у банку інкасатором.
Він був учасником Революції Гідності, опісля вболівав за Музей Майдану, був партнером низки заходів і хотів, щоби пам’ять про боротьбу українців за вибір та свободу не згасала. У 2014 році мобілізувався до лав Збройних Cил України, служив у 90-му батальйоні на базі 95-ї окремої аеромобільної бригади (нині ДШВ) на посаді гранатометника. Зайшов у новий термінал ДАП 30 листопада 2014 року. Був поранений. У 2015 році вийшов фотоальбом «ДАП» з його світлинами. Завдяки Русланові збереглися світлини загиблих кіборгів. Книжка фотографій Боровика ДАП стала першою вагомою збіркою знімків із передової.
Потім Руслан працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при КМДА, де допомагав таким самим ветеранам та займався спортивною реабілітацією. Координував культурно-просвітницькі проєкти Центру. Від першого дня повномасштабної війни боєць пішов обороняти Україну як командир Житомирської 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, звідки сам родом. Отримав контузію, але не покинув своє відділення і, відмовившись від госпіталізації, повернувся на передову. Русланові Боровику менш як місяць тому, 19 квітня, виповнився 41 рік. Він загинув у боях на Сході.
