Олексій Скрипник каже, що за останні 10 років Львів дуже змінився. Якщо його раніше любили називати Кремнієвою чи Силіконовою долиною України, то тепер вже перестали. І це свідчить про позитивні зрушення.

«Це говорить про те, що ми виросли. Ми виросли з дитячих штанців, адже ми називаємо себе спайдерменами тоді, коли маленькі. Але коли виростаємо, то розуміємо, що Спайдермен — це круто, але в кіно, а житті цього складно досягти. Кремнієва долина — це 54 мільйони людей, а Львів, м’яко кажучи, трохи менший. Ми виросли і зрозуміли своє місце на карті, що для розвитку ІТ у нас є все. І ми маємо величезні ІТ-компанії, які займаються аутсорсингом, отримують 5-10 мільйонів доларів за кожну іграшку і не дуже хочуть розказувати, які вони круті», — говорить він.

Так само, за словами Олексія Скрипника, молоді вже немає потреби пояснювати, що потрібно вчити англійську мову, — вона це вже і так розуміє. Проте він зазначає, що львів’яни трохи розслабилися, оскільки в порівнянні з іншими містами України він став «європейським і надзвичайно зручним місцем для життя». На його думку, молодь має прийти не лише у Верховну Раду, а й до керування містом, і це допоможе йому далі розвиватися.

«Важливо дивитися на перспективи міста не на два-три роки, а на 100 років, як це, наприклад, у Берліні. Думати про те, де будуть жити люди, де працювати, як зробити місто комфортним для життя і для роботи», — каже Олексій Скрипник.

Андрій Москаленко додає, що Сихівський район також зробив ривок у розвитку за останні 10 років, і значну роль у цьому відіграв запуск трамвая. Місто робить ставку на електротранспорт, тож підписало угоди про купівлю нових тролейбусів та електробусів — екологічних видів транспорту. Сихів перестає бути просто спальним районом — завдяки розвитку інфраструктури і зростанню рівня соціальних послуг.

«У той же час ІТ почало активно розвиватися у Львові 15-20 років тому і вийшло на новий рівень за останні 10 років. І тепер місту треба розуміти, за рахунок чого йому чи його районам робити наступний ривок, адже саме міста зараз у світі задають тон», — каже Андрій Москаленко.

Олексій Скрипник говорить, що наразі у Львові є один недооцінений феномен — це Український католицький університет. За його словами, ІТ-програма в цьому виші такого ж рівня, як у Берклі.

Читайте також: Авіахаби, розвиток міст та підтримка культури. Навіщо Андрію Москаленку Верховна Рада

«Ми почали трансфер науки в збагачення. А потрібно це продовжувати — в інших сферах, інших вишах. Для інновацій найбільше потрібна судова система, потрібні захищені договори, право, щоб ні в кого не було сумнівів, що це все кудись зникне», — каже Олексій Скрипник.

Він додає, що часто підтримують стартапи саме ті, хто заробив гроші в ІТ, адже вони розуміють, що вкладаються в розвиток, у майбутнє. На думку Олексія Скрипника, позитивним є те, що українські ІТ-фахівці їдуть працювати за кордон у великі компанії — частина з них повертається в Україну з досвідом і натхненням робити щось своє.

«Треба продовжувати робити цю інфраструктуру, поєднувати продукти з наукою, гарною освітою, з можливістю розвивати місто. Ми вже давно є європейським містом. Просто потрібно це продовжувати», — каже він.

Андрій Москаленко зауважує, що в українському суспільстві звикли ставитися до невдач як до завершення процесу — раз не вдалося, то і наступного разу так буде. Проте, на його думку, нам потрібно подолати цей скепсис, адже у світі помилки сприймаються як шлях до успіху.

«Нам треба навчитися себе хвалити, позбутися комплексу неповноцінності. Ми не порівнюємо себе ні з ким, і це проблема. Наприклад, в Америці середньостатистичний стартапер починав свою справу три рази, і йому 56 років. Тобто якщо кажуть, що "тобі 20 років, а ти ще не лідер", — це ілюзія, адже статистично потрібно працювати 20-30 років, аби досягти успіху. Суспільство має навчитися толерувати як успіх, так і програш», — каже Олексій Скрипник.

Читайте також: Націоналіст, міський голова, активістка. Хто балотується на Сихові і Личакові

За його словами, в Україні також є проблема із наукою, її підтримкою та розвитком. Як приклад, у першу чергу, він наводить Академію наук України, де середній вік членів президії — понад 75 років.

«Я думаю, що на базі найбільших університетів мають бути дослідницькі інститути — з лабораторіями, розвитком, трансфером технологій, — оскільки прикладна наука може бути прибутковою. Там може бути місце концентрації ідеї. Наприклад, у Естонії створили центр трансферу технологій, що за 7-10 років дозволили створити сотні маленьких наукових підприємств», — говорить Олексій Скрипник.

Крім того, каже він, у вишах потрібно провести незалежну оцінку якості освіти та відмовитися від того, що є неефективним. На його думку, університетів в Україні є забагато, і нам потрібно рухатися в напрямку класичних ВНЗ, де є різні інститути чи факультети.

Олексій Скрипник також додає, що рушієм для розвитку району, міста, країни загалом є молодість, і тому він підтримує рішення Андрія Москаленка балотуватися.

«Одна з українських проблем полягає в тому, що ми маємо занадто застарілий менеджмент. Буде класно, якщо прийде молодь — недосвідчена, але ви зробите свої помилки. І ви не будете боятись їх робити. Якщо ти програєш, то все одно виграєш», — говорить він.