Львів’ян просять допомогти сироті, якому потрібна реабілітація після ДТП
Хлопцем, який після ДТП довго перебував у реанімації і зараз потребує реабілітації, опікується бабуся.
Фото: Уляна Флишко
Фото: Уляна Флишко

09 березня 2021, 10:10

Небайдужих львів’ян просять допомогти 17-річному Юрі, який зараз знаходиться у лікарні після ДТП. Хлопець сирота – батько загинув, а мати зникла і не опікується ним. Наразі хлопця виховує бабуся, яка є його єдиним опікуном. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомила львівська волонтерка Уляна Флишко.

За її словами, після аварії, яка сталася в грудні 2020 року, в Юри були невтішні прогнози. Хлопець довго перебував у реанімації, тривалий час не міг говорити та ходити. Та попри все, він вийшов із критичного стану і зараз бореться за своє одужання.

Юра розуміє, що бабусі Іванні Андріївні, яка втратила у 2014 році свого сина (тата хлопчика, який загинув за невідомих обставин в Криму), жінці буде важко без дитини, яку вона так любить та якою опікується.

«Сім'я пані Іванни та її онука Юрія із Золочівського району. Крім 17-річного хлопця є також його троє рідних молодших братиків, якими займається друга бабуся дитини. Мама Юрчика, зі слів рідних, не опікується дітьми, а тому її присутності в своєму житті малеча не відчуває. Бабуся, яка всіляко намагається замінити дітям батьків, визнає, що фінансово не стягує, хоча звертатися по допомогу їй дуже соромно», – зазначає Уляна Флишко.

Волонтерка хоче допомогти дитині потрапити в Центр відновного лікування «Модричі», де Юрій зможе пройти курс відновлення. Для цього потрібно зібрати понад 90 тис. грн.

На ім’я бабусі та хрещеної мами відкрили карткові рахунки, тому всі небайдужі можуть долучитися до збору коштів на лікування Юрія

KredoBank 5355171778537620 (Стенчук Іванна Андріївна)

PrivatBank 5168755447007192 (хрещена Стенчук Наталія Андріївна).

Крім того, є потреба в одязі для дітей (Юрчика і його братів):

Юрій, 17 років: зріст 170 см, розмір взуття – 43;

Максим, 15 років: зріст 165 см, розмір взуття – 40;

Олег, 10 років: зріст 150 см, розмір взуття – 38;

Віталій, 8 років: зріст – 150 см, розмір взуття – 38.

Підписуйтесь на наші соціальні мережі

Будьте в курсі останніх новин та ексклюзивного контенту. Слідкуйте за нами у соціальних мережах.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто залишить свій відгук!

Читайте також

Війна
«Життя після фронту є!». Іван Тимочко про силу, біль і шлях реабілітації військових
Повернення до мирного життя після фронту – це ще один бій. Не менш важкий, аніж на передовій. Це складно, але можливо, якщо не мовчати й не замикатися. Необхідні витримка, підтримка і час. А найголовніше – усвідомлення, що поранення не ставить крапку, а відкриває новий шлях. Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко для нового проєкту «Твого міста» та Медичного центру NOVO розповідає, чому лікування й реабілітація – це відповідальність, як ветерани можуть знову знайти себе, де шукати підтримку і чому звернення по допомогу – не слабкість, а сила.
Hero Image

02 липня 2025, 20:00

Реабілітація – теж форма служби Війна змінює тіло, мислення і час, але найглибше вона змінює людину. Я доброволець, свою службу почав як солдат 24-ї бригади імені Короля Данила, став сержантом. Прослужив з 2016 по 2019 роки, далі була невелика перерва...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon
CityLife
«Ми на війні захищали вас, тепер варто подбати про нас», – ветеран
Після ампутації ноги та пережитої депресії боєць 95-ї бригади Євген Шваб вступив до університету на психологію, бере участь в проєктах реінтеграції для ветеранів, мотивує й допомагає побратимам повертатися до звичного життя після війни і травм. Він отримав крутий біонічний протез за 86 тисяч євро, займається спортом, взяв участь у Берлінському тижні моди, побував у Ватикані, сподівається на толерантне ставлення кожного і справжню відпустку після війни. Про свою історію служби, поранення, реабілітації і те, чому кожному з нас потрібен психолог та що варто покращити у ветеранській політиці, Тvoemisto.tv розповів 29-річний кулеметник штурмової роти 95-ї десантно-штурмової бригади Євген Шваб.

10 листопада 2024, 20:00

До початку широкомасштабної війни ви працювали в поліції. Як вирішили покинути одну службу і піти на другу? Поліцію я покинув за рік до повномасштабного вторгнення. Пішов робити те, що любив, що подобалося...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon
Війна
«Їм бракує спілкування!» Ветеран після важкої травми буде наставником для військових у Львові
У цивільному житті 43-річний Микола Лобур керував клінінговою компанією, але на самому початку війни добровільно долучився до захисту країни і понад рік тому дістав важке поранення спинного мозку. Тепер пересувається на колісному кріслі, проходить реабілітацію у Львові. Планує працювати ментором у Центрі «Незламні», щоб мотивувати інших військових, які зазнали таких самих поранень, як він. Кулеметник, боєць ЗСУ Микола Лобур розповів Тvoemisto.tv про війну, спротив, порятунок сім’ї та те, якою уявляє перемогу України.

03 листопада 2024, 18:36

Розкажіть про себе і про те, як почалася ваша воєнна історія. Ви ж не були біля сім’ї, перебували доволі далеко від Сум? Я родом із Червонограда, що на Львівщині, але жив у Сумах. Мав квартиру, роботу, провадив власний бізнес – розвивав клінінгову компанію...
Читати повністю
ArrowUpRightIcon

За підтримки:

Bosch Stiftung Logo

Розроблено:

Levprograming

За умови повного або часткового використання iнформацiї гіперпосилання на tvoemisto.tv є обов'язковим. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Думка редакцiї може не збiгатися з думкою авторiв.

© 2026 "Твоє місто"