Коли заходить мова про палац Потоцьких, більшість одразу згадуює величну будівлю на вулиці Коперника у Львові. Проте справжнє родинне гніздечко цього найвідомішого магнатського роду Потоцьких знаходилося у їхньому власному містечку Кристинополі. Сьогодні це місто знають як Шептицький, а донедавна — Червоноград.
Тут, на берегах Західного Бугу, колись вирувало життя аристократії, гостював Джакомо Казанова, а сам маєток за розкіш не поступався королівським резиденціям Європи. Чому ж сьогодні "Галицький Версаль" перебуває в аварійному стані та чи є шанси на його порятунок, намагалось дізнатись "Твоє місто".
Від оборонного замку до "малого короля Русі"
Місто Кристинопіль заснував у 1692 році краківський воєвода Фелікс Казімєж Потоцький, назвавши його на честь своєї дружини Кристини Любомирської. Тоді ж звели й першу укріплену резиденцію.
Справжній розквіт маєтку розпочався у 1756 році, коли онук засновника, Францішек Салезій Потоцький, вирішив перетворити замок на розкішний палац.
Францішек був найбагатшою людиною Речі Посполитої, його неофіційно величали "малим королем Русі".
Масштаб перебудови відповідав королівським амбіціям. Проєкт замовили видатному французькому інженеру П'єру Ріко де Тірреґаю. Будівництво тривало понад 20 років, через що палац поєднав бароко та ранній класицизм.
Згідно з описами, палац мав 52 вишукано оздоблені кімнати, велику бальну залу, китайський кабінет, бібліотеку та унікальну колекцію мистецтва, серед якої була навіть "Мадонна" Рафаеля.
Довкола палацу розкинувся грандіозний французький парк площею понад 7 гектарів із системою шлюзів, фонтанів та штучних каскадів, воду для яких брали з річки Солокії. Це була унікальна інженерна система "кругообігу води", яка дозволяла їй завжди залишатися чистою.
У XVIII столітті тут приймали імператора Йосифа II, а знаменитий авантюрист Джакомо Казанова відвідав Кристинопіль у 1766 році та зафіксував цей візит у своїх "Мемуарах".
Трагедія та привид підземелля
Після пожеж та грабунків від колишнього інтер'єру палацу залишилося вкрай мало. Чотири автентичні гобелени XVIII століття з французької мануфактури Обюссон та ліжко Анни Ельжбети Потоцької зараз експонуються в польському музеї Пяскова Скала.
Сьогодні туристів у палаці Потоцьких можуть вразити хіба що розповіді про тутешніх привидів. Якщо спуститися у підземелля палацу, можна побачити інсталяцію молодої панни у білій сукні. Гіди запевняють, що це не просто туристична принада, а відгомін реальної кривавої драми, що зруйнувала рід Потоцьких.
Єдиний син "малого короля", Станіслав Щенсни Потоцький, таємно й без благословення батьків обвінчався з вагітною, але менш заможною шляхтянкою Гертрудою Коморовською. Дізнавшись про це, розлючений батько наказав своїм гайдукам викрасти дівчину і запроторити її до монастиря. Дорогою, аби заглушити крик панянки, викрадачі закидали її подушками та ковдрами — Гертруда задихнулася. Перелякані слуги скинули тіло в ополонку.
Батько дівчини розпочав судовий процес. Францішек Салезій Потоцький, не витримавши ганьби та загрози страти, наклав на себе руки (прийняв отруту) в Кристинополі. Його син Станіслав згодом відкупився від колишнього тестя грошима та землями, але все життя прожив у нещасних шлюбах (на честь третьої дружини він пізніше закладе знамениту "Софіївку" в Умані). Кажуть, серце Щенсного назавжди залишилося з першим коханням, а дух задушеної Гертруди досі блукає криптами палацу.
Сьогодення "Галицького Версалю": руйнація в реальному часі
Якщо минуле палацу вражає розкішшю, то його сучасний стан — це болючий приклад того, як брак фінансування знищує унікальну спадщину.
Палац пережив нищівну пожежу в XIX столітті, був розграбований російськими військами під час Першої світової війни (вони вирвали сходи, двері, зруйнували каміни). За радянських часів тут облаштували вечірню школу для шахтарської молоді, а в колишній бальній залі влаштовували танці.
З 1989 року в будівлі функціонує Червоноградська філія Львівського музею історії релігії. Проте можливості музейників не безмежні. Для екскурсій та експозицій вдається використовувати лише дві третини приміщень. Інша третина будівлі перебуває в аварійному стані й фактично законсервована після пожежі 1989 року.
У 2021 році через вологість просто на очах у комісії пам'яткоохоронців завалилася частина автентичного барокового муру палацу.
Паперова реставрація: чому палац досі чекає на порятунок
Палац Потоцьких у місті Шептицький на вул. Музейній, 10 є пам’яткою архітектури національного значення, зазначають в ЛОДА. Він перебуває у спільній власності Львівської обласної ради та в постійному користуванні Львівського музею історії релігії. Приміщення використовують під експозиції, фондосховища та реставраційні майстерні.
Ситуацію з фінансуванням та юридичним статусом пам'ятки спеціально для "Твого Міста" прокоментувала Директор департаменту - головний архітектор області Олена Василько:
Олена Висилько додала, що ще у 2021 році музей подавав об'єкт до державної програми "Велике будівництво", але фінансування так і не отримав. Впродовж 2022–2025 років через критичні обмеження бюджетів реставраційно-ремонтні роботи на пам’ятці взагалі не проводилися.
"Робили звернення на Міністерство щодо можливості залучення коштів державного бюджету на його збереження. Але наразі коштів в 2026 році на реставрацію не передбачено", - підсумувала головна архітекторка області.
Читайте також: Фортеця, яку не взяли козаки й турки, але знищує час: чому найвеличніша твердиня Львівщини руйнується.
Нагадаємо, сьогодні Кристинопільський палац тримається на ентузіазмі працівників музею та місцевих волонтерів, які періодично влаштовують толоки для розчищення підземель і мріють створити там інтерактивний туристичний маршрут. Проєкт порятунку готовий і лежить на столах чиновників, проте без капітальних інвестицій "Галицький Версаль" ризикує залишитися лише на старих листівках та в мемуарах Казанови.
