Прах Євгена Коновальця перепоховають у Києві на Національному військовому меморіальному кладовищі

Першого голову ОУН, полковника Армії УНР Євгена Коновальця повернуть в Україну та перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Євгена Коновальця перепоховають у Києві. Фото: ОП

сьогодні о 16:00

Україна готується повернути останки Євгена Коновальця з Роттердама, де він був похований понад 80 років. Церемонію прощання планують провести у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві. Про це повідомили в Офісі Президента.

Коновальця перепоховають у Києві

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про перепоховання Євгена Коновальця на території Національного військового меморіального кладовища. Відповідне розпорядження №703-р уряд прийняв 15 липня 2026 року.

Згідно з документом, останки Коновальця мають перевезти з Нідерландів до України, після чого у Києві проведуть заходи з вшанування його пам’яті та церемонію перепоховання з військовими почестями.

Дата повернення останків та точні деталі церемонії наразі не повідомляли. Водночас зазначається, що прощання має відбутися у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.

Організаційні питання за дорученням Президента України Володимира Зеленського координують Кирило Буданов і команда Офісу Президента, міністр закордонних справ Андрій Сибіга та команда МЗС, а також голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.

План уряду передбачає, зокрема:

взаємодію з уповноваженими органами Нідерландів щодо ексгумації та перевезення останків;
організацію урочистих заходів під час перетину українського кордону;
проведення у Києві заходів із вшанування пам’яті Коновальця;
перепоховання на території Національного військового меморіального кладовища;
віддання Євгену Коновальцю військових почестей відповідно до військового церемоніалу.

Раніше повідомлялося, що Україна вже отримала дозвіл на перепоховання Коновальця в Нідерландах. Його могила нині розташована на кладовищі "Кросвейк" у Роттердамі.

Хто такий Євген Коновалець

Євген Коновалець — полковник Армії Української Народної Республіки, командир Січових стрільців, один із засновників Української військової організації та перший голова Організації українських націоналістів.

Він народився 14 червня 1891 року. Під час Першої світової війни потрапив до російського полону, а після революційних подій 1917 року долучився до формування українських військових частин.

Коновалець очолював Корпус Січових стрільців Армії УНР, а у 1929 році став першим головою ОУН. Після поразки визвольних змагань він продовжив організовувати український визвольний рух за кордоном.

23 травня 1938 року Коновальця вбили в Роттердамі. Радянський агент Павло Судоплатов передав йому вибуховий пристрій, замаскований під подарунок. Після загибелі Коновальця його поховали на кладовищі "Кросвейк", де він перебуває дотепер.

Український націоналістичний рух ще у 1938 році пов’язував поховання Коновальця із майбутнім поверненням в Україну. За словами голови ОУН Богдана Червака, під час похорону провідника у Роттердамі українські націоналісти склали присягу — після відновлення державної незалежності України перенести прах "великого Полковника" до Києва.

Тепер це рішення переходить у практичну площину.

Повернення Коновальця — частина ширшої ідеї Пантеону

Перепоховання Коновальця відбувається на тлі ширшої державної ініціативи зі створення Українського національного пантеону.

Йдеться про меморіальний простір, де планують вшановувати видатних українців, які зробили винятковий внесок у боротьбу за незалежність та розбудову української державності. В Офісі Президента раніше повідомляли, що серед можливих варіантів розташування розглядали територію Національного військового меморіального кладовища.

Однак питання майбутнього Пантеону залишається дискусійним. Зокрема, досі обговорюють його точне місце, критерії відбору постатей та сам формат такого меморіального простору.

Під час обговорень керівник Офісу Президента Кирило Буданов наголошував, що йдеться не лише про фізичне перепоховання окремих людей, а про ширший процес повернення української історичної спадщини. Частина визначних діячів досі похована за межами України, а їхні могили в різних країнах потребують належного збереження.

Народний депутат та історик Володимир В’ятрович позитивно оцінює саму ідею Пантеону. За його словами, він багато років виступає за повернення поховань українських діячів на Батьківщину.

"Позитивно і давно її просуваю. Я був одним з ініціаторів цієї ідеї вже років 15, напевно. По-перше, частина з цих поховань є під загрозою за кордоном, тому що ті, хто ними опікувався, відходять. А по-друге — це люди, які боролися за незалежність України, і для них було б честю бути похованими в Україні, в столиці України, в Національному пантеоні", — зазначав В’ятрович.

На його думку, Пантеон має бути не просто місцем поховань, а простором, який виконуватиме об’єднавчу функцію.

"Національний пантеон — це місце, яке має бути символом єднання довкола тих, завдяки яким ми отримали цю державу", — наголошував історик.

Водночас В’ятрович не підтримує ідею розташування Пантеону за межами Києва. На його переконання, такий простір має бути в центрі столиці — доступним для українців і придатним для проведення державних церемоній.

"Я переконаний, що це має бути центр столиці. Це мало би бути місце, яке відвідують очільники держав, і водночас простір, відкритий для українців. Варіант із розміщенням на військовому меморіальному кладовищі я не підтримую — Пантеон не має бути десь далеко поза Києвом", — пояснював він.

"Поспіх може знецінити ідею"

Архітектор і краєзнавець Іван Щурко також підтримує створення Пантеону, однак застерігає від надто швидкої реалізації проєкту.

"Пантеон потрібен. Сама ідея правильна, навіть певною мірою запізніла — про це треба було думати раніше. Але я боюся так званого турборежиму: поспіх у таких речах може знецінити хорошу ідею", — зазначав він.

На його думку, передусім необхідно домовитися про принципи, за якими визначатимуть постаті для вшанування.

"Це має бути результат широкої дискусії — істориків, військових, дослідників. У різних країнах діють різні принципи: десь це лише державні діячі, десь військові, а десь застосовують часовий фільтр — 50–100 років після смерті. Поки немає концепції, важко говорити про конкретні імена", — пояснював Щурко.

Читайте також: "Поспіх може знецінити ідею": де би міг бути Пантеон видатних українців і кого там варто перепоховати

Він також пропонує не обмежувати меморіальну політику лише однією точкою в Києві, оскільки в Україні є чимало інших історично важливих місць.

"В Україні є багато місць сили — Канів, Холодний Яр. Я б не відкидав варіант, що це може бути не одна локація, а певна система таких місць. У Польщі, наприклад, є кілька центрів пам’яті, і вони не зводять усе до однієї точки", — додавав архітектор.

Історик та військовослужбовець Вахтанг Кіпіані, який брав участь в обговоренні, також підтверджував, що остаточного бачення Пантеону поки немає.

"Робоча пропозиція була — зробити його на території військового кладовища, але вона не отримала загальної підтримки. Має бути окремий меморіал у центрі Києва — це одна з ключових дискусій", — зазначав Кіпіані.

Водночас, за його словами, ще немає остаточного списку людей, яких можуть перепоховати у Пантеоні.

"Списків наразі немає. Потрібно визначити, хто саме має право бути похованим на такому пантеоні. Це місце має примирити націю і показати образ сильної, єдиної України", — наголошував історик.

Першим у цьому процесі став Андрій Мельник

Повернення Євгена Коновальця відбувається невдовзі після перепоховання в Києві його соратника та наступника на чолі ОУН Андрія Мельника.

15 травня 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження №460-р, яким передбачив перепоховання Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник на території Національного військового меморіального кладовища.

Читайте також: Андрій Мельник — хто він і чому його перепоховають у Києві: що відомо про провідника ОУН

Останки подружжя перевезли до України з Люксембургу. 22–24 травня у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві відбулися заупокійні богослужіння. Центральне богослужіння пройшло 23 травня.

25 травня Андрія Мельника та Софію Федак-Мельник перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі з військовими почестями. У церемонії взяли участь Президент Володимир Зеленський, представники влади, військовослужбовці та громадськість.

Читайте також: "Цеглинка для Софії - це некоректно". Чому перепоховання подружжя Мельників викликало дискусії

Андрій Мельник був полковником Армії УНР, одним із найближчих соратників Євгена Коновальця та одним із організаторів Січових стрільців і Української військової організації. Після загибелі Коновальця у 1938 році саме Мельник очолив ОУН.

Його перепоховання стало одним із перших масштабних кроків із повернення до України останків провідників українського визвольного руху, які померли в еміграції.

Що далі з Пантеоном

Ідея створення національного Пантеону в Україні обговорюється вже не перший рік. Ще у 2000-х роках на державному рівні пропонували створити в Києві простір для вшанування видатних українців, однак ці проєкти не були реалізовані.

До питання поверталися і після 2014 року. Водночас остаточного рішення щодо формату Пантеону, його локації та принципів відбору постатей тривалий час не було.

Тепер дискусія отримала практичне продовження. Україна вже повернула з-за кордону останки Андрія Мельника та його дружини, а наступним має стати Євген Коновалець.

Урядове рішення від 15 липня прямо визначає місце його майбутнього перепоховання — Національне військове меморіальне кладовище. Водночас питання, чи стане ця територія остаточною локацією майбутнього Пантеону видатних українців, залишається предметом окремої дискусії.

Повернення Коновальця до Києва таким чином має стати не лише церемонією перепоховання однієї історичної постаті. Воно вписується у ширший процес повернення в Україну поховань діячів, які через історичні обставини опинилися далеко від Батьківщини.

Точну дату церемонії прощання та перепоховання Євгена Коновальця, а також інші організаційні деталі повідомлять додатково.