Ще у далекому 2010 мене запросили на роботу адміністратором багатозального кінотеатру. Тоді для Львова це було новим і незвіданим, а значить – дуже цікавим для мене. За декілька місяців я стала там директоркою і почався мій довгий шлях росту у світі сервісу та керування проєктами.

У 2015 році кінотеатрів стало два і працювати стало удвічі цікавіше – разом це 13 залів, 6500 квадратних метрів, 100 співробітників. Визначальним у цій компанії завжди було прагнення дати більше, ніж очікується – і клієнтам і співробітникам, і невпинно вчити, розвивати своїх колег. Мені шалено пощастило мати «упоротих» колег в моїй команді у Львові і в керівництві компанії.

Читайте також: Мене питали, нащо я сюди йшла. Як це бути жінкою-пілотом в Україні

За десять років я невпинно росла професійно і мої внутрішні переконання якось зрослись з переконаннями та цінностями Компанії. Отже, коли в мене з'явилася сім'я, а згодом і дитина, усі інсайти, пов'язані зі змінами в особистому житті, віднайшли відображення у професійній діяльності.

У декрет від улюбленої роботи не ходять, і малюк з перших місяців був зі мною усюди. В новому статусі я почала зауважувати більше незадоволених потреб матерів і батьків з малюками. Зокрема, оцю соціальну прірву, зміну на 180 градусів, що чекає батьків після появи дитини. Вони не виходять у світ, звичне життя змінюється і незрозуміло, коли воно відновиться, і можна буде, наприклад, піти в кіно.

Так народився проєкт «Кіномама», що став фінансово й іміджево позитивним для «Планети кіно», а згодом був скопійований конкурентами. Суть проєкту полягає в тому, щоб створити умови для батьків з малими дітьми для відвідування кіно: стишуємо звук, залишаємо трохи світла, організовуємо побутові нюанси (пеленатори, запасні підгузки, парковки для дитячого транспорту), додаємо увагу та піклування працівників, – і запрошуємо батьків хоч трохи відірватись від рутини, розважитись та поспілкуватись з такими ж, як вони. Не треба переживати, що дитина закричить чи відволіче когось від перегляду, бо довкола усі тебе зрозуміють, бо теж мають малят. Фільми на такі сеанси підбирали без 3D, без різких сцен, із категорій сімейних стрічок або 12+ щонайбільше.

Для мене найлегше створювати рішення та нові продукти, необхідність яких я відчуваю на собі. Мені бракувало кіно з малюком – я його створила. Приємним бонусом став фінансовий успіх для компанії та іміджеві бонуси у вигляді маркетингових нагород за таке рішення.

Читайте також: «Бунтарки» на вулкані. Як готується до сходження перша українська жіноча експедиція

Час спливав, син підростав і потреби змінювались. І от в процесі самостійних освітніх занять із ним удома під час весняного локдауну прийшло розуміння, що мені бракує якісних і цілісних посібників. Я знайшла дуже хороші за кордоном, але їх наповнення не відповідало моєму запиту, та й ціна була зависока.

З часом з’явилися українські аналоги, але їхня якість була далека від того, що я бачила у закордонних виданнях. Так народилися бажання та ідея зробити власний посібник, але не просто збірку завдань, а цілісне видання, об’єднане одним персонажем, із завданнями для розвитку та розважальними елементами. Виконувати завдання у цьому посібнику можна безліч разів, адже написане маркером легко стирається сухою серветкою. Ілюстрації для цього видання створювались упродовж трьох місяців разом із львівським ілюстратором і після схвальних відгуків сина продукт став доступним для всіх охочих.

Читайте також: Зібрати нерви і зламати систему. Як здати на водійські права без хабарів

Я впевнена, що зі зростанням сина вникатимуть нові й нові ідеї, які потрібно буде втілювати у життя. Саме так ми і можемо робити кращим світ навколо і, звісно, руйнувати стереотипи про кар’єру і материнство.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.