Невпорядкований рух електросамокатів закономірно викликає суспільне невдоволення. Конфлікти між користувачами мікромобільності та пішоходами суттєво почастішали у наших містах. Проте реакційні заклики до повної заборони прокатних сервісів — це лиш спроба виграти електоральні бали на актуальній проблемі, яка не вирішує базову.
Тотальна заборона — це інструмент уникнення проблеми, а не її системне вирішення. Попит на легкий персональний транспорт уже сформований. Зникнення шерингових компаній лише призведе до неконтрольованого збільшення кількості приватних електросамокатів та моноколіс, впливати на які муніципалітетам буде значно складніше.
Причина хаосу на тротуарах лежить не в площині існування самого транспорту, а у відсутності належної міської інфраструктури й міських політик, застарілості правил дорожнього руху та відсутності контролю.
Інфраструктура як безальтернативне рішення
Ключова причина конфліктів на тротуарах — помилки в просторовому плануванні. Коли вулиця не має безпечної, відокремленої велосипедної інфраструктури, користувач самоката постає перед вибором: їхати проїзною частиною, ризикуючи власним життям серед щільного автомобільного потоку, або виїхати на тротуар, створюючи небезпеку для пішоходів. Більшість інстинктивно обирає друге, бо так безпечніше для самого користувача. І тут ми не говоримо про зухвалих користувачів, яких меншість (до слова, зухвалих водіїв авто, пішоходів, велосипедистів – теж меншість). І небезпеку для більшості учасників руху якраз і створює зухвала меншість.
Читайте також: В ДТП гине стільки ж цивільних, як від російських обстрілів. Чому нардепи не поспішають посилювати покарання
Розвиток інфраструктури для велосипедистів та користувачів засобів мікромобільності — це найкращий спосіб захистити найвразливіших учасників руху. Безпечна вулиця вимагає певного дизайну, який придумали вже давно і за яким будує свої вулиці більшість міст ЄС:
- Тротуар — виключно для пішоходів та маломобільних груп.
- Відокремлена велосмуга або велодоріжка — для велосипедів, електросамокатів та інших засобів мікромобільності.
- Проїзна частина — для моторизованого транспорту (за умови дотримання швидкісних лімітів).
- Засоби заспокоєння руху, де розділення неможливе або недоцільне (наприклад, у житловій зоні).
Без розбудови зв’язної веломережі, коротких пішохідних зв’язків — будь-які правила залишатимуться недієвими, адже саме інфраструктура диктує поведінку користувачів.
Законодавчий вакуум: що пропонував законопроєкт № 3023
Ще у 2020 році у парламенті було зареєстровано проєкт закону № 3023, який пропонував цілком раціональну правову рамку для розв'язання проблеми. Його головна мета — легалізувати статус користувачів персонального електротранспорту та встановити для них чіткі правила.
Серед ключових положень законопроєкту, які необхідно імплементувати в ПДР:
- Виокремлення нової категорії учасників дорожнього руху — «користувачі легких персональних електричних транспортних засобів».
- Закріплення права рухатися велосипедними доріжками (смугами), а в разі їх відсутності — краєм проїзної частини або узбіччям. Рух тротуарами та пішохідними доріжками категорично заборонявся (за винятком дітей до певного віку).
- Обов'язкове обладнання транспорту звуковим сигналом, світлоповертачами, а в темну пору доби — увімкненим ліхтарем (фарою).
- Заборона керувати транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також користуватися смартфоном (тримаючи його в руці) під час руху.
Прирівнювати самокат до автомобіля юридично та фізично некоректно, але й залишати його в статусі «швидкого пішохода» небезпечно. Інтеграція подібних норм створила б чіткі підстави для притягнення порушників до відповідальності.
Міські політики та невідворотність покарання
На рівні міст упорядкування регулюється через політики взаємодії з операторами прокату. Муніципалітети мають впроваджувати:
- Програмне обмеження швидкості (геозонування): автоматичне зниження швидкості прокатних самокатів до 10-15 км/год у парках, пішохідних зонах та місцях скупчення людей.
- Впорядкування паркування: заборона завершувати поїздку будь-де. Для цього мають бути створені розмічені віртуальні (в додатку) або фізичні стоянки.
- Ідентифікацію: деякі міста уже впроваджують бортові номери на кожному самокаті для легкої фіксації порушень.
Управління патрульної поліції та міські інспекції повинні мати реальні механізми притягнення до відповідальності як безпосередніх користувачів, так і операторів за неналежне утримання парку самокатів.
Реальна загроза на українських дорогах: фокус на головному
Кожен випадок травмування пішохода самокатом вимагає розслідування та відповідальності. Однак в аналізі безпеки дорожнього руху ми маємо спиратися на статистику та реальний масштаб загроз.
Читайте також: Щороку в ДТП Україна втрачає ціле місто. Штраф — як за каву з тістечком
Попри значний медійний резонанс довкола мікромобільності, головним фактором смертності та важкого травматизму на українських дорогах залишається надмірна швидкість автомобілів. Саме ігнорування водіями авто швидкісних лімітів та відсутність дієвого покарання за систематичні порушення є справжньою кризою національної безпеки. Суспільство не повинно підміняти поняття, фокусуючи весь гнів на користувачах самокатів, водночас толеруючи перевищення швидкості багатотонними транспортними засобами у містах.
Електросамокати — це ефективний транспорт "останньої милі". Вони потребують не емоційних заборон, а дорослого управлінського підходу: безпечної інфраструктури, чітких правил гри на рівні закону та невідворотного покарання за їх порушення.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція "Твого міста" не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
