Закони є, але їх саботують
Сьогодні регіон мусить балансувати між викликами енергетичної кризи, потребами релокованого бізнесу та власним статусом рекреаційної зони з унікальними європейськими екосистемами. Еколог, провідний експерт Української природоохоронної групи (UNCG), кандидат біологічних наук Андрій Тупіков переконаний, що законодавчі запобіжники є, але їх не виконують.
Показовий приклад, за його словами, – доля петиції про порятунок Карпат, яку він започаткував пів року тому. Документ зібрав понад 26 тисяч голосів, Президент його підписав і дав доручення уряду. На останньому Карпатському саміті Президент заявив, що Карпати мають трансформуватися. «Пройшло пів року. І що ми бачимо? Повний саботаж усіх вимог петиції. Нічого не зроблено. Тож питання в мене передусім до Президента: навіщо було підписувати петицію і давати уряду завдання, якщо зараз ми бачимо рішення державного апарату – зламати Карпати через коліно і наплювати на громадську думку, на міжнародні зобов'язання? Щоби що? Щоби просто до України спрямувати якісь потоки інвестицій?» – запитує Тупіков.
Найгучніший кейс – полонина Руна. Висновок з оцінки впливу на довкілля, за словами експерта, містить багато неточностей і прогалин, а проєкт розбивали на частини методом «салямі-слайсінгу» – улюбленим, як він каже, методом колишнього міністра Соболєва. «Побудована незаконна дорога. Ми маємо рішення суду, яке свідчить, що лісорубні квитки, видані на знищення цінних пралісових ділянок, щоб побудувати дорогу, були незаконні, але ліс уже не повернути», – наголошує Тупіков.
Читайте також: Знищення Карпат заради вітряків. Репортаж з полонини Руна, яка стала будмайданчиком
Обіцяного постпроєктного моніторингу немає, а прокуратура та екоінспекція на звернення не реагують. Інспекція відмовляється виїжджати, бо звернення подала громадська організація, хоча Конституційний суд прирівняв такі звернення до звернень громадян, і за ними раніше виїжджали на перевірки. Слова чиновників розходяться з реальними діями і в інших проєктах. «При будівництві дороги на ЛЕП ми бачили гучні заяви Міністерства і ДП «Ліси України»: усе керівництво казало, що вони зупиняють рубку. Але три тижні тому вони просто взяли і все зрубали. Їхні слова – це повний нуль, тому що вони публічно обіцяють, це легко перевірити. Ми говоримо, що будемо зберігати Карпати, і в той же час плануємо будівництво нових доріг, вирубуємо праліси».
Громади обирають джипінг і вітряки замість захисту природи
Як держава реагує на ігнорування законів і які можливі шляхи розв'язання проблеми? Олег Бондаренко, народний депутат України, очільник Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування, наголошує, що ситуація значно ширша за полонину Руна і часто криється в позиції самих місцевих мешканців.
Як приклад він навів санітарні рубки в національних парках. Директори парків, за його словами, «ховають очі в підлогу», коли їх запитують, чим хворіє бук. Бо насправді ці вирубки – спосіб наповнити бюджет парку та виконати домовленість із громадами, які без газу й потребують дров. Так само і з джипінгом. Бондаренко категорично проти нього «в будь-якій формі на території Карпат», не лише в заповідному фонді, а й у лісовому, де ростуть червонокнижні види. «Джипінг – це руйнація Карпат. Але коли, як у Яремчі, інспекція починає забороняти джипінг, то першими, хто стає на захист джиперів, є громади», – пояснює він. Законопроєкт про заборону джипінгу, який два роки тому надійшов від міністерства, за його словами, «не працює», як він і попереджав, тому зміни мають бути стратегічними, а не точковими.
Щодо Руни очільник комітету визнав, що державні органи зловживали під час видачі дозвільної документації. Після виїзного засідання комітету профільні відомства, зокрема ДІАМ, Мінвідновлення й Мінінфраструктури, визнали неприпустимим розбиття об'єкта на частини для подання окремих запитів. Водночас Бондаренко вважає, що слова Президента були «дещо перекручені»: ніхто не говорив про тотальну забудову Карпат, йшлося про регіон як частину потенціалу країни, зокрема енергетичного.
Чи підтримує він забудову вітряками сімох із дванадцяти карпатських хребтів? Бондаренко пояснює, що всі процедури й оцінка впливу на довкілля, проведені законно, за чинним законодавством не дають підстав для заборони. Тому питання треба ставити ширше – каже він: «Чи приймаємо ми концепцію, що хребти Карпат є недоторканими і особливими територіями, на яких не може відбуватися забудова за жодних умов? Якщо так, то давайте збирати великі наради, круглі столи, громадські обговорення і рухатися в цьому напрямку». Інакше громадськість щоразу шукатиме підстави для оскарження, а їх меншатиме, бо десь є територія Смарагдової мережі, десь Червона книга, а десь нічого немає.
За його словами, саме громада полонини Руна обрала енергозабезпечення, а не збереження природи, і погодила розташування об'єкта. Модератор Тарас Яценко звернув увагу на сумнівність такого вибору: громада отримує 3% доходу від енергії, близько 50 мільйонів гривень на рік, а керівник підприємства – дарує дітям на Новий рік цукерки.
Бондаренко пояснює цю проблему недоліками децентралізації. «Даючи громадам у рамках децентралізації повноваження, ми, на жаль, не встановили жодних механізмів контролю за виконанням законодавства. Коли ми піднімаємо це питання, нам кажуть: «Не втручайтеся в децентралізацію, вона добре йде». Але принцип «поганий голова не буде обраний у наступному скликанні» не працює: поки поганий голова щось не робитиме, може пройти рік-п'ять, і це буде зруйновано повністю. Тому нам потрібна підтримка громадськості для дієвих механізмів контролю», – підсумував парламентар.
Як закон про гори рятує від хаотичної забудови
Про європейський досвід розповів французький архітектор і містопланувальник Мартен Дюплантьє, який працює над проєктом Олімпійського містечка до зимових Ігор-2030 у французьких Альпах. Карпати, нагадав він, займають лише 4–7% території України, і це найцінніший природний актив. «Може здаватися, що забудувати гори й максимально використати їх інфраструктурно – хороше рішення, бо воно розвиває економіку, приносить податки й додатковий прибуток. Але в довгостроковій перспективі ви втрачаєте один із найцінніших активів. Ви маєте просто золото в своїх руках», – наголошує експерт.
Читайте також: Екологи заявили про непоправну шкоду, яку завдають Карпатам на хребті Руна
У Франції все, що можна робити в горах, ще з 1980 року регулює Закон про гори (Loi Montagne): проєктування, будівництво, нові дороги, вирубки. Базове правило – безперервність: нове будівництво можливе лише як продовження існуючого села, що унеможливлює розсіяну забудову схилів. Біля озер на певній відстані будувати взагалі заборонено, а змінити цільове призначення сільгоспземель можна лише зі спеціальним дозволом, який має бути прописаний у планувальних документах. Тому, за словами архітектора, для Франції неможливі гірські курорти з малою часткою лісу, які він бачив в Україні: на курорті ліс має залишатися основною частиною території.
Ще один рівень захисту – національні парки (їх у Франції значно більше, ніж в Україні), регіональні парки з буферними зонами та європейська мережа Natura 2000 – аналог Смарагдової мережі, яка вимагає оцінки впливу для будь-якого проєкту. Для контролю за виконанням закону та координації усіх стейкхолдерів у Франції створили окремі державні агенції для кожного з гірських регіонів (Альп і Піренеїв) з чотирма завданнями: розвиток проєктів, імідж регіонів, збереження біорізноманіття та комунікація між усіма сторонами.
Ці принципи Дюплантьє застосовує і в роботі над Олімпійським селищем. «Ми змушені робити все виключно з прив'язкою до селища, яке вже має свою інфраструктуру. Усі нові будівлі мають єдиний дизайн-код Альп. Це низькоповерхова забудова, не більше двох поверхів і збереження лісу», – пояснює він. Природа лишається пріоритетом номер один, а будівлі вписуються в ландшафт, а не навпаки: «Ми не будуємо Мангеттен у горах».
Як балансують екологію та економіку в регіонах
Директор департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА Юрій Шпонтак нагадав, що громада кілька років працювала над детальним планом, сформувала ділянки та передала їх девелоперу, який розпочав проєктні роботи та оцінку впливу. Судові процеси зупинили розгляд дозволів. Торік після виїзного засідання ДІАМ змінила позицію: фундаменти вітряків більше не розглядають як окремі споруди.
Побороти джипінг виявилося вкрай складно. «Жоден інспектор не буде бігати за тим джипом чи квадроциклом по лісі чи по полонині», – констатує Шпонтак. Громади відстоюють цей бізнес, бо бачать у ньому розвиток. Поліція та екоінспекція реагують на кричущі випадки: джипера, який погрожував туристам, узяли під варту, а за іншою справою нарахували штраф у 20 тисяч гривень. Ще одна проблема – небажання громад створювати нові нацпарки через суворі обмеження та втрату земельного податку, а є громади, де нацпарк займає понад 70% території.
Начальник управління охорони природних ресурсів департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОВА Андрій Сенюк зауважив, що Карпати займають близько 25% території області, де розташовані 12 гірських громад. Під час війни, коли доступ до моря закритий, на гори лягло значне туристичне навантаження, а деякі села й досі без нормальних доріг. Їх ремонтують із різних бюджетів, зокрема за кошти програми Interreg Україна–Польща. «Львівська обласна адміністрація розглядає територію Карпат не як боротьбу економічних чинників з охороною природи, а як формування збалансованої системи розвитку гірських територій. Тобто дивитися потрібно з трьох точок зору: збереження природи, економічний розвиток і соціальний блок, бо на цій території проживають люди», – підкреслює Сенюк.
Читайте також: Карпати під загрозою? Що робити вже зараз, аби їх зберегти
Значну увагу область приділяє пралісам: протягом 2019–2026 років створили 13 пралісових пам'яток природи на площі 732 га, ще чотири готують. У деяких громадах, як-от Сколівській, частка природно-заповідного фонду сягає 57%. Як приклад збереження цінних територій посадовець навів Верховинський Вододільний хребет: «Є досить цікава територія, де є 18 червонокнижних видів, 11 з них – ендеміки, які ростуть тільки там». Проєкт документів безоплатно допоміг підготувати ЛНУ ім. І. Франка, а голова Львівської ОВА Максим Козицький скерував пакет на площу 403 гектари, щоб надати хребту природоохоронний статус.
Бізнес у горах: компроміс між напливом туристів, забудовою та джипінгом
Директор з розвитку GORO Mountain Resort (компанія OKKO Group) Ростислав Михальчук переконаний, що не варто ставити питання «або-або»: розвиток і збереження природи можливо поєднувати, якщо є тристоронній діалог між екологами, громадою та державою. Ініціатива C8, попри різне ставлення до неї, дає шанс на розбудову інфраструктури. Він, зокрема, назвав дороги до віддалених сіл, бо дорожній фонд «залишає бажати кращого», та завершення проєкту «Мале Карпатське коло».
Свій курорт компанія позиціонує як всесезонний. «Ніяка фінансова модель не витримає виключно орієнтації на зиму», – пояснює Михальчук. Акцент – на взаємодії з природою: пішохідні маршрути, велопрогулянки, велоекстремальні спуски, байк-парк. Курорт не має стати «оазою за парканом», тож бізнес допомагає громаді шукати кошти на системи водопостачання та каналізування, разом очищує річки і запускає просвітницькі програми. До 2030 року тут очікують потік близько мільйона туристів.
Гострою проблемою залишається джипінг, який для багатьох місцевих мешканців став єдиним заробітком. У межах комплексу, запевняє Михальчук, джипінгу й квадроциклів не буде. Він пропонує компроміс для місцевих підприємців. «Хлопці, добре, ви собі ці маршрути робіть, погодьте їх, але по нашій території ви їздити не будете. Хай люди, якщо мають бажання, пішки проходять до наших локацій і потім до вас повертаються», – розповідає він. Складніше з клубами джиперів з інших регіонів, які приїжджають на вихідні як «варяги»: «З ними набагато важче впорядкувати цю історію, ніж з місцевими».
Французький архітектор перед дискусією навіть не зрозумів слова «джипінг», зауважив модератор, і Михальчук погодився: це насамперед питання суспільної свідомості.
Щодо забудови девелопер обрав підхід «органічного девелопменту». Від ідеї до початку будівництва минуло вісім років, протягом яких компанія залучала європейських партнерів, щоб мінімізувати втручання в екосистему. «Ми намагаємося не підлаштовувати природу під наші потреби, а адаптувати свої проєкти під неї. Багато хто женеться за прибутком: більше квадратних метрів, більше поверхів, щільніша забудова. Ми ж будуємо першу групу готелів каскадом, по п'ять поверхів, так, щоб нижній, середній і верхній не перекривали краєвиди одне одному», – каже Михальчук. Підземний паркінг спершу пропонували лити монолітом над землею, але європейські колеги порадили почати від низовини й дійти до рівня дороги, тож над нею лишилося всього два поверхи. Щільність забудови першої черги – близько 20%. «Ми, напевно, трохи переплатили за проєкти, але ці рішення дають нам змогу економити на самому будівництві», – додає він.
Міфи навколо джипінгу та небезпека забудови
Еколог МБО «Екологія – Право – Людина» Анатолій Павелко наголошує, що проблема збереження гір впирається у свідомість на всіх рівнях: громадян, керівників органів влади, бізнесу, вищих посадових осіб. Як приклад він навів школу, де навчаються його діти: там пропонували поїздки до Славська з джипінгом як розвагу, не пояснюючи ні про заборони, ні про шкоду для довкілля. Тези про «споконвічні традиції» він називає міфом:
На державному рівні його турбують плани вітряків на карпатських хребтах: півтора гігавата – трохи більше за потужність одного енергоблока Хмельницької АЕС. Газосховища розташовані не в Карпатах, а на Прикарпатті, а Угорщина з новою АЕС сама планує постачати електроенергію сусідам. Без урахування внутрішнього балансу та потреб партнерів, попереджає Павелко, ми ризикуємо опинитися «на сільському базарі, де три продавці з бринзою, а покупців немає». Вітроенергетика справді «зелена», лише коли не руйнує унікальне високогір'я, а сільгоспземель для вітропарків вистачає. До того ж вітер дме не завжди, а найбільше електрики потрібно взимку. Руна ж, за його словами, – десятки вітряків на всю полонину і камінь спотикання на шляху до ЄС.
Ігнорування кумулятивного ефекту та екологічної місткості вже призвело до того, що Буковель став найбільшим джерелом забруднення верхів'їв Пруту: дозволи видавали на кожен готель окремо. Штрафи за порушення екозаконодавства він називає «сміхотворними», а останні зміни спростили перепризначення сільгоспземель під забудову.
«Якщо в нас кожен бізнесмен буде класти Президенту чи Прем'єр-міністру так званий інвестиційний проєкт, який у народі називається «хотілки», ми дійдемо до тієї ситуації, яка в свій час допомогла росії захопити Донбас. Донбас у 2014 році був сірою зоною, де правили не закони держави, а окремі олігархи. Якщо ми будемо зневажати законодавство і думку громадськості заради чергового мегакурорту чи мегапроєкту з вітровими електростанціями, то буде біда. Громадяни втрачатимуть віру в державу, і буде вибухонебезпечна ситуація», – застерігає еколог.
Щодо пріоритетів під час війни Павелко підкреслює: мільярди треба спрямовувати на прифронтові шляхи сходу, де від стану дороги залежить життя, та на утримання доріг до віддалених гірських сіл, бо без них не буде ні школи, ні швидкої. Дорога до Буковеля таким пріоритетом не є.
Культурна спадщина і європейський досвід
Розв'язанням накопичених проблем має стати єдине правове поле. Дюплантьє закликає об'єднати владу, громади, бізнес та екологів для розробки спеціального законодавства, яке захистить гори від хаотичної забудови, а допомогти областям, запропонував він, могла б французька урядова структура Expertise France. «Карпати – це не лише унікальна екологічна територія, а й унікальний культурний простір, де дуже сильна українська ідентичність і специфічні ремесла. Якщо не взяти цю культуру як сильний елемент розвитку, ви втратите більшу її частину», – наголошує він. У законі, вважає архітектор, це має стояти першим реченням.
Представники обласних адміністрацій підтримали ідею оновлення законодавства за участю європейських експертів. Юрій Шпонтак заявив про готовність долучатися, якщо є конкретні механізми. Андрій Сенюк розповів, що Львівщина першою в Україні почала встановлювати 300-метрові зони навколо археологічних об'єктів у лісах: доки об'єкт не досліджено, там заборонені головні рубки. Наступний крок – захист високогір'я, адже на полонинах формуються джерела річок. Сенюк вважає, що держава на рівні Києва має обмежити будівництво на частині полонин, а департамент, якщо буде можливість, готовий виступити з такою ініціативою і скерувати її до міністерства та профільного комітету.
Павелко додав, що в Україні закон про гірські території існує, але слабко охоплює природну й культурну спадщину, а французький досвід тут дуже корисний.
Підсумовуючи дискусію, Тарас Яценко зауважив, що закон про гори у Франції діє з 1980 року, а Україна за 35 років незалежності так і не ухвалила подібного. Збереження Карпат потребує не лише правових рамок, а й розуміння, що природа та культура гір – це унікальний актив, який формує додану вартість для майбутніх поколінь.
Дискусію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції «Твого міста» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
