Реформа 2027 року та фокус на випускові іспити

Багато країн мають високі показники в освіті і завжди щось покращують. У вас в цьому величезний досвід.

Я займаюся цією сферою вже доволі давно. Освіта ніколи не буває вповні досконалою. Ми завжди хочемо мати щось, чого не маємо, а досвід інших країн підказує, де варто шукати. Як зробити освіту дітей кращою – вічне і правильне питання в Україні.

З 2027-го стартує повноцінна реформа, буде створено профільні ліцеї.

У 2026-2027 навчальному році, одразу після цих літніх канікул, у реформу зайдуть перші профільні ліцеї. Це 150 закладів, які пілотуватимуть підходи до організації навчання в новій концепції профілізації.

Чи змінить це систему оцінювання?

Безумовно і доволі посутньо. Я переважно займаюся стандартизованими оцінюваннями, і ми дійсно плануємо значні зміни у концепції вступних і випускових випробувань. Зараз складно порівнювати, адже ми проводимо національний мультипредметний тест (НМТ) як вимушений захід на період війни. Та хочеться, щоби в межах профільної освіти ми більше говорили саме про випускові іспити, ніж про вступні.

До 2020 року такі були і називалися Державна підсумкова атестація (ДПА). Але через пандемію і повномасштабне вторгнення ці іспити скасували. Відтак НМТ проходять тільки ті випускники, які планують вступати до вишів. Всі інші отримують свідоцтво про освіту без жодних оцінок за ДПА. Якщо дитина обирає іншу траєкторію – навчання в коледжі або одразу йде працювати – наші іспити їй не потрібні.

Ми ж хочемо фактично зафіксувати те навчання, яке відбувалося в школі. Держава виділяє на це кошти, і ми прагнемо, щоб громадяни мали певні навички та компетенції, які дадуть їм змогу бути ефективними в суспільстві. Тому важливо мати інструмент оцінювання того, чого дитина набула впродовж навчання.

Щоб був певний результат і його бачили дитина, батьки, вчителі?

Так, і система. Зараз ми не повідомляємо результати учнівства вчителям, адже це вступний іспит. Ми не знаємо, як дитина до нього готувалася – самостійно, з репетитором чи навчилася в цій школі.

Чому рейтинги шкіл – це міф, який шкодить

Тобто рейтинг шкіл, який складають за НМТ, нереальний?

Я взагалі дуже не люблю ці рейтинги. Як фахівчиня зі статистики, скажу, що будь-який заклад освіти можна зробити найкращим, якщо правильно скоригувати параметри рейтингування. Наприклад, якщо обирати для рейтингу тільки ті школи, де іспити складали понад 15 учнів, це одразу змінить загальну картинку порівняно з тим, якби брали абсолютно всіх. 

Що краще: мати двохсотбальників чи не мати тих, хто взагалі не склав? Або що потрібніше: високий середній бал чи стовідсоткове подолання порогу «склав/не склав»? Як враховувати іспити з фізики чи хімії? Загалом по Україні ці предмети обирають менше 10 000 дітей. І який висновок можна зробити з того, що із 60 учнів у школі тестування з хімії пройшла лише одна дитина і склала його на 200 балів? Це школа прекрасна, чи просто сама дитина так хотіла? Або ж що робити, якщо ця дитина не склала тест взагалі?

Пам’ятаю, як одна гімназія декларувала: «В нас найбільше 200-бальників, які набрали ці бали, не займаючись із репетиторами».

До слова, частка дітей, які не працюють з репетитором і отримують гідні результати, – це справді класний критерій. Коригуючи параметри, ми можемо отримати дуже різні списки. Відтак, яка в них цінність і які висновки ми з цього робимо? До прикладу, заклад стає 107-м у списку з тисячі. Що це означає і що нам із цим робити?

Це як із Міжнародним дослідженням якості освіти PISA: є країни чи журналісти, які зосереджуються суто на місці в рейтингу. Але думати треба не про це. Варто міркувати про частку учнів, які досягають базових рівнів грамотності або найвищих результатів, а також про те, як вони потрапили в цей діапазон і що для цього робили (чи потрібен їм був репетитор). 

Тому я негативно ставлюся до рейтингів і не зовсім розумію, як їх можна позитивно та ціннісно використовувати. Хіба що високе місце в певному рейтингу допомагає підтримати колектив та стає мотиватором. Тоді це добре, бо нам в освіті справді не вистачає позитивної саморефлексії.

Освіта – одна з ключових тем «Твого міста». Вважаємо, що без неї розвитку країни не буде. Тому часто розповідаємо історії випускників, які набрали 200 балів: як вони вчились, як готувались. Рейтинги дійсно дуже умовні. Але в розвинутих країнах є рейтинги закладів, з певного закладу навіть можна відразу вступити в університет. Чи ми до цього прагнемо?

Є таке. У Британії є «league tables», це поширена історія. Але досвід тих країн показує, що ці рейтинги часто доволі згубно відображаються на самих закладах освіти. Страждають ті заклади, які не потрапляють до цих списків або мають низькі бали – це відгонить від них адекватних батьків і дітей, тож школи втрачають сенс нормальної роботи. 

Хто працював у школах, той знає: якщо ти заходиш в клас і там немає допитливості, нікого, хто тебе слухає, то інтерес втрачається і в педагога, і в дітей. Їх дуже складно розворушити, коли немає хоча б одного учня, який «лідить» цей процес.

А ще такі рейтинги часто пов'язані з розміром майбутнього фінансування закладів. Тут теж є ризики. Якщо ми фінансуємо більше ті школи, які і так успішні, проблема очевидна. Якщо ж навпаки збільшуватимемо фінансування менш успішним, то з'являться заклади, які штучно понижуватимуть свої рейтинги, щоб отримувати більше грошей.

Тож, як фахівчиня, я б не сказала, що стежити за рейтингами – це хороша ідея. Але очевидно, що в батьків мають бути інструменти роботи із інформацією про школу. Цю тенденцію і попит я чудово розумію та підтримую. У нас точно має бути мапа закладів освіти з великою кількістю інформації про кожен: від фінансування, наявності кабінетів природничого циклу чи лабораторій, фаховості педагогів до результатів частини ДПА.

Такі показники мають бути. Але їх не варто вибудовувати в єдиний умовний рейтинговий бал. Бо для одних батьків чинником вибору школи буде фантастична лабораторія з математики чи фізики, а для інших – краще харчування, побудова освітнього процесу чи зручний розклад. Уся ця інформація має бути доступною для батьків.

З точки зору роботи з даними, що більше ми їх вклеюємо в один показник (до прикладу, «якість закладу освіти»), то більше втрачаємо. При агрегації склеюються дуже різні дані і дають нам щось аморфне. У міжнародних дослідженнях використовується показник соціально-економічного стану дитини, для якого об'єднують культурне і матеріальне тло родини, освіту батьків. Це корисно, щоб побачити середовище, в якому дитина зростає. 

Але заклад освіти – це дуже об'ємне поняття про процеси, результати і середовище. Коли ми склеюємо все це в один показник, то, як на мене, втрачаємо більше інформації, ніж отримуємо користі.

Це не про створення якоїсь таблички з рейтингами, а про те, щоби мати набір показників і приймати рішення на їх основі, зважаючи на те, що для вас надцінне. Ми працюємо над тим, щоб інформація про змісти, ДПА та загальні результати була доступною, але не для рейтингування закладів, а для кращого розуміння, де ми живемо і що відбувається навколо.

ДПА під час війни та діти за кордоном

Ви не підтримуєте ідею скасування ДПА?

На період повномасштабної війни не існує варіанту не скасовувати ДПА. Обов'язкова державна підсумкова атестація – це відповідальність не тільки дитини і школи, а й держави, яка має забезпечити умови для її проведення. В умовах війни ми не маємо розкоші гарантувати всім можливість об'єктивно пройти тестування. Є заклади, які працюють повністю дистанційно. Чи напише дитина в четвертому класі тест онлайн об'єктивно? Або надавати тести, щоб самі роздруковували за кордоном? Маємо чесно зізнатися: результати будуть дуже дивними і малопоказовими. 

Найгірше в роботі з даними – зробити потужні висновки з викривленої інформації. Наприклад, ми побачимо, що діти на дистанційному навчанні мають кращі результати, ніж на очному. Та це станеться просто тому, що в школі тестування проводили чесно і прозоро з учителями, а вдома завдання виконувала вся родина.

З 2027-го ДПА має повернутись?

Ми хочемо, щоби вона поступово поверталася. Наразі ми пілотуємо іншу модель. До 2020 року школи самі розробляли завдання, тому порівнювати ці результати не було жодного сенсу – кожен заклад оцінював за власними критеріями чи специфічними програмами. 

Зараз ми пропонуємо, щоб Український центр оцінювання якості освіти розробляв завдання стандартизовано і централізовано. Ми передаємо їх учителям четвертих класів. Вони забирають завдання з онлайн-платформи, роздруковують, проводять оцінювання за нашими рекомендаціями і повертають результати. 

Далі ми опрацьовуємо ці дані великими моделями штучного інтелекту і надаємо розгорнутий зворотний зв'язок. Дитина та батьки отримують не просто статистику по завданнях, а зрозумілу текстову інформацію: з чим усе добре, а над чим треба ще попрацювати. Такий самий опис на рівні класу отримує вчитель. А директор школи бачить результати всіх класів і розуміє спільні проблеми, відмінності або ж прогалини в обраних навчальних програмах.

Але там будуть діти, які вчаться онлайн.

Так. Складно говорити, як це буде в часі повномасштабної війни. Вважаю, що поки вона триває, ми не можемо робити ДПА обов'язковою. Це неможливо адекватно зреалізувати, тому не варто анонсувати те, чого не відбудеться. Ми хочемо пропонувати інструменти школам, щоб кожна з них сама вирішувала, хто може пройти це оцінювання чесно і чисто. 

Діти на очному навчанні – без питань. Якщо дитина за кордоном і батьки готові до чесної співпраці, вони беруть у цьому участь. Але якщо школа бачить, що учень не виходив на зв'язок пару місяців або перебуває в країні з різницею в часі 8-12 годин, для них буде відмова від проходження. Не існує способу, щоби батьки о четвертій ранку доєднували дітей до спільного тестування. Ми передбачаємо фіксацію небажання проходити оцінювання: такі учні не отримають зворотного зв'язку, але й ми не обдурюватимемо одне одного.

Може залучати посольства, щоб ті діти фізично приходили?

Ми вже маємо ці рішення для НМТ і проводимо оцінювання в понад 30 країнах світу. Найскладніше у віддалених і великих країнах, як США або Канада, де доїхати до локації буває дуже проблемно. Саме тому ми проводимо НМТ в межах одного дня. Ми зараз не маємо змоги організувати локації всюди, де мешкають діти, та й посольства не зможуть. Логістика дорога, а мала дитина не може подорожувати сама. Якщо виїхала мама з двома-трьома неповнолітніми дітьми, то їхати мають усі, і це проблема навіть для старшокласників на НМТ.

Якщо ми перейдемо на дводенну модель, як нам часто радять, частина випускників просто не зможе приїхати двічі, бо це задорого. Щороку отримую листи від мам вступників, яким не вистачило місця. Цього року в Румунії було трохи більше 100 місць, і деяким дітям, які пізно реєструвалися, їх не вистачило, а поїхати далі вони не могли через фінансові проблеми.

І що з цими дітьми?

Ми знаходимо їм ближчі локації в сусідніх країнах. Та загалом, якщо дитина проживає в країні, де не так багато українців, як у Польщі чи Німеччині, ми рекомендуємо реєструватися якнайраніше. У перші 10 днів реєстрації в нас завжди і всюди є вільні місця.

А що з дітьми з окупованих територій?

На НМТ приїздять діти з тимчасово окупованих територій. Ми окремо цю інформацію не збираємо, бо вона може бути чутливою, фіксуємо лише те, що потрібно для оцінювання. Але точно знаємо, що в Миколаївську, Дніпропетровську, Запорізьку та Харківську області приїздять складати тести діти з ТОТ. Хоча вони можуть вступати і без НМТ (за квотами для Криму та Донбасу), там доволі специфічна процедура подання документів і є обмеження щодо спеціальностей. Діти ж не хочуть себе обмежувати і бажають вступати в будь-який український виш на загальних засадах.

ДПА по-новому: штучний інтелект та комбінований формат

Ви кажете про ДПА для 4 і 9 класів. Зупиняєтесь лише на тестах чи може бути іспит, де дитина може розповісти те, що не дописала?

ДПА для 4 класів ми взагалі не бачимо як іспит у прямому сенсі. Для маленьких дітей це розвиткова весела контрольна робота із цікавими завданнями, картинками та вправами на розвантаження – такий собі класний робочий зошит. У мові, окрім письмової частини, обов'язково є усне мовлення в ігровій формі. Ми даємо школам кілька тем (наприклад, що краще – мати нову іграшку чи поремонтувати зламану). На уроці по п'ятеро дітей говорять про одну з них. Спочатку вчителька читає короткі фрагменти текстів з різними позиціями, щоб дитина почула формулювання, а потім пропонує учням висловитися самостійно і паралельно оцінює їх. Ми вже втретє це пілотуємо, і вчителі дуже задоволені: діти говорять цікаві речі і хочуть висловлюватися.

З математики ми пропонуємо не просто тестовий зошит, а ціле математичне дослідження – віртуальний проєкт на папері. Наприклад, дається розворот з інформацією про притулок для тварин: скільки харчування потребують різні породи собак, скільки коштують вольєри. Далі йдуть запитання: якщо ти вибрав маленьких песиків, скільки їжі їм знадобиться на тиждень? Учень має повернутися до цього розвороту, знайти необхідні дані в табличці чи тексті і все порахувати. 

Це показує, що математика – не абстракція, а конкретна історія. Коли дитина хоче песика, вона має розуміти, що окрім прогулянок треба закласти бюджет на іграшки та продумати, з ким його залишити на час канікул. Отакі компетентнісні завдання є в ДПА для 4 класу: там немає комп'ютерної складової, лише папір та усне мовлення.

У 9 класі ми комбінуємо папір і комп'ютер. Хочемо, щоб дуже прості завдання, які автоматично перевіряються системою (як-от знайти корені квадратного рівняння), дитина виконувала на комп'ютері – так учителю не доведеться перевіряти це вручну. А розгорнуті завдання, наприклад, аналіз історичних документів з історії України, будуть у письмовому форматі. Це дасть змогу дитині проявити творчість і показати глибоке розуміння концепту.

У 12 класі ще більше розвинемо цю модель, додавши багато відкритих завдань, що потребують розписування та усної відповіді. Ми вже вміємо їх розробляти і перевіряти – такі завдання були в ЗНО до 2022 року. Але в НМТ ми цього не використовуємо через потребу в автоматичній перевірці. Ми проводимо тест у понад 30 країнах і не маємо змоги збирати ці бланки для стандартизованої доставки. До того ж, це означало би, що вступники довго чекатимуть на результати.

Є й організаційні питання, зокрема клавіатури: чи гарантуємо ми зрозумілу розкладку в усіх країнах навіть для короткої відповіді? Коли дитина вперше сідає за незнайомий комп'ютер, їй буває складно навіть знайти мишку, а тут потрібно вводити текст. Плюс, що саме ми перевіряємо, якщо дитина просто повільно друкує? Набирати текст у месенджері на телефоні і друкувати на клавіатурі комп'ютера – це дуже різні навички.

Математика для всіх та дворівневі тести

Нюансів дуже багато, все треба враховувати. Але щороку спалахують якісь скандали: скасуємо математику, бо нащо вона нам, або ще щось заберемо. От моїй доньці складніше з математикою, а сину суперлегко. На початку другого класу ми купили йому сороконіжки для футболу, і він каже: «Мама, вони дорогі, але я порахував, що граю в футбол тричі на тиждень. І якщо поділити на ці дні, то це дуже виправдана покупка». 

Він розв'язав задачу з фінансової грамотності, яку багато дорослих не вміють зробити.

Боюся, що розмови про непотрібність математики – це не про реальні речі, а про швидкі популістичні рішення.

Тобто проголосуйте за мене, і я зроблю ваше життя легшим?

Це не про глибокий рівень турботи чи піклування про вступ. Звучить як: «Вашим дітям складно вчити математику? Ви не переконані, що вступите? То давайте заберемо математику і все буде добре» (сміється). Оця дискусія про творчі спеціальності… На них теж треба базово знати математику. Але коефіцієнт на результат із математики там становить менше 0,1 (тоді як на інші спеціальності може бути 0,4). Це просто нівелює результат: реально потрібно лише подолати мінімальний поріг, і далі бал уже не має значення. Творчий конкурс має коефіцієнт 0,7, він усе одно врахується і переможе. Кращий співак чи танцівник точно обійде в цьому кращого математика.

Тобто немає змісту робити математику дворівневу – простішу і складнішу?

Є зміст робити її такою в реформі старшої профільної школи, коли будуть заклади, які вивчатимуть лише невеликі інтегровані курси. Зараз у нас є обов'язковий базовий стандарт, якого мають досягати всі. Та є учні, які вчитимуться у фізмат-ліцеях і матимуть математичний профіль. Для таких сильних дітей треба давати більше і краще. 

До речі, вони часто можуть не отримати 200 балів з математики, бо одразу обирають складні задачі, а прості (як-от квадратне рівняння) їх дратують. Через це проскакують дрібні типові помилки – наприклад, десь не порахували мінус, і розв’язок стає неправильним. А такі типові помилки спеціально закладаються як варіанти відповіді. 

Тому для дуже сильних дітей наш формат коротких тестів не завжди вигідний. Їм би набагато більше підійшов довгий тест із відкритими відповідями, де вони змогли б повною мірою проявити свої компетенції. Адже в короткому тесті дрібні помилки забирають в них високий результат.

Які результати НМТ-2026? Гірші, ніж минулого року?

Майже такі самі, як минулого і позаминулого років. Частка тих, хто не склав поріг з математики, завжди є показовою: минулого року це було 12,5% учасників, і зараз ми не бачимо, щоб цей показник збільшився. І це попри те, що з 355 000 учасників маємо 105 000 випускників минулих років, які вже могли забути частину програмного матеріалу. Одинадцятикласнику, який щодня в цьому вариться, складати НМТ простіше. Та навіть зі збільшенням частки дорослих випускників результати залишаються плюс-мінус на рівні 2025-го.

Тобто катастрофи немає?

Точно немає катастрофи. Всі міжнародні партнери, зокрема ОЕСР, що проводить дослідження PISA, надихаються українською системою освіти. Вони кажуть, що ми маємо більше в себе вірити і що наші очікування зависокі як для таких об'єктивних обставин.

За результатами PISA у 2018 і 2022 роках ми впали з математики і природничих наук так само, як і більшість країн ОЕСР. Ми не впали драматично, попри те, що окрім ковіду на момент проведення дослідження у 2022 році вже пів року тривала повномасштабна війна. Ми залишилися на загальному тренді, і це говорить про нашу стійкість.

Звісно, ми завжди хочемо більшого, але треба зважати на ситуацію: висиджування по вісім годин в укритті не сприяє навчанню. Попри все це, ми зберігаємо адекватні результати, а наші діти продовжують перемагати на міжнародних та вітчизняних олімпіадах. Очевидно, що освітні втрати є – їх не може не бути в таких умовах, і з ними треба працювати.

Розмову було записано під час освітнього фестивалю “Вчителі майбутнього”.

Розмовляла Світлана Жаб'юк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.