Курс “Indie Game Kids” на програмі LITS4kids має за мету показати дітям, як можна створювати ігри і втілювати свої фантазії, а також як виглядає індустрія створення ігор зсередини. До того ж курс допоможе підліткам точніше визначити, що саме їх цікавить у комп’ютерних технологіях (програмування, арт, гейм-дизайн).

На заняттях учні слухають теоретичні лекції з геймдизайну, дизайну локацій, створення персонажів, а також поступово вчаться створювати свій власний великий проект. На другому рівні (курс має 3 рівні) учні самостійно обирають проект, над яким будуть працювати. На третьому рівні вчаться «викладати» свої ігри на різні сервіси та займатися їх підтримкою.

«Indie Game Kid» – це курс для тих, хто не лише любить бавитися в комп’ютерні ігри, а й бажає створювати власні – і це обов’язково, бо просто гравцям тут не місце.

Особливістю курсу є те, що вже з першого заняття ви почнете розробляти власні ігри і знайомитися з тим, як створюються ігрові світи. Вікова категорія курсу: 10 – 16 років. Заняття відбуваються у другій половині дня.

Основне – це мотивація дитини

До нас на курс можуть записатися майже всі, проте, навчаємо не всіх. Для перевірки мотивації ми запровадили співбесіду, адже часто школяр і його батьки не до кінця розуміють, що навчання в LITS4kids не є таким вже й простим та легким. Мені важливо, щоб дитина захоплювалась іграми і справді хотіла їх створювати.

Для мене успішними «випускниками» програми є ті, які продовжили навчатись. Я вважаю це успіхом. Тобто якщо в дитини увімкнувся азарт та велике бажання продовжувати процес самовдосконалення – це вже круто. Доволі часто учні питають, як щось зробити у новій грі, і коли буде наступний курс. Це дуже мотивує мене (усміхається). Наразі я продовжую допомагати своїм учням, які розробляють гру і мають на меті реліз в Google Play Market найближчим часом.

Після завершення курсу ми збираємо випускників на геймджем, де у них є тема та 8 годин, щоб створити гру. Я знаю, що учням подобається навчання, коли діти перепитують про дату наступного джему. До речі, часто й батьки долучаються до завдань разом із дітьми.

До того ж маю зазначити, що часто діти приходять на курс вже зі своїми комп’ютерними чи навіть настільними іграми й кажуть: «Я хочу навчатися цьому далі».

У Львові мені подобаються люди

Я вибирав місце роботи між Одесою, Києвом та Львовом. У Львові я бував багато разів, і тут мене влаштовують люди та оточення. Вони частіше усміхнені, не такі насуплені. Про Львів у мене якщо і були стереотипи, то завжди позитивні – смачна їжа, наливки, хороші люди та простіше ставлення до всього.

Я переїхав із Петербурга, де теж навчав на курсах для дітей. Мені важко порівнювати учнів, проте там не було стільки вмотивованих дітей. Те, що здивувало у Львові – як діти 8-10 років висловлюють ідеї. Хоч вони і молодші, в них набагато більше ідей. Вони відкритіші, а вже старші дуже сковані шкільною системою.

У школах дітей не вчать вчитися

Дітей не потрібно змушувати вчитися. Головне – це зацікавити, щоб вони захотіли знати більше і розуміли, навіщо їм ці знання. Часто діти приходять на відкриті заняття з думкою: «Знову ця інформатика». Але потім кажуть, що це найцікавіший урок в їхньому житті.

Але я бачу, що діти не вміють навчатися, на банальних прикладах: вони бояться вибрати невірний варіант із кількох, замість того, щоб протестувати всі варіанти та вибрати потрібний. Діти залякані тим, що можуть наробити помилок. Я не знаю, чи це вплив школи, чи домашнього виховання. Серед іншого, я хочу щоб на моїх заняттях діти навчилися вчитися, робити помилки та висловлювати свої думки.

Викладання допомагає мені бути тим, ким я хочу

По-перше, викладання дуже структурує думки, по-друге – в мене звільняється місце для нових ідей та думок. Також класно розуміти: діти знають, що можуть самостійно створювати ігри. Чому б не допомогти їм?

У LITS4kids ми маємо можливість показати дітям весь процес розробки гри. Не тільки те, як класно зробити малюнки, чи як побудувати рівень, а щоб учні зрозуміли, який шлях проходить гра від ідеї до кінцевого результату. Також вони вчаться робити ігри зрозумілими для всіх, подавати свою ідею цікаво. На курсах ми не використовуємо жодної мови програмування, проте користуємось «візуальним програмуванням», в якому використовуються всі ті ж терміни і поняття.

Я маю довгострокову мету: побачити, де будуть ці діти через 10 років і як буде виглядати галузь створення ігор тут, у Львові.

Фото: Дмитро Тарадайка

Спілкувалась Оксана Матійків

Партнерська публікація