«Будуємо Україну разом» (БУР) заснували Віталій Кокур, Андрій Левицький та Юрко Дідула. У 2014-му троє волонтерів із Львівської освітньої фундації вирушили до Краматорська на Донеччині, одне з перших українських міст, на яке напала росія, допомогти відбудувати поруйновані будівлі.

«Ми розуміли, що держава не встигає робити все, бо тоді була активна стадія війни, інші пріоритети. Хтось займався медикаментами, хтось армією, хтось переселенцями, а ми взяли на себе цю гуманітарну місію і поїхали у Краматорськ відбудовувати зруйновані квартири та будинки», – розповідав раніше в інтерв’ю Tvoemisto.tv Юрко Дідула.

Із того часу БУР об’єднав понад шість тисяч людей зі всієї країни і став одним із найбільших волонтерських рухів України.

Волонтери БУРу зводять і фарбують стіни, відновлюють вікна, прибирають, роблять усе, щоби повернути будівлю до нормального стану. Всіх їх об’єднує й мотивує бажання підсилити державу зсередини. Марта Бенишин, теперішня голова БУРу, каже, що ключова фраза, довкола якої об'єднується молодь: «Якщо не я, то хто?».

«Наша місія – це розвиток відповідальності та довіри серед молоді через волонтерство й неформальну освіту. Своїм інструментом ми обрали відбудовче волонтерство, тому що це просто, до такої акції легко долучитися», – вважає Марта.

Читайте також: «Ніхто не помер, поки живе пам’ять». Про кафе у Львові, відкрите на спогад про бійця

Вона стала головою БУРу в 2023 році, після того як Юрко Дідула склав свої повноваження і пішов на фронт. До того він багато допомагав війську, був членом військової команди. Марта прийшла на заміну Юркові, коли йому стало складно керувати організацією дистанційно, з окопу.

На той час БУР уже провів більш ніж сотню таборів, під час яких молодь допомагає відновлювати пошкоджені будинки, спілкується, дізнається щось нове про історію регіону, в якому здійснює відбудову. Хтось їде сюди на сім-дев’ять днів, а хтось на дві зміни. БУР весь час розвивається, утворив сім волонтерських осередків по всій Україні. «Побудова соціальних зв’язків між людьми, які раніше не мали можливості спілкуватися, є дуже важливою для країни. Я часто посилаюся на слова історика Ярослава Грицака, що нація – це комунікація, а без комунікації нема нації», – наголошував Юрко Дідула.

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року БУР фокусувався на підтримці вояків та воячок із волонтерської спільноти. Тоді на спорядження військовим вдалося передати понад 17 мільйонів гривень.

Марта признається, що після того, як очолила організацію, зрозуміла справжній виклик, потрібна була структура на перспективу.

«Після року повномасштабного вторгнення люди в команді й ті, що долучилися, працювали на шаленому ентузіазмі й бажанні допомогти вже і швидко. Це був такий спринт. Моїм завданням було перевести це в марафонний формат. Коли я прийшла в БУР, були історії, що люди ночами працювали через переконання, що мусять це зробити, – веде далі Марта. – Коли стало зрозуміло, що роботи менше не буде, а наші плани залишаються такими ж великими, якими були в період екстреного реагування, потрібно було це внормувати, створити організаційну структуру».

Керівниця розповідає, що в них немає концепту постійного залучення волонтерів, у пріоритеті, щоб людина побувала в них один або два рази на одній активності.

Активістка каже, що завдяки БУРу волонтерам вдалося відновити близько 500 об’єктів різної складності. Це можуть бути великі приміщення, як гуртожиток у Дрогобичі, де довелося ремонтувати 26 кімнат. Цей величезний об’єкт вони рахують як один, хоча там було 13 заїздів табору і 13 тижнів роботи.

«А може бути одна кімната в Харкові, яку вдалося відремонтувати завдяки БУРчику», – наголошує Марта.

БУРчик можуть покликати на допомогу представники влади, ініціативні групи, організації, навіть пересічні люди, яким потрібна підмога. «Важливо, щоб БУР був підмогою, а не вирішенням проблеми», – розповідає Марта і пояснює, що в 2022 – 2023 роках волонтери багато працювали на Львівщині, Закарпатті, Івано-Франківщині, бо був великий запит на створення житла для внутрішньо переміщених осіб. Однак тепер вони сфокусовані на сході України.

Долучитися до БУРу можуть люди від 18 до 35 років. Щоб стати волонтером, потрібно подати заявку на сайті та пройти співбесіду.

«Не потрібно мати базових навичок, щоб робити ремонти. Для цього є кваліфіковані майстри, які допоможуть та підкажуть. У цьому й фішка, що якщо ви не вмієте, то можете навіть цього повчитися», – уточнює Марта.

У кожного із восьми тисяч волонтерів була своя мотивація долучитися до організації. Марту мотивував результат роботи, який організація показує.

Волонтерку Тетяну мотивували долучитися до проєкту її однолітки: «Я дізналася про БУР, коли була на студентському обміні в Маріуполі. Тоді все місто було розписане віршами українських поетів, і це мене дуже зачепило. Під кожним віршем був підпис #БУР, я перейшла по ньому і дізналася про організацію. Побачила, що мої однолітки втілюють проєкти, подорожують, розвиваються. Я зрозуміла, що теж так хочу, і не лише хочу, а й можу таке робити».

«Хто, якщо не я?» – перепитує волонтерка Наталя. Після того, як доєдналася до БУРу, вона зрозуміла, що може бути дотичною до змін у своїй громаді. До речі, організація завжди перевіряє, чи не давала кошти на відновлення об’єкта місцева громада.

Читайте також: «Лікуємо за 5 км від фронту». Історія стоматологині зі Львова

«Важливо, що ми не займаємося відновленням, тому що цього не робить влада. Ми робимо це для того, щоби підсилити цю країну», – пояснює голова БУРу Марта.

«Будуємо Україну разом» підтримують міжнародні організації та фонди. БУР також має власну платформу для донації, де охочі можуть долучитися до доброї справи: https://www.bur.org.ua/support-us/. А ще БУР забезпечує всі витрати на інструменти, матеріали, проживання, харчування і доїзд волонтерів.

Члени організації кажуть, що відчувають зміни у волонтерських звичках людей і в тому, як донатять. Їхня відповідальність – перевести це в довготривалий режим та довготривале залучення і не втратити цієї можливості. Тому що коли зникає загроза та різка потреба волонтерити, люди починають забувати про цю звичку.

«Як українцям звикнути до тривалої війни? Мені здається, що ми вже звикли. Є дуже чітке розуміння, що всім потрібно набратися терпцю, бути готовими допомагати, бути готовими до кризових включень та постійної сміливості, постійної стійкості.

Ми будуємо таке суспільство, де людям не все одно, як відбуваються процеси в цій країні, не все одно, що десь щось не працює, не все одно, як почувається їхній сусід, не все одно, як вони почуваються. Ми ростимо цю відповідальність. На першому рівні за себе: я відповідальний за себе як за людину, за свої компетенції. На другому рівні за ту спільноту, яка довкола тебе. На третьому рівні я відповідальний за Україну, за українське суспільство, я відповідальний за все, що тут відбувається», – переконана керівниця БУРу.

Відеопроєкт «На першій лінії. Довготривала стійкість» – це документальні відеоісторії про військових, волонтерів, організації, активістів, правозахисників та підприємців, які щодня наближають нашу перемогу. Стежити за новими випусками можна на YouTube-каналі «Твого міста».

Проєкт створений за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.