Масляна чи Масниця?
Останніми роками нам усе частіше починають нав’язувати традиції, яких в Україні, а тим більше в Західному регіоні, ніколи не було. Узяти хоча б Масницю. Якогось одного сценарію її святкування в Україні нема, та й у регіонах це свято має різні назви: найчастіше Масниця, а не Масляна – це калька з російського «Маслєніца». Саме назва «Масниця» трапляється в словнику Бориса Грінченка та інших етнографічних працях. А назва «Масляна» збереглася на Поліссі, Чернігівщині, прикордонних із росією областях. На заході України частіше казали «Запусти» або «Пущення», в інших регіонах був Колодій, Колодка, Заговини або Сирний тиждень.
Чому у Львові не печуть млинці
Масляна – це шаблонне уявлення, яке прийшло до нас ще з радянських часів, коли святкування відбувалося за російськими традиціями: проводи зими супроводжувалися спалюванням солом’яного опудала, масовими гуляннями на площах, перевдяганням і, звичайно ж, смаженням «блінів». Але це все не наше, запозичене! Те, що в деяких регіонах України прижилося це свято, ще не означає, що воно масове та українське. Млинці поширені серед росіян, однак для нас це не обрядова їжа на Масницю. Хоча їх теж готували, але як другорядну страву. Проте у всіх приказках про Масницю найперше мовиться про вареники з сиром. Як-от: «Дав Бог – Масниці діждали, то вареників ся понаїдали!»
Чому це свято має російські корені
Ще з 1960-их років ми маємо нав’язане уявлення про Масницю. У великих містах були заохочення до масових святкувань. Це свято ніби й було у церковному календарі, приурочене до початку Великого посту, але не мало характерних християнських ознак. Тому в радянські часи це був популярний спосіб проведення дозвілля: чиновники організовували проводи зими з ярмарками, поїданням млинців та спалюванням опудал. Таким чином відбувалася культурна експансія. Натомість велика кількість етнографічних записів доводять, що ми мали свої автентичні традиції вшанування приходу весни. Наприклад, у деяких регіонах України закопували колодки, і в цьому немає нічого спільного з традиціями росіян.
Українські традиції
Якщо порівняти нашу Масницю з російською, то в нас ніколи не було масових гулянь. У класичних працях етнографів мовиться про те, що на заході України свято проводжання зими називали Пущенням або Запустами. Тобто люди вже готувалися до Великого посту, варили вареники, ті ж пироги, і яйця. Це була обов’язкова страва, бо під час посту споживати їх не можна. Щодо яєць існували окремі обряди: їх котили по долівці, щоби піст швидше минув. У гуцулів був такий звичай: брали яйце в праву руку та, заклавши її за шию, їли його з лівого боку, щоби знову ж таки скоріше закінчився піст.
Колись піст був важливою частиною життя українців, серйозним випробуванням для організму, тому й готувалися до нього ретельно. Бойки, споживаючи яйця на Пущення, розбивали шкаралупу об чоло. Кожен член родини мусив скуштувати варене яйце. На сучасній Бродівщині та півночі Волинської області був звичай ставити Бахуса (давньогрецький бог плодючості).
Галичани прив’язували колодки
Також в деяких районах Галичини, на півночі Львівщини, був поширений звичай прив’язування колодки, від чого Масницю називали Колодкою. Існували навіть спеціальні колодчані пісні. В 1950 – 1960-их роках проводили таке дійство: дерев’яну колодку прив’язували парубкам або їхнім батькам на знак осуду, адже період від Різдва до початку Великого посту був крайнім часом для одруження. Ті, кому чіпляли колодку, були змушені відкупитися від заміжніх жінок частуванням.
На Тернопільщині та Хмельниччині був звичай набивати колодку, коли хлопці пригощали дівчат або ж дівчата обирали собі хлопця і прив’язували йому на рукав квітку. Таким чином часто складалися пари. Якщо парубок дарував щось дівчині на Масницю, вона мала віддячити йому вишитою хустиною на Великдень.
Де ще святкують Масницю
Існує наратив про «східнослов’янське» свято. Архаїчне свято закінчення зими і початку весни поширене серед майже всіх народів Європи, хоча й під іншими назвами. У різних країнах організовують заходи, які вже християнською церквою приурочені до початку Великого посту. Ці свята мають ідеологічну схожість із нашим – прощання з зимою. Ті ж карнавали у Венеції є своєрідною Масницею. Саме слово «карнавал» походить від латинського «carne vale» –«прощавай, м’ясо». У чехів це свято називається Менсопуст, у словаків – Фашіанг, у поляків – Запусти, в росіян – Маслєніца. Поляки в цей час пекли пампухи, а чехи і словаки готували кльоци.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
