Зараз сотні тисяч людей змушені залишати свої домівки і втікати, рятуючи дітей. Люди в стресі і часом не здатні думати про речі, які потім можуть створити дуже багато проблем: діти, дорослі, тварини в дорозі губляться, іноді немає можливості піти у туалет, вода закінчується першою тощо. Психологиня студії «Сенс» Мар’яна Франко склала пам’ятку для тих, хто переїжджає в умовах війни.

По-перше, покладіть своїм дітям до кишень записки з їхніми іменами, а також іменами батьків, контактами, за якими можна зв’язатися з рідними, якщо ви загубитеся. Діти можуть розгубитись і забути навіть те, як називаються. Із тваринками те ж саме – підписуйте все, що бачите.

Читайте також: Мої 15 пунктів, як підготуватись до ймовірного нападу Росії. Поради дилетантки

По-друге, підпишіть перманентним маркером курточки дітей (теж напишіть основні контакти).

По-третє, навчіть дитину і себе – коли ви раптом загубитися по дорозі, то маєте спинитись в тому місці, де загубились, і чекати, коли за вами повернуться (якщо місце безпечне). Якщо вам у цьому місці небезпечно, то звертатися до людей в уніформі (волонтерів, прибиральників, продавців, зайдіть в аптеку і скажіть «Я загубився/лась»). Запам’ятайте: волонтери ні за що гроші не беруть. Вимагають гроші – значить це не волонтер.

По-четверте, зараз багато шахраїв, шукайте офіційний сайт міста, телефони кризових центрів та беріть інформацію тільки у них.

По-п’яте, на місцях шукайте лише евакуаційні поїзди та автобуси – міста організовують швидкий доїзд, вас не зупинятимуть на кожному блокпості. Евакуаційні поїзди та автобуси безкоштовні, білетів непотрібно, усе в режимі живої черги.

Читайте також: Президент Зеленський підписав указ про присвоєння звання героїв 15 захисникам

По-шосте, не соромтеся, беріть, фотографуйте контакти волонтерів і кризових центрів. Якщо ви потрапляєте в незнайоме місце, то матимете до кого подзвонити, вам обов’язково допоможуть.

По-сьоме, не соромтеся брати допомогу – зараз це нормально. Пам’ятайте, ви не винні у тому, що трапилося, кожен з нас може опинитися на вашому місці. Не забувайте лише дякувати і допомагати тим, кому гірше. Цього достатньо.

По-восьме, вивчіть напам’ять хоча б два телефони своїх близьких, запишіть їх на картці і носіть з собою (зараз навіть дорослі забувають свої телефони на вокзалах і не можуть знайтися).

По-дев’яте, неважливо, чи ви їдете поїздами, чи автобусами, чи машинами – одягайте на себе памперси, особливо дітям і старшим людям – не факт, що по дорозі ви зможете знайти туалет чи вийти з машини. Потім будете боятись відійти від черги і вам доведеться терпіти.

По-десяте, беріть запаси води – із досвіду вона закінчується першою і невчасно. Краще візьміть менше їжі, але про воду не забувайте. Їжу беріть солодку (якщо не маєте протипоказів). Глюкоза в стресі просто-таки згорає на очах, а вам потрібно протриматись.

Читайте також: Експрезидентка Литви закликала НАТО вступити в війна за Україну

Одинадцяте. Ліки – спазмолітики, знеболюючі, протитискові препарати та жаропонижаючі – це те, у чому найчастіше виникає потреба. Просто згадайте, чим ви чи ваші близькі хворіли за останні два роки, і візьміть ліки від цього та носіть з собою (додатково ліки можна взяти у волонтерів-медиків). Також не забувайте про свої препарати, якщо ви на замісній терапії.

Дванадцяте. Візьміть з собою або зробіть дитині іграшку, яку вона буде доглядати всю дорогу – їй так буде легше впоратися з стресом.

Тринадцяте. Павербанк, зарядні пристрої, кнопкові телефони за можливості. Постійно заряджайте телефон, де тільки можете.

Чотирнадцяте. Обов’язково зробіть фотокопії всіх документів і закиньте собі на пошту чи на диск. Основні речі, за якими вам потрібно постійно стежити, – ваші документи, кошти, цінності і мобільні. Носіть постійно з собою в маленькій сумочці. Усе решту вам дадуть, як тільки ви доїдете до кризового центру чи за кордон. 

Читайте також: Допоможи переселенцям і захисникам. Адреси, телефони і все необхідне у Львові

П'ятнадцяте. Якщо у вас є діти і важкий вибір – їхати чи не їхати, то вибір має бути їхати. Діти повністю залежать від вас і лише ви відповідаєте не тільки за свою, а й за їхню безпеку. Тільки прошу – підпишіть їхні речі.

Шістнадцяте. Тримайтеся – пам’ятайте, що життя вас та ваших рідних – це головне, усе решту відбудуємо.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.