Правила життя львів’янки. Ірина Подоляк

4213 1
Член депутатської фракції Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч», 49 років. «Любити Львів так само емоційно, як боротися зі своїми залежностями. Він є різним: може бути, як упир, а може бути, як фонтан. Не можна ставитись до цього міста рівно – це як у Франка: «Я ж не люблю її з надмірної любови…»».
фото: Дарини Романець

фото: Дарини Романець

СУЧАСНИЙ ЛЬВІВ – це точка величезних вібрацій. Бути львів’янином – це  саме ідентифікувати себе з містом, яке постійно вібрує. Місто - це не точка на карті, це не межі і не архітектура. Місто – це люди. Львів’янин – це саме та людина, яка може знаходитись в будь-якій точці на мапі світу і при цьому вібрувати зі своїм містом. 

ЧЕМНІСТЬ – це результат виховання. Львів – це не місто чемних людей, це міф. Ми тут дуже багато років працювали, щоб бути хоч трохи чемними. До «Євро 2012» ми розробили комунікаційну стратегію, яку назвали «Привітне місто», щоб бути саме такими.

ЛЬВІВ – ЦЕ НЕ МУЗЕЙ. Так, це історичне місто. Але воно має розвиватися. В протилежному випадку, ми б жили в печерах або дерев’яних хатах.

МАЙЖЕ 2 РОКИ  я на стало мешкаю в Києві. Але пуповину зі Львовом я не можу перерізати. Я думаю про той Львів, відчуваю Львів. Він не дає мені спокою.

ЦЕ НЕ ЛЬВІВ ВІДКРИТИЙ ДЛЯ СВІТУ, це люди відкриті для світу. Молодим абсолютно байдуже, що кажуть консервативно налаштовані міщани. Молодь – це саме те креативне крило, яке не дає місту стати запиленим музеєм і тягне вгору. Але консервативне крило тримає нас на землі, закорінює нас, щоб не втратили координат. В цьому наша сила. 

ЛЮБЛЮ дуже «Дзиґу». Тут завжди бачила молодих людей, тут я формувалася. Тут народжуються ідеї, тут вони розвиваються. Це одна з точок росту міста.

НАКАЗАТИ львів’янину неможливо.

ЛЬВІВ’ЯНИН ОБРАЗИТЬСЯ, якщо йому сказати, що він не модерний, старосвітський і не розвивається, що він не має підстав мати амбіції, які має.

ЛЬВІВ’ЯНИН ЗАВЖДИ МАЄ СВОЮ ДУМКУ. Йому потрібно дати багато часу, щоб він міг побурчати, заперечити, висловити своє незадоволення. Він хоче мати можливість висловитись. Кожна порядна галицька пані завжди дасться намовити.  Потрібно дати таку можливість. Львів – це демократичне місто.  Тут авторитаризм не сприймається. Кожен має пропустити всі процеси через себе.

СПЕЦИФІКА ЛЬВІВ’ЯН полягає в тому, що вони постійно нарікають на туристів тому, що в неділю не можуть вийти до центру ,але львів’яни дуже підприємливі люди і добре розуміють, яку користь має місто від туристів. Вічна буркотливість львів’ян – це характерна риса.

ВІРИТИ В БОГА і бути релігійним – це не тотожні поняття.

Я НАМАГАЮСЬ ЗМІНИТИ СВІТ навколо мене на краще. В цьому має бути мотивація кожної людини. Світ потрібно зробити таким, щоб інші люди мали можливість розкрити себе. Якщо на якомусь етапі життя ти маєш вплив, щоб це зробити, то є  твій обов’язок. І мені байдуже як це звучить. Таке є моє внутрішнє переконання.

ПОЛІТИК – це не професія. Це стан. Тимчасовий.

В ДИТИНСТВІ  я хотіла бути артисткою. Театральні кола часто мені дорікають тим, що мої дитячі комплекси є причиною того, що я в своїй професійній діяльності велике значення надаю театрам.

Я МАЮ СВОЇ  мрії і свої ідеї. Все життя їх реалізовую.

МІЙ ТАТО  колись сказав, що я не повинна ніколи в житті ні на кого розраховувати. Всі рішення, які я буду приймати, це виключно мої рішення. Сьогодні я розумію, що володію своїм життям вповні і несу відповідальність і за себе, і за того хлопця, на жаль.

Є ДВІ РЕЧІ до яких завжди повертаюсь – це добрий театр і місце в Карпатах, на горі, де я два тижні на рік мушу бути. Це місце, де я розмовляю з Богом. Якщо не потрапила туди, вважаю, що рік пройшов марно.

В ЧУДЕСА Я ВЖЕ НЕ ВІР'Ю. Кожне чудо – це результат величезної роботи. Після Майдану вірила. Минуло два роки і я зрозуміла, що чудес не буває.

НАЙЦІННІШЕ – це знайомство з новими людьми. Для мене це завжди велика радість, коли спілкуюсь з людиною «однієї крові», яка ,можливо, навіть  живе в іншому кінці світу.

ЛЮБИТИ ЛЬВІВ – так само емоційно, як боротися зі своїми залежностями. Він є різним: може бути, як упир, а може бути, як фонтан. Не можна ставитись до цього міста рівно – це як у Франка: «Я ж не люблю її з надмірної любови…»»

ЛЬВІВ – це місто, яке змушує тебе водночас тішитися собою і висмоктує тебе. Така високовольтна емоційна дуга здатна вбити людину.

Дар’я Романець, Дніпропетровськ-Львів для Tvoemisto.tv

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіа-проекту MyMedia

Читайте також: Правила життя львів'янина. Костя Смолянінов


Читайте також:
28 Березня, 2016 19:07
Катерина Що за мура?..
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!