1432 рік, 18 січня. Польський король видав документ, у якому, зокрема, приєднав русько-галицькі краї із центром у Львові до Польщі. Проте у документі, у першу чергу, він надав польському народові різні права і привілеї. Так він дякував за те, що одного з його синів обіцяли обрати наступним королем. Адже варто зазначити, що короля у Польщі на той час вибирали. Крім того, не варто надто розчулюватися з доброти короля до простого народу, адже на той час народом була шляхта.
1464 рік, 13 грудня. Між шляхтичами та Львовом був укладений союз, який передбачав, що якщо хтось почне утискати когось із шляхтичів або ж місто Львів, то інші прийдуть на захист.
1519 рік, 15 січня. У Львові відбулася виплата морального відшкодування містом вірменській громаді. Справа в тому, що рік перед тим певного вдівця вірменина Івашка звинуватили у тому, що він протягом трьох років мав любовний зв’язок зі своєю служницею католичкою Софією, і та завагітніла. Це дійшло до відома ради міста. Оскільки католики вважали русинів та вірменів “невірними”, справу визнали такою “що не терпить зволікання”, а такий зв’язок визнали “святотатством”. Врешті спалили обох. Вірменська громада поскаржилася королю на міську владу. Після розгляду справи за декретом короля Сигизмунда міські урядовці повинні були заплатити і нащадкам спаленого, і всій вірменській громаді. Самі вірмени через свою шляхетську гордість повернули гроші винуватцям.
1521 рік, 20 грудня. Під 1521 роком є розповідь про те, що з незапам’ятних часів кількадесят єврейських родин гніздяться у південно-західній частині міста. Проте їхнє заробітчанство було доволі обмежене. Через це, а також через досвід у купецьких справах, вони все активніше намагалися опанувати всі джерела промисловості. Як сказано у хроніці, місто звернулося до короля із проханням покласти цьому край. “В той час жиди ще не мали такого впливу, який здобули пізніше, а король ще мав більший авторитет, ніж у наступні століття”. Тож 20 грудня було ухвалено, що львівські євреї, які жили у місті, мають право торгувати лише чотирма видами товарів. Це були: віск, шкіра, сукно та воли. Щодо того, коли, де і скільки можна було купувати та продавати, встановлювалися певні обмеження та правила.
1525 рік, 17 лютого. Цього дня король надав дозвіл Львову збирати податок за кожен віз, який завозять до міста через тривогу або татарський напад. Податки мали піти на вивіз сміття і нечистот із міста.
1526 рік, 26 січня. Король підтвердив давній герб міста, тобто лева, який стоїть у брамі на задніх лапах. Крім того, він дозволив використовувати для печатки червоний лак чи віск, бо раніше можна було використовувати лише темний лак.
1547 рік, 15 лютого. Король надає райцям (урядовцям) Львова берег ріки Полтви на Краківському передмісті (на північний захід від середмістя), щоб вони могли збудувати там для себе млин. У ньому вони зможуть молоти все, окрім солоду, який їм доведеться молоти у королівському млині. Так виник Раєцький млин.
1556 рік, 29 лютого. До Львова на кілька місяців завітала угорська королева Ізабелла зі своїм сином Яном Зиґмунтом. Депутація з райців і лавників (урядовців) вийшла їй на зустріч аж до Збоїщ. Її провели до міста і вручили подарунки. Після перебування у місті вона поїхала до Угорщини. Коли Ізабелла в’їжджала у місто, в одній кам’яниці виникла пожежа. Але її одразу загасили люди, які вийшли подивитися на приїзд королеви.
1560 рік, 29 січня. Королева Ізабелла поновила привілей, який дозволяв львівським купцям торгувати в Угорщині без сплати мита.
1570 рік, 25 лютого. Почався друк на друкарському пресі першої з відомих львівських книг, виданої русько-слов’янською мовою й шрифтом, названої “Апостолом”. Це “якийсь Іван Федорович з Москви” прибув до Львова і заснував тут друкарню. Іван Федоров втік з Москви, де займався книгодрукуванням, через переслідування професійних переписників книг. Ті спалили його друкарню, адже друк міг зашкодити їхнім прибуткам. А 1583 року, 15 грудня Іван Федоров помер у Львові.
1577 рік. Під кінець цього року протягом 21 дня дуже добре і чітко у Львові було видно комету. Як пише хроніст Бартоломей Зіморович: “Багато осіб, темних розумом, зробилися віщунами”.
1580 рік, 31 січня. Стефан Баторій встановлює у Львові податок з лимонів та вина, що привозять до міста, з умовою використання прибутків на відновлення та зміцнення міських укріплень.
1582 року у Польщі було прийнято григоріанський календар. Перейти на нього вимагали і у русинів. Проте вони відмовлялися. Тож 24 грудня 1583 року за старим і 3 січня 1584 року за новим календарем католицький архієпископ Ян Суліковський наказав своєму братові та деяким іншим духовним особам, а також озброєним слугам повикидати священників і людей не католицького обряду з деяких церков і опечатати їх. Проте руський єпископ Гедеон Балабан висунув протест, а руська громада позривала печатки. Обурення зростало, аж поки король не видав розпорядження “не змушувати ні Русь, ні вірмен до зміни календаря”. Архієпископ Суліковський обіцяв більше не присвоювати собі зверхність над іншою вірою, а єпископ Балабан відмовився від позовів.
1586 рік, 28 січня. Під цим роком згадана суперечка між одним можновладцем та містом Львовом. Справа дійшла до короля і була вирішена на користь міста. Проте хронікер також записує: “Вже почалися часи недолі міст, колись щедро забезпечених польськими королями. Пожиттєві старости почали привласнювати собі міські права одне за другим. [...] Місто могло шукати справедливості лише в задвірних судах, бо на місці суддею був власне той староста, якого позивали, отож він водночас був і суддею, і позваним (відповідачем)”.
Курс валюти на 1586 рік: “Дукат цього року коштував один злотий і 26 грошів”.
1585 року до Львова прибув патріарх Великої Антіохії Йоаким. Він збирав милостиню в руських краях на підупалі святині в Сирії. Поки був у місті, то впорядкував міське братство. 1 січня 1586 року переписав його статут. Також заохотив до заснування школи грецької і слов’янської мов. Ця школа прославилася й дала багато знавців цих мов. Крім того, патріарх дав поштовх до відновлення друкарні й зведення церкви.
1591 рік, 18 січня. Митрополит Михайло Рогоза освятив малу церковцю під руською вежею. Очевидно, йдеться про каплицю Трьох Святих біля вежі Корнякта.
1626 рік, 15 грудня. У Львові було вирішено суперечку між двома монашими орденами: францисканцями та бенедиктинцями. Сперечалися вони про те, хто буде мати першість під час урочистих процесій. Францисканці апелювали до того, що вони — найстаріший у місті орден. Аргументом бенедиктинців були їхні володіння. Виграли бенедиктинці.
1635 рік, 17 грудня. Король наказав починати роботи зі зведення величезних оборонних укріплень для передмістя. Цю ідею раніше запропонували самі передміщани, аби за її здійснення отримати можливість торгувати пивом і медом у своїх шинках, що було заборонено містом. Міщани не одноразово зверталися до короля, що цю ідею неможливо виконати через брак ресурсів та робітників. Крім того, навіть якщо її виконати, то у місті нема стільки військових, щоб вони обороняли мури. Проте, як пише хроніст, король не відступав від свої починань, послав комісію із недалекоглядних людей, і та сказала, що будувати можна навіть більші укріплення, ніж були у планах.
1637 рік, 1 лютого. “Вночі о 9-тій годині у Львові тряслася земля. Потім настала дуже суха весна, навіть трави не було...”
1701 рік, 30 грудня. У Львові народився вірменський архієпископ Якуб Стефан Авґустинович (1701-1783). Після свого висвячення у 1751 році він зосередився на розвитку театинської колегії — єдиної у Речі Посполитій духовній семінарії для вірменського кліру. Значні зусилля доклав до відбудови вірменської дільниці Львова після пожежі 17 травня 1778, а саме: відновив інтер'єри вірменської церкви, резиденцію архієпископа, відбудував монастир, школу та шпиталь. Ввів у вірменській католицькій церкві григоріанський календар. Після смерті заповів значну суму на потреби своєї громади. Похований у крипті вірменської церкви у Львові.
1738 рік, 30 грудня. Король Авґуст ІІІ, який перебував у цей час у Львові, розпорядився, щоб відновити занедбане військове навчання міщан. Адже він переконався у жалюгідному стані міста й злиденності його мешканців, тож вирішив якось відновити бойовий дух. Проте ці зусилля були марними, тому що тепер у місті був гарнізон, який потрібно було утримувати, не було коштів на зброю, значну частину майна у міщан було відчужено, проте податок з нього платили далі вони. Торгівля й заробітки перейшли у інші руки, тож важко було воскресити мужність і військовий дух в убогих, упосліджених та принижених мешканців.
1776 рік, 1 січня. Вийшло перше число "Газет де Леополь" (“Gazette de Léopol”) — першої львівської газети, що виходила французькою мовою до 19 грудня 1776 року. Протягом цього часу вийшов 51 номер видання, кожен по 4 сторінки (щоправда окремі номери містили додатки). Девіз газети: "Sub umbra alarum tuarum" ("У тіні твоїх крил") був пов'язаний із зображенням двоголового австрійського орла на першій сторінці. Газета містила розділ "Україніка" і вважається першим періодичним виданням в Україні.
1880 рік, 1 січня. Володимир Барвінський почав видавати друкований орган галицьких народовців – дуже відому газету «Діло».
1906 рік, 7 січня. У Львові вперше введені правила дорожнього руху, права водіїв, реєстраційні номери і документи на транспорт.
1919 рік, 4 січня. У цей день було сформовано уряд Західноукраїнської Народної Республіки.
Джерела: Хроніка міста Львова, Потрійний Львів - Leopolis Triplex, Привілеї міста Львова (XVI-XVIII ст.), Привілеї громад міста Львова, Енциклопедія Львова, сайт Львівської міської ради.
Ілюстрації із сайтів: uk.wikipedia.org, ot-ot.lviv.ua, pallotyni.kiev.ua.
Підготували: Маркіян Прохасько і Леся Стахнів.
