За новим календарем 8 вересня християни східного обряду святкують народження Богородиці Діви Марії. Це одне з найбільших свят у році, однак не всі знають, який сенс і зміст воно в собі несе. Про значення свята та початок нової ери, яка йде ще з часів, коли народився син Марії, розповідає львівська екскурсоводка Олександра Дябіна.

Вересень традиційно є початком навчального року, це відомо всім. Але мало хто з нас знає чи згадує про те, що вересень є також початком літургійного року в християн. Перше свято, яке святкуємо в новому році це – Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Це повна назва, а якщо простіше,то це – день народження Богородиці Діви Марії, котре християни східного та західного обряду святкують 8 вересня.

Це одне з 12 найбільших свят в році. Цікавий той факт, що ми святкуємо лише три Різдва: Різдво Господа Ісуса Христа, Різдво Богородиці Діви Марії і Різдво Йоана Хрестителя. Дуже символічно, що рік починається саме з свята Різдва Богородиці, адже якщо порозважати над змістом і сенсом того, що відбулось, то зрозуміло, що саме подія народження Марії відчиняє нам двері до історії спасіння людства, через народження тої, яка стане матір'ю Спасителя.

В тропарі свята чуємо «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість взвістило всій вселенній, з тебе бо засяяло сонце правди- Христос Бог наш, і зруйнувавши клятву, Він дав благословення, і перемігши смерть, дарував нам життя вічне». Свято є надзвичайно радісним, але якщо зазирнути в історію то там не все так весело.

Давайте спробуємо перенестися в 17 рік до нашої ери. Тут ще один інсайт – саме Марія стане тою, хто покладе початок новій ері, бо новий відлік часу почнеться з моменту народження її сина. Згідно з церковним переказом, який ґрунтується на апокрифічному «Протоєвангелії Іакова», Пресвята Діва Марія народилася у маленькому Галілейскому місті Назареті,яке було в юдеїв у зневазі ( Євангеліє від Івана 1:46). Батьками її були праведні Йоаким, з роду пророка і царя Давида, і Анна архієрейского роду, з роду Левієвого з дому первосвященника Аарона. Чоловік і жінка були бездітні і вже похилого віку. Проте, вони не втрачали надію на милість Божу і вірили твердо в те що неможливо в людей – в Бога можливо, і що Господь порятує Анну від неплідності і подарує їм дитя, навіть у їх старості.

Йоаким і Анна дали обітницю присвятити Богові для служіння в храмі дитя, яке їм пошле Господь. Бездітність вважалась в єврейському народі покаранням Божим за гріхи, тому праведні Йоаким і Анна терпіли несправедливу ганьбу від людей довгі роки. На одне з свят старець Йоаким приніс в Єрусалимський храм свою жертву в дарунок Богові, але первосвященик не прийняв її, назвавши чоловіка недостойним ,через його бездітність. Святий Йоаким в глибокому горі і розпачі пішов у пустелю і там зі сльозами молив Бога про дарування дитини, дав обітницю що буде перебувати тут і відмовиться від будь - якої їжі ,до того часу поки Господь Бог Ізраїлю не почує його. Цілих 40 днів чоловік молився в печері.

А тим часом, його дружина Анна дізналася про те, що трапилось в Єрусалимському храмі і сама зазнала душевного болю, як і її чоловік. Тепер вона не розуміла, як буде жити. Бог відкинув її від своїх милостей, люди проклили, чоловік залишив її і пропав. З самої глибини душі святої Анни полились благання до Господа: вона молилася до Господа, просила ощасливити її радістю материнства. І раптом вона побачила Ангела, який сказав їй: «Анно! Господь почув твої молитви. Ти народиш доньку і даси їй ім'я Марія, нею дарується порятунок всьому світу ...»

 

Посланник Господа велів Анні відправитись в Єрусалим, щоб вона там біля золотих воріт зустрілась з Йоакимом. В той самий час Ангел Господній з'явився й до чоловіка Анни і промовив: «Господь прийняв твої молитви Йоаким, у вас народиться дочка на радість всьому світу», і наказав йому вирушати до храму де на нього чекатиме дружина. Зустрівшись, вони розповіли один одному про Ангела. Щасливі помолились Господу, принесли жертви на знак вдячності про таку радісну звістку і вирушили додому.

 

Через 9 місяців народилася Та, хто по Божественном задуму стане матір'ю Спасителя. За тверду віру і за праведність і любов один до одного, Господь подарував Святим Йоакиму і Анні дар батьківства. Богу було угодно явити чудо- народження доньки, яка «з'єднає небо і землю». Батьки назвали дівчинку Марією, як сказав ангел. До кінця своїх днів вони молилися за неї, пам'ятаючи слова ангела про те що їй належить незвичайна місія. 

 

Ця історія справді доводить нам незбагненну річ про те, що не можливо в людей – можливо в Бога. І ніколи не потрібно втрачати надію. То ж направду свято Різда Богородиці є великим сакральним дивом і великою радістю. За народними переказами молитви праведним Йоакиму і Анні допомагають при подружньому безплідді, бо кому, як не їм, відома вся біль і душевні муки того стану. «Просіть і дасться вам», пообіцяв нам Господь, тож маємо надію і довіряємо тому, хто всім керує.

 

Наше місто може пишатись тим, що має величний храм побудований на честь свята Різдва Пресвятої Богородиці і саме про нього хочу вам розповісти. Найвеличнішою сакральною спорудою Сихова є церква Різдва Пресвятої Богородиці. Храм має гарну історію і цікаві факти, про які мало хто знає. Отже, почну в хронологічному порядку, з наріжного каменю, який був закладений ще в Радянському Союзі 17 квітня 1990 року. Першим настоятелем громади було призначено єромонаха Студитського уставу Василя Вороновського. Відомий і дуже шанований у Львові монах, священник-екзорцист, який допоміг багатьом і завжди був готовий прийти на допомогу тим хто цього потребує.

Невдовзі після посвяченого каменю було зведено тимчасову капличку, перша відправа в якій відбулася вже в незалежній Україні 21 вересня 1991, тобто рівно 30 років тому, на свято Різдва Богородиці. Згодом новим настоятелем церкви було призначено отця Євгена Бойка. В цей же час були засновані Вівтарна і Марійська Дружини. З метою побудови церкви було проведено конкурс проєктів храму. Серед багатьох варіантів було обрано проєкт канадського архітектора українського походження Радослава Жука. Цікавим є той факт, що конструкція передбачала виконання робіт значною кількістю некваліфікованих працівників з метою залучення до будівництва добровольців, волонтерів, мешканців Сихова.

 

В квітні 1994 року адміністратором парохії було призначено отця Ореста Фредину. До цього часу він є діючим і шанованим серед вірян настоятелем храму, який вже тепер у далекому 1995 році розпочав будову храму Різдва Пресвятої Богородиці. 8 жовтня 2000 року новий храм було освячено, єпископом-помічником Львівським владикою Любомиром Гузарем. 26 червня 2001 року відбулась знакова подія не лише для Сихова чи Львова, а без перебільшення для всієї держави. Це була зустріч Папи Римського Івана Павла II з молоддю, яка зібрала близько пів мільйона людей. З того часу площу біля храму назвали на честь Папи Івана Павла II, який зараз вже є святим. На його честь 28 вересня 2007 року біля храму відбулось урочисте закладання скверу імені Івана Павла II ,зараз це улюблене місце для прогулянок сихівчан, а весною сквер нагадує квітучу Японію, бо безліч новопосаджених сакур заворожують своєю красою.

 

У 2009 році було проведенно опитування 100 львівських архітекторів і за його результатами храм визнано «Найкращим зразком сучасної архітектури Львова». Проєкт здобув Державну премію України у галузі архітектури. Перед храмом встановлено пам'ятник Папі Римському, який за життя відвідав храм, Івану Павлу ІІ. Пам'ятник Папі – це подарунок громаді від відомого скульптора і живописця, теж канадійця українського походження Лео Мола. Повне ім'я Леонід Григорович Молодожанин, чиї його скульптури є у США, Аргентині ,Канаді, Великобританії та Україні. Світла гарна історія побудови храму, Папа Римський Іван Павло ІІ, Любомир Гузар, Василь Вороновський – люди, які стали блаженнішими і святими. Величний храм на честь величного свята. Львову є чим пишатись і чим радіти, зрештою як і всьому людству, бо народилася та, яка стане матір'ю всім нам, бо народить світу Спасителя, який своїм народженням і почне Нову еру. 

 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.