Фото: Фотографії старого Львова
20 липня – Міжнародний день шахів. Вже 55 років світ відзначає це свято. В далекому 1966 році ФІДЕ прийняла рішення відзначати свято шахів на екваторі літа. Україна теж у 2011 прийняла постанову, що 20 липня ми зі всім світом святкуємо день шахів в Україні. Як історія шахів пов'язана зі Львовом, як львів'ян захопила ця гра, де грали наші земляки у шахи і хто отримав титул гросмейстера, розповідає львівська екскурсоводка Олександра Дябіна.
Читайте також: Загадкові серця. В одному з храмів Львова, під час реставрації знайшли давній вотив. Фотофакт
Шахи – гра, яка пройшла крізь століття, перетерпіла злети і падіння, була в свій час під забороною церкви, стала спортом, отримала армію прихильників і послідовників. Гра, яка доступна всім, але успіху в ній досягають одиниці.
Історія шахів починається в Індії у V-VI століттях. Перша гра мала назву «Чатуранга» – це була квадратна дошка, 64 клітинки, 16 фігур і 16 пішаків. У VI-VII столітті гра прийшла до арабського світу та Південно-Східної Азії. До Європи вона потрапила у VIII столітті. У IX столітті гра прийшла і у Київську Русь. Шахові фігури знайдені в археологічних розкопках Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній Могилі біля Чернігова.
У 1066 році шахи поширилися до Британії, отримавши назву «Шахмат», що в перекладі означає «володаря повалено». 1471 – перша праця повністю присвячена шахам – Гіттенгенський рукопис. У 1550 році в Італії створили перший шаховий клуб. 1561 рік – виданий перший підручник з шахів, в якому Руй Лопес описав етапи шахової партії: дебют, міттельшпіль, ендшпіль, а також «гамбіт».
У 1575 році відбувся перший шаховий турнір, який пройшов при королівському дворі в Мадриді. А у 1851 році пройшов перший міжнародний шаховий турнір в Лондоні.
1867 року під час турніру в Парижі вперше використали шаховий годинник, а в 1883 році вперше використали механічний шаховий годинник з двома циферблатами. Наприкінці XIX століття шахи набули статусу міжнародного виду спорту.
У 1905 році на турнірі в Остенді вперше використали звання «гросмейстер». У 1924 році була створена Міжнародна шахова федерація, яка взяла на себе організацію Всесвітніх шахових олімпіад. Ця ж організація у 1966 році ухвалила рішення про відзначення Міжнародного дня шахів, до якого долучилась і Україна. Цікаво, що 1997 року вперше комп'ютер Deep Blue переміг чемпіона світу Г. Каспарова.
Також цікавим є факт, що з моменту поширення гри Європою проти неї активно виступала християнська церква, причому тут церква була єдина і це підтримували всі гілки християнства. Католики забороняли грати в шахи і тримати їх вдома, православні за гру в шахи могли відлучити від церкви, проте популярності гри це не зменшувало. З часом поступово нетерпимість до шахів пішла на спад і заборони на гру практично зникли. Шахи ширилися територіями, полонили розуми і серця людей, сприяли розвитку розумових здібностей і стратегічному мисленню. Вони були улюбленою грою монархів, імператорів, князів, кардиналів, а також людей з різних верств суспільства, купців, ремісників.
Читайте також: Загадковий мешканець Пекарської, який змінив ісламський світ на краще
Не дивлячись на швидкий технічний прогрес у нашому чарівному Львові ще можна спостерігати рідкісне явище, коли львів'яни невеличкими групками сидять у парках або на «стометрівці» перед Оперним театром і грають в шахи.
Золотий час для Львова – коли за часів Австрії львів'яни почали відкривати для себе чудовий світ цієї інтелектуальної гри. Перші згадки про популярність шахів з'явились в австрійських газетах і повідали місту про дивовижні пригоди фігур на полі в чорно-білу клітинку. Середина XIX століття у Львові відзначилась тим, що все більше і більше львів'ян поринули у гру в шахи. Переважно це була гра студентів та інтелегенції, які збирались в кав'ярнях або в приватних помешканнях. Таким чином, вони вдосконалювали своє вміння і навички в цій непростій грі.
Гра не мала широкого розповсюдження, проте у 1870-1880-х роках ситуація кардинально змінилась, вона захопила широку аудиторію і набула масового характеру. Шахісти збирались у бібліотеках, читальнях, приміщеннях Університитету і Політехніки. Переважно це були активні студенти, викладачі, професори. З року у рік шаховий рух у Львові набирає обертів і стає більш помітним. У 90-х роках XIX століття шахові партії стають звичним явищем у громадських закладах. Історики згадують відому «Віденську кав'ярню», де зять власника закладу Олександр Лорія організовував ігри, бо сам був палким шанувальником гри. Він організував для цього навіть окреме приміщення і це надававало закладу ще більше слави, а також сприяло популяризації шахів у Львові.
Перший шаховий турнір відбувся у Львові у 1894 році, 25 листопада у «Гранд готелі». Участь у ньому взяли 45 гравців, до фіналу дійшли 8, а перемогу тоді здобув львівський нотаріус Ігнацій фон Попєль. Тоді і був створений шаховий клуб, президентом якого обрали графа Міхала Мйончинського. «Гранд готель» став основним штабом, де розгортались шахові баталії. Проте ігрове життя вирувало і в інших львівських локаціях, зокрема популярною була кав'ярня «Авеню» на розі теперешнього проспекту Свободи і вулиці Коперника, а також ресторан «Рітц» , який в наш час відомий як «Пузата Хата» на розі вулиць Січових Стрільців і Костюшка.
Читайте також: Львів'янин, який став останнім алхіміком Європи
Шахові спільноти були відносно закритими і формувались за національною ознакою. Євреї, поляки, українці грали окремо і не перетиналися. Українські шахісти збирались на вулиці Костюшка,1 у «Народній гостиниці» на розі вулиці Дорошенка і Костюшка, де зараз розташована митниця. Також популярною була кав'ярня «Рома» на розі проспекту Шевченка і вулиці Фредра. Львів'яни грали, проте турніри проводились вкрай рідко.
Другий турнір відбувся через 10 років після першого – у 1904 році, переможцем турніру став Еміль Гросс. Наступний турнір відбувся перед початком Першої світової війни.
Епоха львівського шахового ренесансу, тобто відродження, починається у міжвоєнний період. У 20-х роках відновилось і активізувалось шахове середовище. Почали регулярно проводити чемпіонат Львова, сім разів чемпіонат вигравав польский шахіст Генріх Фрідман, який, на жаль, згодом трагічно загинув в Освенцімі. Популяризації шахів сприяли приїзди відомих шахістів, які проводили сеанси одночасної гри. У 1924 році це був сербский гросмейстер Божидар Костіч, у 1928 році – чемпіон світу Олександр Альохін, у 1931 – Акіба Рубінштейн, у 1933 – австрійський шахіст Рудольф Шпільман.
У 1926 році у Львові виникає український шаховий клуб «Шаховий коник», який згодом перейменований на Товариство Українських шахістів. Нам відомі імена: О.Слободян, С.Попель, Я.Онищук, М.Туринський, М. Романишин, Е.Янів, Лев і Зиновій Туркевичі, Я. Шевчик, О.Турянський.
Читайте також: Львівський квест, або Де у місті знайти святого Юрія Змієборця
У 1930 році переможцем Львова стає українець Стефан Попель – людина з дуже цікавою долею. Він був непереможним львівським шахістом майже 10 років. Стефан Попель був надзвичайно обдарованим, знав 8 мов, у 1931 році здобув ступінь магістра франко-латинської філології Львівського Університету, 1938 року став магістром юриспруденції. Він працював світським секретарем Митрополита Андрея Шептицького, був викладачем, редактором львівських часописів. Згодом емігрував до Франції у Париж, де тричі став чемпіоном в шахових турнірах у 1951,1953,1954 роках. У 1956 році емігрував до США, де і прожив все життя і помер у 1987 році. В США вів активну шахову діяльність, організовував турніри та шахові школи. Грав з молодим шаховим вундеркіндом Бобі Фішером.
Стефан Попель
Сильними шахістами також були євреї. Найвідомішим у Львові був Ісаак Шехтер, яякий з початком війни вступив до армії Андерса, з якою потрапив на близький Схід і залишився в Палестин. Згодом виступав за команду Ізраїля під іншим прізвищем Іссак Алоні.
Після Другої Світової війни світу львівських гросмейстерів поставили мат. Генріх Фрідман загинув, Степан Попель і Мирослав Турянський опинились у Франції і США, брати Туркевичі – в Канаді, Ярослав Шевчик – в Австралії, залишився тільки Михайло Романишин – батько майбутнього міжнародного гросмейстера Олега Романишина.
Шахове середовище Львова майже повністю перезавантажилось, як зрештою, і населення міста. У 1947 році до Львова приїхав відомий Олексій Сокольский, а згодом у Львові спалахнула нова яскрава зірка світу шахів – Леонід Штейн. Родина Штейнів жила на вулиці Фредра, що і визначило долю хлопця, бо там, як відомо, маємо шаховий клуб, де зростали і формувались львівські гравці.
Леонід Штейн
Штейн був справжнім вундеркіндом і, як Юлій Цезар вмів робити справи одночасно: грати в шахи, курити і грати в більярд одномоментно. Вкінці 50-х років Леонід Штейн став чемпіоном України, почав виступати за СРСР, а в 1962 році став гросмейстером. З американцем Боббі Фішером грав на рівних, а Фішер, як відомо, з кожним за шахівницю не сідав. Помер Леонід рано, у віці 39 років.
Наступними львівськими гросмейстерами були учні Віктора Карта: Олег Романишин, Марта Літинська, Адріан Міхальчишин, Олександр Белявский, саме вони в свій час прославили наше місто на весь світ.
Олег Романишин, Марта Літинська, Віктор Карт та Адріан Михальчишин
Окремо хочу відзначити Василя Іванчука – гросмейстера, який має вагоме ім'я в елітному світі шахів, якому не байдуже майбутнє львівських дітей. Він створив свою школу і вчить маленьких львів'ян грати у цю гру. В багатьох країнах світу шахи входять як обов'язковий предмет в шкільну програму і недарма, бо це найкращий спосіб в ігровій формі прокачати сіру речовину, покращити нейронні зв'язки у півкулях і розвинути стратегічне мислення, а ще, якщо пощастить, прославити своє місто і країну на весь світ.
Маємо добру нагоду сьогодні, в день шахів, дістати з шухляди чорно-білу дошку на 64 клітинки і пограти 16 фігурами і 16 пішаками. Нам є чим пишатись у нашому рідному місті Львові, який зберігає статус гонорового вуйка в загадковому світі шахів.
Фото зі сайту Фотографії Старого Львова
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
