Різдво – свято, яке збагнути до кінця люди, напевно, не здатні... Народився Бог! Як це? Ялинка, шопки, вертепи, дідухи, пампухи, глінтвейн, люди святкують, колядують і прославляють новонародженого Бога. В нашому мультикультурному місті, як у Вавилоні, з давніх-давен жили люди різних національностей, віросповідань, зі своїми звичаями, культурою, традиціями. Всі знають про Різдво 25 грудня, коли його святкують католики, греко-католики і православні. А чи знають львів’яни про Різдво 6 січня, що його святкують вірмени? Святвечір – 5 січня, Різдво 6 – січня. Саме в ці дні вірмени всього світу святкують Різдво і Богоявлення (Водохреща, Йордан за григоріанським календарем ) в один день.
Старовинна вірменська мініатюра «Народження Христа» (мініатюрист Сарґіс Піцак, Королівське Євангеліє, 1336, Єреванський Матенадаран)
Саме Львів є центром вірмен в Україні. Саме тут ми маємо катедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці, який підпорядковується напряму вірменському Католикосу в Ечміадзині (Вірменія). Вірменська апостольська церква є однією з найдавніших християнських Церков світу. Християнство проповідували у Вірменії ще в I столітті Тадей і Вартоломій,котрих вважають засновниками Вірменської церкви. Саме тому її називають апостольською, бо вона бере свій початок напряму від учнів Ісуса. У 301 році за часів правління царя Трдата Великого і діяльності Григорія Просвітителя християнство стало офіційною державною релігією у Вірменії.
Маленька країна мала сміливість стати в авангарді християнства і першою в світі визнала Ісуса Христа своїм Богом і Спасителем. На чолі Вірменської церкви стоїть Католикос, якого обирає собор. Резиденція Католикоса – глави Вірменської апостольської церкви – розміщена в монастирі Ечміадзин.
Читайте також: Велика радість на світі настала. Старовинні колядки від Уляни Горбачевської
Не можу не розповісти історію, яка допомогла вірменам випередити всіх, навіть потужну Римську імперію, й отримати першість у визнанні християнства як офіційної державної релігії. Це історія про святого Григорія Просвітителя, сина королівського радника, котрий походив з вірменського міста Ашмішат. Григорій рано втратив батьків і, залишившись сиротою, був вивезений купцем до Кесарії Каппадокійської, де прийняв Святе хрещення і став християнином. Після повернення на батьківщину вступив на службу до короля Трдата.
Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці у Львові / Фото зі сторінки Світлани Калинюк
Але невдовзі Григорія ув’язнили за те, що навертав поган до Христової віри. Катували його довго, і після тортур кинули в глибокий рів, у якому він залишався 14 років... Завдяки дару зцілення, яким обдарував Господь, Григорій лікував і навчав людей, які приходили до рову. Весь час гаряче молився до Бога і стійко зносив терпіння.
Але шляхи Господні незбагненні, що підтверджує історія, яка розгорталася далі. Важко захворів король Трдат, який ув’язнив Григорія, занедужав душею і тілом: збожеволів і страждав через страшний фізичний біль. Ніхто не міг допомогти цареві, який мав гроші, владу... Тоді й витягли з ями Григорія та попросили допомогти. Григорій довго і ревно молився, і сталося справжнє диво – король повністю одужав, після чого на знак подяки й упокорення навернувся в християнство, а разом із ним це зробив увесь вірменський народ. Відтоді християнство стало офіційною релігією у Вірменії.
У 302 році Григорій став єпископом і очолив новостворену Вірменську апостольську церкву, тому святого Григорія й називають Просвітителем та покровителем вірменського народу. Помер єпископ у 330 році в пустелі, на горі Манія, де на власне бажання провів останні роки життя.
Читайте також: Це не лише 12 страв та коляда. Отець Василь Рудейко про Різдво, церкву і календар
Якщо усвідомити той факт, що Київська Русь прийняла християнство, коли у Вірменії вже сім століть молилися, проповідували та приймали Святі тайни, віддавали життя за свою віру і ревно оберігали все, що пов’язане з християнством, багато питань отримують відповіді, і стає зрозумілим те, що ми звикли чути в молитві «Вірую» про святу, соборну, апостольську Церкву, про одне хрещення на відпущення гріхів і про єдиного Бога, що є над усім і над кожним.
Вірменська церква сповідує Нікейський Символ віри, прийнятий у 325 році на однойменному соборі. І відповідно з того часу й донині у ній нічого не змінилося. Тоді як інші церкви – Католицька і Православна – визнають Нікейсько-Константинопольський Символ віри, прийнятий пізніше. До V століття Вселенська церква святкувала Різдво і Хрещення Ісуса в один день. Вірмени й досі додержують цієї традиції, святкуючи ці два свята в один день – 6 січня.
Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці у Львові / Фото зі сторінки Світлани Калинюк
Різдво разом із Хрещенням, як це? Вірмени пояснюють це геніально: Різдво – це фізичне або тілесне народження, а Хрещення – це народження духовне, його ще називають Богоявленням. Святкування починаються 5 січня, в останній для вірмен день посту. Цій традиції вже більш ніж 1700 років. 5 січня, в переддень Різдва, віряни збираються у храмі на вечірнє богослужіння.
Літургія традиційно починається о 17.00 і триває три години. На ній освячують лампадки, що символізують світло дороговказної Вифлеємської зірки, а наприкінці служби віряни чують благу звістку – «Христос Народився!» Згідно з переданням вірних у вірменський традиції Ісус народився у ніч з 5 на 6 січня. Свята вечеря у вірмен триває цілу ніч і є набагато скромнішою, аніж в українців. Зокрема, немає обов’язкових 12 страв, але так само пісна. До столу подають рис із сухофруктами (вірменська кутя ) рибу ,страви з зелениною, гранати , а також традиційний вірменський хліб із солодкою начинкою, який називають «гата». Дозволяється спожити за вечерею трошки вина. Обов’язковою за різдвяним столом є молитва і лампадка, освячена перед вечерею в храмі. Не обходиться святкування й без колядок. Діти колядують, сповіщають радісну новину.
Святий вечір, безсонна ніч і в новий день, 6 січня, тривають святкування. Вранішня літургія у храмі також є особливою, з пророцтвами про народження Спасителя та його місію для людства. «Спасе він людей своїх від їхніх гріхів» (Ст 1:21) Наголошується, що під час Хрещення Господнього відбулося одкровення: «Це син мій улюблений,що його я вподобав» ( Мт 3.17 ). Різдво і Хрещення Ісуса вірмени святкують і трактують як подвійне Богоявлення – фізичне і духовне. Віряни вітають одне одного поцілунками, кажучи: «Христос Народився і нам явився!», а у відповідь чують: «Благословенне явлення Христа!» Одразу після різдвяної літургії починається освячення води, що є символом освячення Ісуса у водах Йордану. В купіль для освячення священник занурює Святий хрест – символ Ісуса Христа – і залишає його у воді до кінця обряду. Далі тричі освячує воду, а відтак додає до неї Святе миро з мироносиці у вигляді голуба, що символізує сходження Святого Духа на Сина Божого, та читає відповідні молитви.
Читайте також: Богдан Шумилович: Потрібна молодь, яка не дивилась «С льогкім паром» і не їла олівʼє
Після завершення обряду настоятель передає хрест « хресному» батькові, якого обирають з-поміж парафіян. Той забирає хрест додому і через 40 днів повертає його до храму. Увесь рік цей чоловік мусить дбати про церковну громаду. Священник із 6 січня відвідує оселі своїх парафіян, освячує їх, благословляє воду, хліб і дає родинам проскуру, освячену в храмі. 7 січня святкування тривають. Цього дня звершують богослужіння за упокій. Після цього віряни йдуть на кладовища сповістити радісну звістку – Різдво своїм покійним предкам. Беруть на цвинтар ту саму лампадку, яку освятили в церкві 5 січня і яка горіла на Святвечір як символ дороговказної зірки Спасіння з Вифлеєму.
Львівським вірменам пощастило, вони мають нереальної краси собор, який є діамантом сакральної архітектури. Розписи Я. Розена, фрески, венеційська мозаїка з острова Мурано – все це заворожує, підносить душу до Бога, спонукає замислитися над сенсом життя, поставити собі екзистенційні питання: «Хто я? Для чого живу? Що є справжньою цінністю життя?» Львів’яни та гості міста мають добру нагоду побачити й відчути, як святкують Різдво вірмени, послухати неземний спів хору, який прославляє Господа, помолитися біля чудотворних ікон Богородиці та святого Григорія. А найголовніше відчути дух Вірменської апостольської церкви.
Не так уже, напевне, важлива дата святкування Різдва: 25 грудня, 6 січня чи 7 січня, як усвідомлення того, що народився Бог! Явився Спаситель, і завдяки Різдву людство врятоване! Христос Рождається! Славімо Христа!
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
