Сьогодні, 15 серпня, всі православні та греко-католики світу святкують величне свято Успіння Богородиці. Церковний рік починається з свята Різдва Богородиці, а закінчується святом Успіння. Повна назва свята – Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Львівська екскурсоводка Олександра Дябіна розповіла про історію свята та унікальність одного із храмів Львова, який присвячений Успінню Пресвятої Богородиці.

Хоча свято Успіння нагадує нам про сумну подію – смерть, все таки воно належить до радісних празників. Цього дня церква радіє, бо Богородиця з тілом і душею перейшла із земного життя до життя вічного, до свого сина Ісуса Христа в небесне царство.

Це свято ще називають «Небовзяття», бо тіло Богородиці після смерті не зотліло, а разом з душею було взяте до неба. З Успінням людство одержало в небі могутню Заступницю і Покровительку.

Читайте також: Храмове свято на Краківській з ароматом яблук

Історія цієї події повідає нам, що за три дні перед смертю Діві Марії явився архангел Гавриїл і сповістив її час відходу до вічності, запевнивши, що її син і Бог Ісус Христос з усіма небесними силами прийме свою матір в небесне царство, щоб жила і царювала з ним нескінченний час.

В ознаменування цих слів архангел Гавриїл подарував Богородиці гілку райського дерева.

На день її смерті зібрались в Єрусалимі апостоли, хоч були розсіянні по різних краях світу. Не було тільки апостола Томи. Божа мати висловила бажання, що хоче бути похованою в Гефсиманії біля своїх батьків і Обручника Йосифа. Сам Христос в супроводі ангелів і святих прийшов по душу своєї Пресвятої матері. Апостоли на своїх раменах занесли її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов здалека апостол Тома і дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гріб відкрили то тіла Марії там не було, а лише похоронні ризи.

Християни зміцнились у своїй вірі в життя після смерті і повірили, що Богородиця була відроджена Божою силою на третій день після Успіння.

Фото церки кінця ХІХ – початку ХХ століття

Львів багатий на сакральні споруди, церкви, собори, храми, але місто має одну цікаву родзинку – на площі в кількох квадратних метрах є три храми, які побудовані і присвячені одному святу – це Успіння Богородиці.

Це головний храм римо-католиків – Латинська Катедра, Катедральний собор Вірменської апостольскої церкви і Православна святиня Львова – Успенська церква на вулиці Руській. Саме про цю унікальну красуню йтиметься далі.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці – одна з найцінніших пам'яток ренесансу у Львові. Львів завжди був багатонаціональним містом, його ще називали «місто 100 народів». Така особливість передбачала впливи різних держав: Італії, Польщі, Чехії, Німеччини, Угорщини та інших. При цьому у Львові завжди жила традиція української національної культури. Навіть сучасники зауважували, що у Львові «було мало русин, але много Русі».

Громада русин була невеликою, але дуже автентичною. Кожна з них мала свій храм, а храмом русин була Успенська церква.

Автором проєкту Успенської церкви був архітектор Павло Римлянин, італієць, який прожив майже все своє життя у Львові. Пізніше до будівництва приєднався його родич Войцех Капінос, а згодом Амброзій Прихильний, якій закінчив будівництво церкви.

Місце вибрали не випадково. До Успенської церкви на її місці вже були храми і молились люди.

Читайте також: Загадкові серця. В одному з храмів Львова, під час реставрації знайшли давній вотив. Фотофакт

Перша церква на цьому місці існувала можливо ще у княжі часи і згоріла під час пожежі 1340 року, коли польський король Казимир брав місто штурмом.

Другу церкву звели, як пише літописець, «з каменю та цегли» і точно відомо, що вона проіснувала до пожежі 1527 року.

Починаючи будівництво, Павло Римлянин мав фундаменти і загальний план попереднього храму. Ідеєю побудови храму було поєднання древньоруської архітектури та італійського ренесансу.

«Власником» церкви було Львівське Ставропігійське братство. Для боротьби за свої права в XVI столітті православні жителі міста створили братство, що називалося «Успенське», бо діяло при церкві Успіння Богородиці. У 1586 році братство дістало привілей Ставропігії, тобто безпосереднього підпорядкування Патріархові Константинопольському, оминаючи єпископів і митрополитів.

У важких умовах того часу Ставропігійське братство відігравало важливу роль у боротьбі українського населення проти примусового окатоличування і ополячування. В XVI-XVII столітті братство стало ідейно-релігійним центром православного Львова і всієї Західної України. Крім цього братство виконувало просвітницьку місію: організували для українців Школу «Семи вольних наук», лікарню, друкарню, де у 1574 році надрукував першу книгу в Україні першодрукар Іван Федоров.

Успенську церкву львівська православна громада почала будувати в 1547 році, на кошти зібрані серед населення. Значну суму пожертвував молдовський господар Олександр Лопушанин та його дружина Роксана. Звідси походить ще одна назва Успенської церкви – Волоська (Молдовська). Велику суму пожертвував гетьман війська Запорозького – Петро Конашевич-Сагайдачний та член і спонсор Успенського братства, купець, грек Костянтин Корнякт. Пожертви також внесли московські царі Федір Іоанович, останній з роду Рюриковичів, Борис Годунов, і навіть Лжедмитрій, який пожертвував 950 злотих.

Будівництво церкви на певний час перервала руйнівна пожежа і лише 26 січня 1631 року Успенську церкву освятив львівський владика Єремія Тисаровський. Серед гостей був Петро Могила – митрополит Київський і Галицький, засновник Києво-Могилянської академії. У цьому ж соборі відбулась хіротонія (висвячення) Петра Могили, про що можемо дізнатись з меморіальної дошки на фасаді храму.

До початку XVIII століття церква була православною. Потім коли православні церкви були закриті австрійським урядом, вона стала греко-католицькою і була нею до 1946 року, потім до 1989 року православною Московського патріархату, тепер це церква ПЦУ.

У церкві знаходяться мощі святого Пантелеймона-цілителя, святого Йова Почаївського, святого Меркурія і святої Анастасії.

Неймовірний ренесансний ансамбль складається з трьох споруд : Дзвіниці Корнякта (1578), Успенської церкви (1591-1631) та каплиці трьох святителів (1591).

Родзинкою церкви є унікальні вітражі, виконані в особливій техніці, автором яких є відомий український художник Петро Холодний. Сюжети вітражів відтворюють українську історію. На одному з них зображено князя Володимира Великого, на грудях в якого є зображення тризуба. Кажуть, що це єдине публічне зображення українського національного гербу, що пережило і польські, і радянські часи, і не було знищене.

У підземних криптах Успенського храму були поховані видатні діячі Ставропігійського братства Микола і Анастасія Красовськи,Костантин Корнякт, а також Іван Підкова (згодом його прах перевезли до Канівського монастиря).

Над колишнім головним входом до Успенської церкви можемо прочитати: «Храм сей чесний совершился року Божия 1629», а вище надпису – ікона «Богородиця з дитям».

Як все ж таки неймовірно, коли Богородиця не померла назавжди, а заснувши пробудилась вже в новому світі разом з своїм сином і стала матір'ю і заступницею всім нам у будь-якій потребі. Успіння Богородиці – радісне свято, бо Господь подарував нам ще одну матір, яка завжди нас любить і завжди поруч. А ми можемо подякувати за такий дар, помолившись в будь-якому храмі нашого неймовірного Львова. Може сьогодні це буде «Успенка»?

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.